1.5. Позитивний виклик

Привабливість релігійності Нью-Ейджу не можна недооцінити. В ситуації, коли розуміння змісту християнської віри є слабким, дехто помилково вважає, що християнська релігія не пробуджує глибокої духовності і починає шукати її деінде. Слід додати, що дехто каже, що Нью-Ейдж (Нова ера) вже минає і говорить про «наступну» еру [7]. Вони говорять про нову кризу, яка вже почала проявлятися у Сполучених Штатах Америки на початку 1990-их, але зазначають, що особливо поза межами англомовного світу, така «криза» може наступити пізніше. Однак книгарні, радіостанції та величезна кількість груп самодопомоги у багатьох західних містах, здається, говорять про інше. Здається, що – принаймні зараз – Нью-Ейдж є досі дуже живим і становить частину сучасної культурної сцени.

Успіх Нью-Ейджу є викликом для Церкви. Люди відчувають, що християнство вже не пропонує їм – чи, можливо, ніколи не давало – того, що їм було насправді потрібне. Пошуки, які часто приводять людей до Нью-Ейджу, є щирим прагненням: до глибшої духовності, до чогось, що заторкне їх серця, до шляху, який дозволить віднайти сенс у сповненому замішання та часто відчуженому світі. В Нью-Ейджі можна віднайти позитивний тон критики «матеріалізму щоденного життя, філософії і навіть медицини чи психіатрії; редукціонізму, який відмовляється брати до уваги релігійний і надприродний досвід; індустріальної культури необмеженого індивідуалізму, який навчає егоїзму і не зважає на інших людей, майбутнє і середовище». [8] Усі проблеми, пов’язані з Нью-Ейджем, стосуються того, що він пропонує в якості альтернативної відповіді на життєві питання. Якщо Церква не хоче, щоб Її звинувачували в тому, що Вона є глухою по відношенню до людських прагнень, Її члени повинні робити дві речі: закоренитися ще більше на фундаменті, яким є їх віра, і прислухатись до, часто німого, крику в серцях людей, який веде їх кудись інакше, якщо їх не задовольняє Церква. У цьому всьому присутній також заклик наблизитися до Ісуса Христа і бути готовим слідувати за Ним, оскільки Він є єдиним правдивим шляхом до щастя, правди про Бога і повнотою життя для кожного чоловіка і жінки, готових відповісти на Його любов.

2. Духовність нью-ейдж: огляд

Християни в багатьох західних суспільствах, а щораз частіше також і в інших частинах світу, нерідко натрапляють на різні прояви явища, відомого як Нью-Ейдж. Багато хто з них відчуває потребу зрозуміти, як вони мають краще пристосуватися до чогось, що є одночасно таким заманливим, складним, невловимим, а іноді й тривожним. Ці роздуми є спробою допомогти християнам в двох аспектах:-  в ідентифікації елементів традиції Нью-Ейдж, що розвивається;- у показі тих елементів, які несумісні з християнським Одкровенням.

Це душпастирська відповідь на сучасний виклик, відповідь, яка навіть не претендує містити вичерпний перелік явищ, пов'язаних з Нью-Ейдж, тому що вона мала би величезний обсяг, а таку інформацію легко знайти десь-інде. Натомість, вкрай важливо спробувати правильно зрозуміти Нью-Ейдж, щоб оцінити його справедливо і не створювати його карикатури. Було б нерозумно і неправильно стверджувати, що все, що пов'язано з Нью-Ейдж, є хорошим або поганим. Однак основне бачення релігійності Нью-Ейдж, як правило, важко узгодити з християнським вченням і духовністю.

