7. Додаток

7.1. Короткі формулювання деяких ідей руху Нью-Ейдж

Формулювання ідеї Нью-Ейдж, Вільям Блум, 1992, цитується за: Heelas, с. 225:

– Все життя – все існування – це вияв Духа, Невідомого, тієї найвищої свідомості, відомої під багатьма різними назвами у багатьох різних культурах.

– Метою і динамікою всієї екзистенції є повний вияв Любові, Мудрості, Просвітлення...

– Усі релігії є виразом однієї і тієї ж внутрішньої реальності.

– Все життя, яке ми сприймаємо п'ятьма людськими почуттями або науковим обладнанням, це тільки зовнішня завіса невидимої, внутрішньої і причинової реальності.

– Так само люди є істотами подвійними: (I) з зовнішньою, тимчасовою особистістю, і (II) з внутрішнім багатовимірним існуванням (душа або вище «Я»).

– Зовнішня особистість обмежена і прагне до любові.

– Мета втілення внутрішньої істоти є введення зовнішніх вібрацій особистості в резонанс з любов'ю.– Всі втілені душі мають свободу вибору свого духовного шляху.

– Нашими духовними вчителями є ті, чиї душі звільнені від потреби втілення, і які виражають безумовну любов, мудрість і просвітлення. Деякі з цих великих істот добре відомі і є джерелом натхнення для світу релігії. Деякі з них невідомі і працюють непомітно.

– Все життя, у своїх різних формах і виявах, пов'язане зі собою енергією, включає в себе наші справи, почуття і думки. Саме тому ми співпрацюємо з Духом і цими енергіями у співтвореннні нашої реальності.

– Хоча нас тримає динамізм космічної любові, ми спільно несемо відповідальність за стан нашого «я», нашого середовища і всього життя.

– Останнім часом еволюція планети і людства досягла точки, в якій ми переходимо фундаментальну духовну зміну в нашій індивідуальній і масовій свідомості, і саме тому ми говоримо про Нову Еру (New Age). Ця нова свідомість є результатом успішного втілення того, що деякі люди називають енергією космічної любові. Це нове розуміння виявляється в інстинктивному значенні святості, зокрема, в поєднанні зі собою усієї екзистенції.

– Ця нова свідомість і нове розуміння динамічної взаємозалежності всього життя означає, що ми в процесі абсолютно нової планетарної культури.

Джеремі Tархер, Комплементарні формулювання, [в:] Heelas (с. 226):

1. Світ і людська раса є вираженням вищої, більш повної божественної природи.

2. Усередині кожної людини приховане вище, божественне «Я», яке є виявом вищої і всеосяжної божественної природи.

3. Ця вища природа може бути пробуджена і може стати центром повсякденного життя людини.

4. Це пробудження є причиною існування кожного окремого життя.

Девід Спенглер, якого цитує: «Actualité des Religions» (№ 8, вересень 1999 р.), с. 43, перелічцє основні риси Нью-Ейджу, а саме:

– цілісна (загальна, тому що є одна реальність – енергія);

– екологічна (Земля – Гея – наша мати, кожен з нас є нейроном центральної нервової системи Землі);

– адроїстична (як веселка, так і Інь / Янь є символами Нью-Ейджу, що свідчить про взаємодоповнюваність протилежностей, зокрема, мужності та жіночності);

– містична (знаходить святість у всіх найзвичайніших речах);

– планетарна (люди повинні бути в один і той же час закорінені у своїй власній культурі та відкриті для універсального виміру, здатні сприяти любові, співчуттю, миру; це стосується і створення світового уряду).

7.2. Вибрані терміни

Андрогінія: не є гермафродитизмом, тобто присутністю фізичних характеристик обох статей, але усвідомленням присутності в кожній особі чоловічого і жіночого начала. Андрогінія вважається станом збалансованої внутрішньої гармонії між animus i anima. Згідно з філософією Нью–Ейдж, цей стан виникає у результаті нової свідомості подвійної форми буття та існування, яке є характерною для кожного чоловіка і кожної жінки. Що більше вона поширюється, то більше буде сприяти трансформації міжособистісних відносин.

