2.2.4. Повнота: Магічна подорож у невідоме

Одним із центральних питань руху Нью-Ейдж є пошук «повноти». Він включає заохочення подолати всі форми «дуалізму», оскільки такі поділи є нездоровим продуктом менш світлого минулого. Поділи, які на думку прихильників Нью-Ейджу, слід подолати, включають значну відмінність між Творцем і творінням, очевидну відмінність між людиною і природою, чи духом і матерією, які помилково вважаються формами дуалізму. Часто вважається, що ці дуалістичні тенденції базуються на юдейсько-християнських коріннях західної цивілізації, хоча правильніше було б пов’язувати їх із гностицизмом, а саме з маніхейством. Наукова революція і дух сучасного раціоналізму є частково винними у тенденції до фрагментації, яка трактує органічну цілість як механізм, який можна применшити до його найменших частин, а потім пояснити термінами, що стосуються саме тих найменших елементів, і тенденції применшувати дух до матерії, щоб таким чином духовна реальність – включаючи душу – стала лише випадковим «епіфеноменом» цілком матеріальних процесів. У всіх цих сферах альтернативи Нью-Ейджу називаються «цілісними».  Холізм (філософія цілісності) пронизує рух Нью-Ейджу, починаючи від його турботи про цілісне здоров’я аж до прагнення до індивідуальної свідомості, і від екологічної свідомості до ідеї глобальної «мережі».

2.3. Основні принципи мислення Нью-Ейдж

2.3.1. Глобальна відповідь в умовах кризи

«Як і  християнська традиція, так і світське переконання про необмежений процес розвитку науки мусіли боротися з серйозною проблемою, яка вперше проявилася під час студентських заворушень близько 1968 року» [27]. Мудрість старших поколінь раптом позбавили значимості та поваги, а переконання  про всемогутність науки розвіялося, отже Церква мусіла «боротися з серйозною проблемою передачі віри молодому поколінню» [28]. Загальна втрата віри в те, що раніше було стовпами свідомості та соціальної згуртованості, супроводжується несподіваним поверненням космічної релігійності, обрядів та вірувань, які, як багато хто думав, були витіснені християнством, тоді як насправді цей одвічний, езотеричний та підземний струм ніколи не зникав. Раптове зростання популярності азіатських релігій було чимось новим у західному контексті. У XIX ст. воно перетворилося в теософічний рух і «відобразило зростаючу свідомість глобальної духовності, яка поєднала всі існуючі релігійні традиції» [29].

Відвічне філософське питання про єдиність і множинність отримало нову і сучасну форму в спокусі подолати не тільки зайві поділи, але і реальні відмінності та особливості. Найпоширенішим проявом цього є холізм, ключовий елемент в Нью-Ейдж і один з головних знаків часу останньої чверті ХХ ст. Величезну кількість енергії вкладено в зусилля подолати поділ на частини, характерний  для механістичної ідеології, але це привело до відчуття необхідності підкоритися глобальній мережі, яка приписує собі квазі-трансцендентальний авторитет. Найвиразнішими імплікаціями цього є процеси свідомої трансформації та розвиток екології [30]. Формування нового  бачення, яке є метою свідомої трансформації, потребує часу, бо йому протиставлені старі способи мислення, закоренілі в status quo. Успішним було визнано узагальнення екології як захоплення природою і ресакралізація Землі, Матері-Землі чи Геї, із  місіонерським запалом, характерним членам партії Зелених. «Адміністратором» Землі є людська раса загалом, і лише глобальний уряд, опираючись на глобальну етику може гарантувати гармонію і розуміння, необхідні для відповідального управління нею. Тепло Матері-Землі, чия божественність пронизує все творіння, вважається мостом між створінням і трансцендентним Богом-Отцем юдаїзму та християнства, і водночас віддаляє перспективу  бути підсудним цієї Істоти.

У цьому баченні замкнутого Всесвіту, який містить «Бога», інші духовні істоти й нас, можемо розпізнати прихований пантеїзм. Це є фундаментальним елементом, який пронизує всі думки і практики Нью-Ейдж, і наперед визначає кожну, за інших обставин позитивну, оцінку цікавого для нас того чи іншого аспекту його духовності. Ми ж, як християни, віримо, що «людина в своїй істоті є створінням  і залишиться створінням назавжди, отже, ніколи не буде можливим поглинання людського «я» божественним «Я» [31].