2.3.2. Основна модель ідеології Нью-Ейдж

Основну модель ідеології Нью-Ейдж можна віднайти в езотерично-теософській традиції, яка була широко прийнятою в європейських інтелектуальних колах у вісімнадцятому і дев’ятнадцятому століттях.  Вона була особливо сильною у масонстві, спіритуалізмі, окультизмі та теософії, які містили елементи езотеричної культури. Відповідно до цього погляду, видимий і невидимий світи пов’язані серією відповідностей, аналогій та впливів між мікрокосмом і макрокосмом, між металами і планетами, між планетами і різними частинами людського тіла, між видимим космосом і невидимою сферою реальності. Природа, якою люди прагнуть керувати, є живою істотою, проникнутою мережею співчуття і антипатії, пожвавлена світлом і таємним вогнем. Людина може контактувати із вищими і нижчими світами з допомогою своєї уяви (яка є органом душі або духа) або з допомогою посередників (ангели, духи, демони) чи ритуалів.

Людина може ознайомитись із таємницями космосу, Бога і «я» за допомогою духовного шляху переміни. Кінцевою метою є гнозис, найвища форма знання, еквівалент спасіння. Він включає пошук найстаршої і найвищої традиції у філософії (яку помилково називають philosophia perennis (вічна філософія – пер.)) і релігії (первинної теології), таємної (езотеричної) доктрини, яка є ключем до усіх «екзотеричних» традицій, які є доступними для кожного. Езотеричне вчення передається учневі від вчителя у поступовому процесі ініціації.

Дехто вважає езотеризм дев’ятнадцятого століття цілком секуляризованим. Алхімія, магія, астрологія і інші елементи традиційного езотеризму були повністю інтегровані з аспектами сучасної культури, включаючи пошук причинних законів, еволюціонізм, психологію і порівняльне релігієзнавство. Він досягнув своєї найчистішої форми в ідеях росіянки Олени Блаватської, котра була медіумом і разом з Генрі Олкоттом заснувала у 1875 р. в Нью-Йорку Теософське товариство. Це товариство мало на меті поєднати елементи східної і західної традицій у еволюційний тип спіритуалізму. Воно мало три головні цілі:

1. «Створити ядро Всесвітнього Братерства, де не буде мати значення різниця раси, віросповідання, каста і колір шкіри».2. «Сприяти вивченню порівняльного релігієзнавства, філософії та науки».3. «Досліджувати нез’ясовані закони Природи і сили, приховані в людині».

«Значення цих цілей… має бути зрозуміле. Перша ціль беззастережно відкидає «ірраціональний фанатизм» і «сектантство», які, на думку спіритуалістів і теософістів, є характерними для християнства… При розгляді самих цих цілей, не одразу можна зрозуміти, що для теософістів «наука» означає окультні науки, а філософія – occulta philosophia (окультна філософія – пер.), що закони природи були окультної чи психічної природи, і що порівняльне релігієзнавство мало на меті відкрити «первинну традицію», цілком змодельовану на герметичній philosophia perennis (вічній філософії – пер.)» [32].

Важливим компонентом творів пані Блаватської була емансипація жінок, яка включала напади на «чоловічого» Бога юдаїзму, християнства та ісламу. Вона закликала людей повернутися до матері-богині індуїзму і до практикування жіночих чеснот. Ця ідея була культивована під проводом Анні Безант, котра очолила феміністичний рух. Вікка і «жіноча духовність» сьогодні продовжують цю боротьбу проти «патріархального» християнства.Мерилін Фергюсон присвятила главу книжки «Змова Водолія» попередникам Ери Водолія, тим, хто ткав нитки ідеї трансформації, що базується на розширенні свідомості та досвіді самотрансценденції. Двома з тих, кого вона згадала, були американський психолог Вільям Джеймс та швейцарський психіатр Карл Густав Юнг. Джеймс визначав релігію як досвід, а не догму, і навчав, що людина може змінити свій психологічний настрій таким чином, що зможе стати архітектором власної долі. Юнг наголошував на трансцендентному характері свідомості і запровадив ідею колективної несвідомості, на зразок складу символів та спогадів, спільних для людей різних віків і культур. На думку Вутера Ханеграафа, обоє цих чоловіків доклалися до «сакралізації психології», що стало важливим елементом ідеології і практики Нью-Ейджу. Юнг, очевидно, «не лише спсихологізував езотеризм, але також сакралізував психологію, наповнюючи її елементами езотеричної спекуляції. Результатом цього була велика кількість теорій, які дозволяли людям говорити про  Бога, маючи на увазі власну душу, і говорити про власну душу, маючи на увазі божественність. Якщо душа є «розумом» і Бог також є «розумом», тоді говорячи про одне, можна водночас говорити про інше» [33]. У відповідь на звинувачення, що він «спсихологізував» християнство, Юнг зазначив, що «психологія є сучасним міфом, і ми можемо зрозуміти віру лише з точки зору поточного міфу» [34]. Безперечно правдою є те, що психологія Юнга пролила світло на багато аспектів християнської віри, особливо на необхідність постати перед реальністю зла, але релігійні переконання цього автора були настільки різними на різних етапах його життя, що його читач залишається із незрозумілим образом Бога. Центральним елементом думки Юнга є культ сонця, в якому Бог є життєвою енергією (лібідо) всередині особи [35]. Як він сам казав, «це порівняння не є лише грою слів» [36]. Це – «бог всередині», на якого посилається Юнг, фундаментальна божественність, яка, як він вважав, є у кожній людській особі. Шлях до внутрішнього всесвіту пролягає через несвідомість. Відповідність внутрішнього світу зовнішньому міститься у колективній несвідомості.

Тенденція обмінювати психологію і духовність була особливо присутня в Русі людського потенціалу, який розвивався до кінця 1960-их в Інституті Есален у Каліфорнії. Трансперсональна психологія, яка перебувала під значним впливом Юнга і східних релігій, пропонувала контемплятивну подорож, в якій наука зустрічалась із містицизмом. Наголос на тілесності, пошук шляхів розширення свідомості та культивація міфів про колективну несвідомість були заохоченням до пошуків «Бога всередині» особи. Для того, щоб реалізувати власний потенціал, людина мала вийти за межі власного его, щоб стати богом, яким є в глибині. Це можна було зробити з допомогою відповідно підібраної терапії – медитації, парапсихологічних досвідів, використання галюциногенних засобів. Це були шляхи для досягнення «пікового досвіду», «містичного» досвіду поєднання з Богом і космосом.

Символ Водолія був запозичений із астрологічної міфології, але пізніше почав означати прагнення до радикально нового світу. Двома центрами, які були початковими кузнями Нью-Ейджу, і до певної міри є зараз, були товариство «Сад» у Фіндхорні в північно-східній Шотландії та Центр розвитку людського потенціалу в Есалені в Біг Сюр, Каліфорнія, США. Тим, що постійно підживлює Нью-Ейдж, є зростаюча глобальна свідомість і зростаюча обізнаність на тему екологічної кризи, що наближається.