Антропософія: теософічне вчення, яке спочатку популяризував хорват Рудольф Штайнер (1861–1925), який після тривалого періоду лідерства у німецькому відділі (від 1902 до 1913 р.) залишив Теософічне Товариство. Антропософія є езотеричною доктриною, покликаною вводити людей в таємницю «об'єктивних знань» у сфері духовно-божественного. Штейнер вважав, що антропософія допомогла йому вивчити закони еволюції Всесвіту і людства. Вона припускає, що кожна фізична істота має відповідну до себе духовну істоту, а на земне життя впливають зоряні енергії та духовні есенції. Хроніку Акаша вважають «космічною пам'яттю» доступною для втаємничених [95].

Ченнелінг («канали зв’язку»): психічні медіуми стверджують, що діють як канали, що уможливлює прийом потоку інформації від інших істот, як правило, безтілесних осіб, які живуть на вищих рівнях. Ченнелінг поєднує різноманітних істот: вивищених майстрів, ангелів, богів, групи осіб, духів природи та вище Я.

Христос: відповідно до ідеології Нью-Ейджу історична постать Ісуса є лише одним з варіантів втілення ідей, енергії або сукупністю вібрації. За словами Аліси Бейлі, потрібний би був великий день благання, коли всі віруючі створили б таку концентрацію духовної енергії, щоб настало подальше втілення, яке б показало спосіб, в який люди можуть врятуватися ... Для багатьох людей, Ісус є ніким іншим, як лише духовним лідером, в якого, як в Будду, Мойсея, Магомета та інших, проник космічний Христос. Космічний Христос, також відомий як енергія Христа, що лежить в основі кожної істоти і всього сущого. Осіб треба поступово втаємничувати у свідомість цієї христової риси, якою ми всі володіємо. Христос – за твердженнями Нью-Ейджу – це найвищий стан досконалості «я» [96].

Еннеаграмa: (від гр. ennéa – дев'ять, gramma – знак) назва стосується креслення, що складається з кола та дев'яти точок, які всередині кола пов'язують між собою трикутник і шестикутник. Спочатку цей символ застосовували, щоб вгадувати майбутнє, але він став відомий як символ системи типології особистості, що складається з дев'яти стандартних типів характеру. Свою популярність еннеаграма здобула після виходу в світ книги Хелен Палмер «Еннеаграма» [97]. Авторка вважає себе послідовницею російського мислителя і цілителя Г. І. Гурджієва, чилійського психолога Клаудіо Нараньйо і автора Оскара Іхазо, засновника Аріки. Походження еннеаграми залишається покрите таємницею, але деякі стверджують, що вона виходить від містицизму суфіїв.

Ера Водолія: кожен астрологічний вік, тривалістю близько 2146 років, названий ім'ям одного із знаків Зодіаку. Однак, ці «великі дні» йдуть один за одним у зворотному порядку, і коли закінчиться теперішня епоха Риб, розпочнеться епоха Водолія. Кожна з епох має свої власні космічні енергії; енергія в епоху Риб зробила її часом воєн і конфліктів, а Водолій має бути часом гармонії, справедливості, миру, єдності і т. д. У цьому аспекті, Нью-Ейдж акцептує історичну неминучість. Деякі висловили думку, що ера Тільця була часом єврейської релігії, Ери Риб часом християнства, а ера Водолія буде часом універсальної релігії.

Еволюція: у Нью-Ейджі вона є чимось набагато більшим, аніж просто твердженням, що живі істоти розвиваються у бік вищих форм життя. Фізична модель накладена на духовну сферу так, що іманентна сила, яка є в людях, може підштовхнути їх до вищих форм духовного життя. Вважається, що люди не мають повного контролю над силою, але їх добрі або погані вчинки можуть прискорити або сповільнити їхнє просування, а все створіння, включаючи людство, невпинно прямує до злиття з божественним елементом. Реінкарнація є дуже важливим місцем в очах прогресивної духовної еволюції, яка, як вважають, починається ще до народження і продовжується після смерті [98].

Езотеризм (від грецького esotéros – те, що всередині): зазвичай цей термін стосується древніх і прихованих знань, доступних лише для групи втаємничених, які ідентифікують себе як зберігачів істини, прихованої від більшості людей. Процес втаємничення провадить людей від заледве зовнішнього, поверхневого знання про реальність до внутрішньої правди, і в цьому процесі їхня свідомість пробуджується на глибшому рівні. Людей запрошують до «внутрішньої подорожі», щоб виявити в собі «божественну іскру». Спасіння в цьому контексті збігається з відкриттям «Я».

