7.3. Термоелектричні термометри

Термоелектричні термометри складаються з термоелектричного перетворювача (термопари), електровимірювального приладу та підєднувальних дротів. Ці вимірювальні пристрої застосовуються для

вимірювання температури від-200 до +2500 °С.

Принцип дії термоелектричних термометрів ( термопар, рис.1) грунтується на ефекті виникнення електричного струму в замкнутому колі, який склада-ється із різнорідних провідників А і В (їх ще називають термоелектродами, рис.7.4,б), при умові, що місця їхніх з’єднань (вони називаються спаями) мають різну температуру. Ефект пояснюється тим, що виникнення струму пов’язане з вільними електронами в металах, які переміщуються з металу, де їх концентрація більша, в метал, у якого концентрація електронів менша, і з виникненням ЕРС Пельтьє (її ще називають контактною різницею потенціалів) у місці спаю. Відповідно до закону Кіргофа, в ізотермічному (з постійною температурою) замкненому колі, складеному із різних провідників, сума ЕРС Пельтьє дорівнює нулю. Якщо ж з’являється різниця температур між спаями, то в такому колі протікає термоелектричний струм (ефект Зеебека). А якщо навпаки до такого кола ззовні підвести постійний струм, то один із спаїв буде нагріватися, а другий охолоджуватись - залежно від напряму проходження струму (ефект Пельтьє, який використовується в холодильній техніці).

У разі розмикання кола (рис.7.4,б) на його кінцях виникає термоелектро-рушійна сила (ТЕРС) Е, яка однозначно зв’язана з температурою спаїв. Величина та напрям цієї ТЕРС, яку зображують як Е(t_x,t₀), залежить: 1) від матеріалу термоелектродів, що з’єднані; 2) від різниці температур місць з’єднань термоелектродів: t_x – температура робочого (гаря-чого) спаю, який розміщується в об’єкті, температуру якого вимірюють, та t₀ – температури холодного спаю (вільних кінців), що виведені ззовні з об’єкту і знаходиться в

місці з відносно постійною температурою.

Термоелектроди (поз.8 рис.7.4,г) виготовляють із сплавів та металів і на протязі всієї довжини термопари їх ізолюють один від одного (при температурах до 300С – азбестом, до 1000С - кварцевими трубками, а вище 1000С – бусами із фарфору), а гарячий спай створюють зварюванням, спаюванням або при вимірюванні високих температур - скручуванням. Конструктивно термопари розміщують в захисних газонепроникних гільзах 1 (рис.7.4,в). Останні на температуру вимірювання до 600С виготовляють із стальних безшовних труб, до 1100С – із нержавіючої сталі, а >1100С – із фарфору. Перевагою термопари є незалежність ТЕРС від введення в її ланцюг інших дротів (рис.7.4,г) поз 12 та 10) при умові, що кінці цих дротів мають одинакову температуру в точках поз.11 та поз.13. Практично це означає, що за цієї умови в ланцюг термопари можна вмикати з’єднувальні (термоелектродні подовжувальні) дроти і вимірювальні прилад.

Значення ТЕРС можна виміряти , наприклад, мілівольтметром постійного струму з достатньою чутливістю, який ввімкнений або в розрив проводу В (рис.7.4,а), або в розрив ланцюга обох дротів холодного спаю поз. 8 рис.7.4,г,

або до верхніх кінців дротів поз.10 рис.7.4,д.

Висока точність вимірювання температури за допомогою ПВП у вигляді термопари буде забезпечена, тільки при достатньо точній фіксації температури t₀ холодного спаю (його розміщують в посудині Дьюара з льодом, де t₀=0С

при градуюванні термопари), або розміщують в термостат з автоматично

а) б) в) г) д)

Рис.7.4: Загальні схеми а) - термометра опору; б) термоелектричного ПВП; в) та г) - загальний вигляд термопари в розрізі; та д) - схема комунікації термопари і її під’єднання вторинного приладу.

стабілізованою температурою. Характеристикою градуювання термопари називається статична характеристика перетворення, яка відтворює залежність ТЕРС термопари від температури робочого спаю при температурі холодного спаю, що дорівнює 0С. Якщо температура вільних кінців термопари t₀ = 0С, то вимірювана температура t_x визначається безпосередньо із характеристики

градуювання, яка може задаватись графічно, загальний вигляд Е(t_x,0) показано

на рис. 7.5,б для п’яти типів термопар; або у вигляді таблиці; або заноситись у пам'ять сучасних мікропроцесорних вимірювальних перетворювачів.

Е,мВ Е(t_x,0) (E t_x,t₀)

E(t₀,0)

а) б)

Рис.7.5. Загальний вигляд характеристик перетворення термопар

При відхиленні температури холодного спаю від 0С в сторону збільшення,

наприклад, до певного значення t₀, ТЕРС, що розвиває термопарa, зменшується із-за збільшення температури холодного спаю (вільних кінців) до t₀ на значення E(t₀,0). Таким чином, якщо температура вільних кінців t₀  0 (рис. 7.5,а), то для

отримання значення ТЕРС Е(t_x,0), що відповідає характеристиці градуювання, необхідно до Е(t_x,t₀), тобто, ТЕРС, що розвиває термопара при температурі холодного спаю t₀, додати значення ТЕРС E(t₀,0), яке розвиває термопара при значенні температури гарячого спаю t₀ та значенні температури холодного спаю 0С :

E(t_x,0) = E(t_x,t₀) + E(t₀,0).