Нью-Ейдж не є рухом в сенсі значення терміну «новий релігійний рух», не є також і тим, що зазвичай розуміється як «секта» чи «культ». У зв'язку з тим, що він поширений в культурі, в таких різноманітних явищах, як музика, фільми, семінари, практикуми, реколекції, терапії та багато інших заходів і подій, є набагато більш дифузним і неофіційним, хоча деякі релігійні або парарелігійні групи свідомо впроваджують елементи Нью-Ейдж. Передбачається, що Нью-Ейжд є джерелом ідей для різних релігійних і парарелігійних сект [9]. Нью-Ейдж не є одинарним, рівномірним рухом, а радше вільною мережею послідовників, чиїм підходом є мислити глобально, а діяти локально. Люди, які є частиною певної мережі, не обов'язково знають один одного і рідко, якщо й узагалі, зустрічаються. Для того, щоб уникнути непорозумінь, які можуть виникнути при використанні терміну «рух», деякі сприймають Нью-Ейдж як «довкілля» [10] або «культову аудиторію» [11]. Однак інші вказують, що «це дуже послідовний потік мислення» [12], реальний виклик для сучасної культури. Це синкретична структура, що містить багато різних елементів, що допомагає людям ділитися інтересами або зв'язками дуже різною мірою і на різних рівнях участі. Багато тенденцій, практик та поглядів, які є певною мірою частиною Нью-Ейдж, насправді є частиною широкої і легко ідентифікованої реакції на домінуючу тенденцію в культурі, тому слово «рух» не є в цьому випадку абсолютно недоречним. Його можна застосувати щодо Нью-Ейдж в тому ж сенсі, як у випадку інших поширених соціальних рухів, таких як рух боротьби за права людини чи рух за мир. Як і вони, Нью-Ейдж поєднує безліч людей, пов'язаних з основними цілями руху, які розрізняються за способом участі та розуміння конкретних питань.

Вислів «релігія Нью-Ейдж» є більш спірним, тому краще його уникати, хоча Нью-Ейдж часто є відповіддю на релігійні питання і потреби, а його привабливість звернена до людей, які намагаються відкрити або відновити релігійний вимір у своєму житті . Уникання терміну «релігія Нью-Ейдж» не означає справжнього характеру людських пошуків значення і сенсу в житті. Ми поважаємо той факт, що багато людей, що пов'язані з Рухом Нью-Ейдж ретельно розрізняють «релігію» і «духовність». Багато відкидають організовану релігію, бо, на їхню думку, вона не змогла відповісти на їхні потреби, і з цієї причини вони почали шукати в інших місцях, щоб знайти «духовність». До того ж в центрі Нью-Ейдж є переконання, що час для окремих релігій закінчився, отже, ставитися до нього як до релігії суперечило б тому, як Нью-Ейдж розуміє себе. Однак досить точно є розмістити Нью-Ейдж в більш широкому контексті езотеричної релігійності, популярність якої зростає [13].

Це питання порушено в цьому тексті, який є спробою зрозуміти і оцінити те, що є в основі збільшення багатства людського досвіду. Напевно він викличе критику, стверджуючи, що не можна справедливо оцінити культурний рух, основним повідомленням якого є саме відділитися від того, що він вважає переконливим обмеженням раціонального дискурсу. Цей текст задуманий як запрошення для християн трактувати Нью-Ейдж серйозно, і як такий він має намір просити своїх читачів увійти в критичний діалог з людьми, що підходять до того ж світу з дуже різних перспектив.

Душпастирська ефективність Церкви в третьому тисячолітті багато в чому залежить від підготовки правдивих проповідників послання, що міститься в Євангелії. Те, що міститься далі, є відповіддю на багато труднощів у тому, щоб дати собі раду з цим дуже складним і невловимим феноменом, відомим як Нью-Ейдж. Це спроба зрозуміти, чим є Нью-Ейдж, і визначити питання, на які він вимагає відповідей і вирішень. Можна знайти багато цінних книжок та інших ресурсів, які здійснюють огляд всього явища або докладно пояснюють різні аспекти; покликання на деякі з цих позицій можна знайти в додатку. Однак не завжди вони здійснюють необхідні розрізнення у світлі християнської віри. Метою цієї статті є допомогти католикам знайти ключ до розуміння основних принципів думки Нью-Ейдж, таким чином вони могли б оцінити ті елементи Нью-Ейдж, з якими вони стикаються. Варто зазначити, що багато людей не люблять терміну Нью-Ейдж, а деякі вважають, що термін «альтернативна духовність» був би більш точним і менш обмежуючим. Є також правдою те, що багато явищ, згадані в цьому документі, ймовірно, не мають будь-яких етикеток, але передбачається, зважаючи на його стислість, що читачі розпізнають явище або сукупність явищ, які можуть, з поважних причин, принаймні бути пов'язаними із загальним культурним рухом, який часто називається Нью-Ейдж.