Фен-шуй: одна з форм геомантії, окультний китайський метод розшифровки прихованої присутності позитивних і негативних енергій в будівлях та інших місцях, на основі знань про земні і атмосферні сили. «Як і людське тіло чи космос, так і місця перетинають потоки, правильний баланс яких є джерелом здоров'я й життя» [99].

Гноза: в цілому є однією з форм знання, які не є інтелектуальними, а візіонерськими або містичними, і, як вважають, були об’явлені. Ці знання можуть з’єднати людину з божественною таємницею. У перші століття християнства, Отці Церкви боролися проти гностицизму, бо він був несумісним з християнською вірою. Деякі вважають, що в багатьох думках Нью-Ейджу міститься відродження гностичної ідеї, особливо тому, що існують автори, пов'язані з Нью-Ейджем, які насправді покликаються на ранній гностицизм. Проте більшу увагу Нью-Ейдж приділяє монізму і навіть пантеїзму, який заохочує декого використовувати термін нео-гностицизм, щоб відрізнити гнозу Нью-Ейдж від стародавнього гностицизму.

Герметизм: філософські та релігійні практики та спекуляції, пов'язані з текстами, що містяться у Corpus Hermeticum і олександрійськими текстами, авторство яких приписують міфічному Гермесові Tрісмегістові. В епоху Відродження, коли їх віднайшли, було визнано, що вони відкривають перехристиянські доктрини, але подальші дослідження показали, що вони походять з першого століття християнства [100]. Олександрійський герметизм є основним джерелом, з якого черпає інформацію сучасна езотерика, тому обидва ці напрямки мають багато спільного, в тому числі: еклектика, відмова від онтологічного дуалізму, затвердження позитивного і символічного характеру Всесвіту, ідеї падіння і пізнішого навернення людства. Герметичні спекуляції зміцнили віру в древню фундаментальну традицію або так звану вічну філософію (philosophia perennis), яку помилково розглядають як загальну для всіх релігійних традицій. Вищі та церемоніальні форми магії виходять від ренесансного герметизму.

Холізм: ключове поняття у «новій парадигмі», яке розглядають як теоретичну базу, що інтегрує увесь світогляд сучасної людини. Концепція «цілості» представлена як центральні методологічні та онтологічні концепції, які є протилежними досвідами в результаті збільшення фрагментації в науці та повсякденному житті. Людство підходить до Всесвіту як частина живого організму, динамічна мережа гармонійних відносин. Класичну відмінність між суб'єктом і об'єктом, у якій звинувачують, переважно, Декарта і Ньютона, заперечують різні вчені, які пропонують міст між наукою і релігією. Людство входить до складу універсальної мережі (екосистеми, сім'ї) природи і світу, і повинно шукати гармонію з кожним елементом цього квазітрансцидентного авторитету. Коли людина зрозуміє своє місце в природі, космосі, який також є божественним, зрозуміє, що «цілість» і «святість» це одне і те ж саме. Найпростіше формулювання холізму міститься у гіпотезі «Геї» [101].

Ініціація: у релігійній етнології є когнітивна та / або експериментальна подорож, через яку людина прийнята сама або у складі групи з особливими ритуалами, як член релігійної громади, таємного товариства (наприклад, масонство) або таємної асоціації (магічної, езотерично-окультної, гностичної, теософічної і т.д.).

Карма: (з санскриту Kri – робота, справа), ключове поняття в індуїзм, буддизмі та джайнізмі, зміст якого не завжди однаковий. У стародавньому ведичному періоді це означало, ритуальне дійство, а точніше – принесення жертви, за допомогою якої людина отримувала доступ до щастя і благословення життя після смерті. Коли з’явилися джаїнізм і буддизм (близько шести століть до Христа), карма втратила рятівний сенс: дорогою до звільнення стало знання Атмана або «я». У доктрині самсари її розуміли, як пов'язане з постійним циклом людське народження і смерть (індуїзм) або переродження (буддизм) [102]. У контексті Нью-Ейджу «карму» часто розуміють як моральний еквівалент космічної еволюції. Це не має нічого спільного зі злом і стражданнями – ілюзіями експериментального як частини «космічної гри» – але це універсальний закон причини і наслідку, частини тенденції Всесвіту, пов'язаного внутрішньо, що рухається в напрямку моральної рівноваги [103].