В приладах, які працюють у комплекті із термопарами, використовуються різні способи автоматичного врахування зміни температури холодного спаю термопари і відповідно усунення додаткової похибки, що пов’язана з цим.

Характеристики градуювання є індивідуальними для кожного типу термопар і їхній загальний вигляд для основних типів термопар приведений на рис. 7.5,б. Для виготовлення термопар використовують матеріали, які забезпечують найбільш можливе значення ТЕРС. Найбільше розповсюджені наступні типи стандартних термопар (номер надалі показує одночасно вигляд характеристики перетворення на рис. 7.5,б; а першим в запису вказується термоелектрод з надлишком електронів і який, після їхнього переміщення до другого електроду термопари, має позитивний заряд):

1. Хромель – копелеві. Хромель - сплав хрому та нікелю (810 % Сr, а залишок - N_i). Копель – сплав міді (Cu є основа – 56%) та Ni (43%) + Mn (0,5% - марганцю). Позначення: термопари - ТХК , а характеристики градуювання - ХК

або Е (міжнародне). Діапазон вимірювання: від -200С до +600С.

ТХК розвивають найбільшу ТЕРС – 7мВ на кожні 100С.

2. Хромель – алюмелеві. Алюмель – сплав нікелю (основа 94% ) та алюмінію  6% (з незначними домішки марганцю та кремнію). Відповідно позначення: ТХА, ХА(К). Діапазон вимірювання: від –50С до +1000С. Розвивають ТЕРС від –1,86 мВ до 41,32 мВ.

3. вольфрамреній (5% - Re) – вольфрамренієві ( 26% - Re ). Позначення термопари та характеристики градуювання: ТВР (С), ВР –5/20. Діапазон

вимірювання: від 0С до +2300С.

4. Платинородій (склад: 10% родію та 90% платини) – платинові. Позначення термопари ТПП, а її характеристики градуювання ПП (S – міжнародне). Діапазон вимірювання: від –20С до +1600С. Розділяються на еталонні, зразкові робочі. Надійно працюють в нейтральному та окислюваному середовищі. На платину шкідливо діють пари металів та вуглецю. Є кращими за комплексною оцінкою до 1600С. Виготовляються із проводу діаметром 0,5...1мм. Розвивають ТЕРС від – 0,1мВ до 13,13мВ.

5. Платинородій (30% родію) – платинородієві (6% родію). Позначення:

ТПР, а характеристики градуювання ПР(В). Діапазон вимірювання в межах: 600С – 1800С. Не потребують введення поправки на температуру холодних

спаїв, так як при t=20С мають мале значення ТЕРС 0,002мВ.

До переваг термоелектричних термометрів відноситься чутливість, малі розміри первинного перетворювача, можливість вимірювання високих температур і передачі показань на відстані.

Недоліками термопар є мала величина термоЕРС і необхідність підтримання постійної температури холодних спаїв.

Для вимірювання ТЕРС термопар застосовують схеми, які практично не споживають струм від термопари. До таких схем відносяться схеми, за якими побудовані потенціометри і мілівольтметри.

Принцип дії потенціометра грунтується на компенсації вимірюваної ТЕРС відомою напругою, яку одержують від допоміжного джерела живлення. У принциповій схемі потенціометра (рис. 7.6) допоміжне джерело Е підключається в точках А і В до реохорда R_АВ , ковзний контакт D якого підключений до термопари. Послідовно з термопарою включається нуль-прилад НП (чутливий мілівольтметр). Термопара включена так, що її ТЕРС спрямована назустріч ЕРС джерела Е. Для вимірювання ТЕРС Е(tt₀) контакт D переміщують до тих пір, поки стрілка НП не стане на нульову позначку шкали. У цьому випадку падіння напруги на ділянці АD реохорда буде дорівнювати ТЕРС Е(tt₀), що вимірюється. Реохорд R_АВ може бути устаткований шкалою, по якій можна визначити величину Е(tt₀) в мілівольтах або в градусах.

Широке застосування набули автоматичні потенціометри, які окрім

вимірювання та запису температури можуть бути використані й для її регулювання. У автоматичному потенціометрі (рис.7.7) у ролі джерела відомої напруги використовують напругу діагоналі мосту U_ВD, котра залежить від положення ковзного контакту D реохорда R_АВ. Напруга U_ВD компенсує невідому термоЕРС Е(tt₀).

Рис. 7.6. Принципова схема Рис. 7.7. Автоматичний потенціометр

потенціометра

Якщо U_ВD = Е(tt₀), то на вході підсилювача ЕП сигнал дорівнює нулю. Зі зміною температури змінюється Е(tt₀) і виникає сигнал небалансу ΔU = U_ВD - Е(tt₀), який підсилюється і вмикає реверсивний двигун РД. Останній переміщує движок реохорда R_P до тих пір, поки U_ВD не стане рівним Е(tt₀). Знаючи U_ВD можна визначити величину Е(tt₀)й тим самим визначити значення вимірюваної температури.

Випускаються такі типи потенціометрів: КСП1, КСП2, КСПЗ, КСП4, класів точності 0,5 - 1,5. У наш час широке застосування для вимірювання швидкозмінних величин температури в комплекті з термопарами знаходять цифрові мілівольтметри типів А565 та ЦТ-300.

[ 2, с.: 82…97; 7, с.: 31…40; 8, с.: 24…54]