Кристали: вважається, що вони вібрують на високих частотах і тому корисні в переміненні себе. Їх використовують в різних терапіях, медитації, візуалізації, «зоряних подорожах» або як талісмани удачі. Якщо дивитись на них з боку, вони не мають влади, вони просто гарні.

Містицизм: у містицизмі Нью-Ейдж людина звертається, радше, до себе, а не до спілкування з Богом, який «абсолютно інший». Саме це і є єднанням зі Всесвітом, остаточним знищенням особистості в єдності з цілим. Досвід «я» вважається досвідом божественності, тому треба дивитися всередину себе, щоб виявити справжню мудрість, творчість і силу.

Монізм: метафізичне переконання у тому, що відмінності між істотами є ілюзорними. Існує тільки одна універсальна істота, якої і кожна річ, і кожна людина є лише частиною. Монізм Нью-Ейджу включає в себе ідею, що реальність принципово духовна, тому він є сучасною формою пантеїзму (іноді очевидним відкиданням матеріалізму, зокрема, марксизму). Його присвоєння собі права на вирішення всього дуалізму не залишає місця для трансцендентного Бога, оскільки все є Богом. Інша проблема, яка виникає для християнства, пов’язана з питанням про походження зла. Юнг бачив зло, як «темну сторону» Бога, в той час, як у класичному теїзмі Він весь є добром.

Музика Нью-Ейдж: добре розвинутий бізнес. Найчастіше її продають як засіб для досягнення гармонії один з одним або зі світом, деяка з них є музикою «кельтів» або друїдів. Деякі композитори музики Нью-Ейдж стверджують, що мета цієї музики полягає в наведенні мостів між свідомим і несвідомим, це, ймовірно, більш правдоподібне в цих творах, в яких, крім мелодії, є медитативне і ритмічне повторення ключових фраз. Як і у випадку багатьох інших елементів, пов'язаних з явищем Нью-Ейдж, мета деяких видів цієї музики: залучити людей до Нью-Ейджу, але більшість – просто музичні чи комерційні твори.

Нео-поганство: цю назву часто відкидають ті, до кого її застосовують, а відносять себе до течії, що йде паралельно до Нью-Ейджу. Обидва ці рухи часто взаємодіють. На великій хвилі реакції проти традиційних релігій, і особливо проти юдео-християнської спадщини Заходу, багато людей повторно звернулися до стародавніх, корінних, традиційних поганських релігій. Все, що передувало християнству, вважають більш відповідним до духу цієї землі та народу, як незмінену природну форму релігії, яка перебуває в контакті з силами природи і часто є матріархальною, магічною або шаманською. Вважається, що людство буде здоровішим, якщо повернеться до природного циклу (сільськогосподарських) свят та до загального сприйняття життя. Деякі «нео-язичницькі» релігії є недавніми реконструкціями, справжній зв'язок яких з первісною формою можна поставити під сумнів, особливо в тих випадках, коли домінують сучасні ідеологічні компоненти, такі як екологія, фемінізм, або, у багатьох випадках, міфи щодо расової чистоти [104].

Нова Думка: релігійний рух, заснований в США в дев'ятнадцятому столітті. Його витоки походять від ідеалізму, якого популяризуваною формою він був. Бога розглядали як абсолютно доброго, а зло лише як ілюзію, але основною реальністю вважали розум. Бо розум кожної людини є чинником, який викликає події в її житті, людина мусить взяти цілковиту відповідальність за кожен аспект свого становища.

Окультизм: окультне (тобто приховане) знання і приховані сили розуму і природи лежать в основі вірувань і практик, пов'язаних з передбачуваною таємницею «вічної філософії», яка бере свій початок з одного боку, у магії і алхімії, древньої Греції, а з іншого – у єврейській містиці. Їх тримають під замком у кодексі таємниці, ініційованим втаємниченими, які зібрані в групи і товариства, і які охороняють таємні знання і техніки. У дев'ятнадцятому столітті спіритизм і Теософське Товариство впровадили нові форми окультизму, які в свою чергу вплинули на різні течії в ідеї Нью-Ейджу.

Пантеїзм (грец. pan – все і theos – Бог): віра, що все є Богом, або, іноді, що все є в Бозі, і Бог є у всьому (панентеізм). Кожен елемент Всесвіту є божественним і божественне в рівній мірі присутнє у всьому. З цього погляду немає жодного місця для Бога як окремої особи в сенсі класичного теїзму.

Парапсихологія: роздумує над такими питаннями, як позасенсорне сприйняття, телепатія, телекінез, психічне зцілення і спілкування з духами через медіумів або канали. Незважаючи на жорстку критику з боку вчених, парапсихологія вкоренилася і добре підходить для  популярних в деяких рівнях Нью-Ейджу поглядів про те, що людські істоти мають надзвичайні психічні здібності, але часто тільки в слаборозвиненій формі.

Розширення свідомості: якщо космос розуміється як одна безперервна ланка існування, то всі рівні буття – мінеральний, рослинний, тваринний, людський, космічні і божественні істоти – взаємозалежні. Говориться, що люди усвідомлюють своє місце в цьому цілісному баченні глобальної реальності, розширюючи свою свідомість далеко за рамки звичайних меж. Нью-Ейдж пропонує величезну різноманітність методів, щоб допомогти людям досягти більш високого рівня сприйняття дійсності, і спосіб подолання поділу між предметами, а також об'єктами пізнавального процесу, закінчуючи повним поєднанням того, що нормальна, нижча свідомість бачить як окрему або іншу реальність.

Позитивне мислення: віра, що люди можуть змінити фізичну реальність чи зовнішні обставини, змінюючи свій психологічний настрій, думаючи позитивно і конструктивно. Іноді йдеться про те, щоб стати свідомим своїх несвідомих відносин, які визначають нашу життєву ситуацію. Для тих, хто позитивно мислить, обіцяють здоров’я і повноту, часто успішність і навіть безсмертя.

Глибинна психологія: школа психології, яку заснував Юнг, учень Фрейда. Юнг визнав, що релігія і духовні питання дуже важливі для досягнення повного здоров'я. Тлумачення снів і аналіз архетипів є ключовими елементами його методу. Архетипи є формами, які відносяться до успадкованої структури психіки людини, вони з'являються в періодичних мотивах чи зображеннях у снах, фантазіях, мітах і казках.

Ребефінг: на початку сімдесятих років Леонард Орр описав ребефінг, як процес, за допомогою якого людина може ідентифікувати та ізолювати ті місця у своїй свідомості, які заплуталися і є джерелом поточних проблем.

Реінкарнація: в контексті Нью-Ейджу перевтілення пов'язане з концепцією прогресивного розвитку в напрямку ставання божественним. На відміну від індійських релігій або похідних від них, Нью-Ейдж вважає реінкарнацію кроком на шляху розвитку індивідуальної душі до досконалішого стану. Те, що підлягає реінкарнації, є нематеріальним чи духовним; а точніше, свідомістю, тією іскрою енергії в людині, яка бере участь в космічній або «христовій» енергії. Смерть є не що інше, як перехід душі з одного тіла в інше.

Розенкройцери (Rosicrucians): західна окультна група, що бере участь в алхімії, астрології, теософії і каббалістичному тлумаченні Святого Письма. Розенкройцерські товариства спричинилася до відновлення астрології в двадцятому столітті, а Стародавній і Містичний Чин Розенкройцерів (AMORC) поєднав успіх з передбачуваною здатністю матеріалізації психічних образів здоров'я, багатства і щастя.

Рух Людського Потенціалу: з моменту його створення (Eсалену, Каліфорнія, шістдесяті роки) рух розвинувся у мережу груп, які пропагують звільнення через самореалізацію, вроджену здатність людини до творчості. З цією ідеєю пов’язані різні методи для особистої трансформації, які щораз частіше використовують компанії в навчальних програмах і тренінгах, які організовані зі звичайних економічних причин. Трансперсональні Технологіїї, Рух для Духовного внутрішього усвідомлення, організаційного розвитку та організаційного перетворення – всі ці методи представлені як нерелігійні, але насправді, співробітники компанії можуть опинитися в ситуації, коли будуть під впливом чужої «духовності», в ситуаціях, які ставлять питання про особисту свободу людини. Є чіткий зв'язок між східною духовністю та психотерапією, психологією Юнга і Рухом Людського Потенціалу, які мали великий вплив на шаманізм і «реконструйовані» форми поганства, як друїдизм і Вікка. Загалом, «особистісне зростання» можна розуміти як свого роду «релігійний порятунок», запропонований рухом Нью Ейдж, який переконує, що звільнення від людського страждання і слабкості буде результатом розвитку нашого потенціалу, бо цей розвиток призводить до збільшення контакту з нашою внутрішньою божественністю [105].

Спіритизм: спроби встановити контакт з духами померлих існували завжди, а у дев'ятнадцятому столітті спіритизм вважали однією з течій, яка долучилися до Нью-Ейджу. Спіритизм розвинувся на тлі ідей Сведенборга і Месмера, і став новим видом релігії. Мадам Блаватська була медіумом, тому спіритизм справив великий вплив на Теософське Товариство, хоча й підкреслювалось, що це, радше, контакт з істотами з далекого минулого, ніж з тими, хто помер недавно. Аллан Кардек зробив свій вклад у розширення ідеї спіритизму в афро-бразильських релігіях. Елементи спіритизму присутні також в деяких нових релігійних рухах в Японії.

Шаманізм: звичаї та вірування, пов'язані зі спілкуванням з духами природи і духами померлих, які відбуваються через ритуальне оволодіння духами шаманом, який є медіумом. Шаманізм став привабливим у колах Нью-Ейдж, тому що він підкреслює гармонію зі силами природи і зцілення. Існує також романтичний образ пов'язаний з корінними релігіями і їхньою близькістю до землі і природи.

Планетарна свідомість: погляд, що розвинувся у вісімдесяті роки, спрямований на сприяння лояльності щодо людського суспільства, а не родів, племен або інших встановлених груп. Його можна розглядати як спадкоємця рухів початку ХХ століття, які розвивали ідею світового уряду. Усвідомлення єдності людства підходить до гіпотези Gaji.

Теософія: древній термін, який спочатку означав свого роду містику. Він був пов'язаний з грецькими гностиками і неоплатоніками, з Мейстром Екхартом, Миколаєм Кузанськогим і Якобом Беме. Термінові «теософія» дало новий вимір Теософське Товариство, засноване Оленою Петрівною Блаватською 1875 року. Теософська містика звертається до монізму, підкреслюючи сутнісну єдність духовного і матеріального елементів Всесвіту. Вона шукає прихованих сил, які спричинюють, що матерія і дух взаємодіють так, що людське і божественне в кінці кінців зустрічаються. Це той момент, коли теософія пропонує містичне відкуплення або просвітлення.

Трансценденталізм: дев'ятнадцятистолітній рух письменників і мислителів в Новій Англії, яких поєднував ідеалістичний набір переконань про сутнісну єдність творіння, вроджену доброту людини і перевагу розуміння над логікою і досвідом для розкриття найглибших істин. Головним героєм цього руху був Ральф Уолдо Емерсон. Він перейшов від ортодоксального християнства, через унітаризм до нового природного містицизму, який поєднав поняття, запозичені з індуїзму з популярними американськими ідеями, такими як: індивідуалізм, особиста відповідальність та необхідність досягнення успіху.

Вікка: староанглійський термін для позначення відьми, який був використаний для означення неопоганської віднови деяких елементів ритуальної магії. Його ввів 1939 року в Англії Джеральд Гарднер, опираючись на деякі древні тексти, відповідно до яких середньовічні європейські чаклування були стародавньою релігією природи, яку переслідували християни. Названий «мистецтвом» (craft), швидко розвинувся в шістдесятих роках у США, де він приєднався до руху «жіночої духовності».

Велике Біле Братство (Great White Brotherhood): Олена Блаватська стверджувала, що є в контакті з махатмом або майстрами, або вивищеними істотами, які спільно складають Велике Біле Братство. Вона вбачала в них провідників еволюції людського роду та керуючих роботою Теософічного Суспільства.