2.5. Чому Нью-Ейдж так бурхливо виріс і так ефективно поширився?

Які б питання чи критику це не викликало, Нью-Ейдж – це спроба людей, які сприймають світ суворим і безсердечним, принести тепло цьому світові. Будучи реакцією на сучасність, він діє частіше на рівні почуттів, інстинктів та емоцій. Занепокоєння перед апокаліптичним майбутнім економічної нестабільності, політичної невизначеності та кліматичних змін відіграють велику роль у мотивації людей до пошуку альтернативи в  оптимістичному відношенні до космосу. Це пошук цілісності щастя, часто на явно духовному рівні. Однак, визначально, що Нью-Ейдж користується велетенським успіхом в епоху, яку можна охарактеризувати майже загальним захопленням різноманітністю. Західна культура зробила крок поза межі толерантності, яку трактують як вимушене прийняття чи неохоче  примирення з дивацтвами особи чи меншин,  до свідомого обмеження поваги до нормальності. Нормальність представляється, як концепція морально обтяжена і обов’язково пов’язана з абсолютними нормами. Для все більшої кількості людей абсолютні переконання чи норми не вказують ні на що, окрім нездатності приймати погляди та переконання інших людей. У цій атмосфері альтернативні стилі життя і теорії реально мали ідеальні умови для розвитку, тому що бути іншим стало не лише прийнятним, але й схвальним.[48]

Важливо пам’ятати, що люди пов’язані з Нью-Ейджем багатьма дуже різними способами і на різних рівнях. У більшості випадків це насправді не питання «приналежності» до групи чи руху, ані не фактичне усвідомлення принципів, на яких побудований Нью-Ейдж. Видається, що переважно людей приваблюють специфічні терапії чи методи, і вони не заглиблюються в їх підґрунтя; інші є просто випадковими споживачами продукції з етикеткою «Нью-Ейдж». Наприклад, люди, які використовують ароматерапію чи слухають музику «Нью-Ейдж», звичайно зацікавлені лише у ефекті, який це справляє на їхнє здоров’я чи добре самопочуття. Лише меншість заглиблюються у засади і намагаються зрозуміти теоретичне (чи «містичне») значення. Це чудово відповідає моделям споживання у суспільствах, де розваги і дозвілля мають таке велике значення. «Рух» добре пристосувався до законів ринку, і частково через те, що він є  привабливою економічною пропозицією, Нью-Ейдж набув такого широкого розповсюдження. Нью-Ейдж сприймався, принаймні у деяких культурах, як етикетка для продукції, створеної в результаті застосування принципів маркетингу до релігійного феномена. [49] Завжди існуватиме спосіб заробляти на духовних потребах людей. Як багато інших речей у сучасній економіці, Нью-Ейдж є глобальним явищем, підтримуваним і підгодовуваним засобами масової інформації. Можна сперечатися, що ця глобальна спільнота була створена мас-медіа, і досить зрозуміло, що популярна література та ЗМІ забезпечують те, щоб загальні ідеї, котрі визнають її "віруючі" та симпатики, дуже швидко розповсюджувалися майже скрізь. Однак, немає можливості довести, що таке швидке поширення ідей є випадковим чи спланованим, оскільки це дуже вільна форма «спільноти». Як і кібер-спільноти, створені в Інтернеті, це галузь, де відносини між людьми можуть бути як дуже безособовими, так і міжособовими у дуже вибірковому сенсі.

Нью-Ейдж став надзвичайно популярним як вільний набір вірувань, терапій і практик, які часто вибираються та комбінуються на власний розсуд, без огляду на несумісність і непослідовність, які це може спричинити. Але цього, вочевидь, слід очікувати від світогляду, заснованого на інтуїтивному думанні «правою півкулею». І саме тому важливо виявити і розпізнати фундаментальні характеристики ідей Нью-Ейджу. Те, що він пропонує, часто описують як просто  «духовне», а не як приналежне до якоїсь релігії,  проте, зв’язки з окремими релігіями Сходу є набагато тісніші, ніж більшість «споживачів» усвідомлюють. Це, безумовно, важливо у «молитовних» групах, до яких люди хочуть належать, але це також і реальне запитання для менеджменту зростаючою кількістю компаній, працівники яких зобов’язані практикувати медитацію і приймати техніки розширення свідомості, як частину їх професійної діяльності. [50]

На закінчення варто сказати кілька слів про плановане просування Нью-Ейджу як ідеології, і це надзвичайно складне завдання. Деякі групи відреагували на Нью-Ейдж поспішними  звинуваченнями у змові. На ці звинувачення, проте, можна відповісти, що ми є свідками спонтанних культурних змін, напрям яких визначають, радше, ті впливи, що перебувають поза контролем людини. Достатньо підкреслити, що Нью-Ейдж поділяє цілі, які ставлять перед собою чимало міжнародних і впливових груп, а саме: замінити або перевершити різні релігії. Їхня мета – створити простір для універсальної релігії, яка могла б об'єднати людство. Тісно пов'язані з цим також загальні та сплановані зусилля, яких докладають багато установ, щоби створити Глобальну Етику, яка б була етичною основою, котра б впливала на глобальний характер сучасної культури, економіки і політики. Крім того, політизація екологічного питання, звичайно, додає барв питанню, що стосуються гіпотези Геї чи культу Матері-Землі.

3. НЬЮ-ЕЙДЖ ТА ХРИСТИЯНСЬКА ДУХОВНІСТЬ

3.1. Нью-Ейдж як духовність

Промоутери Нью-Ейдж часто визначають його як «нову духовність». Трохи безглуздим є визначення цієї духовності як «нової» , адже основна маса ідей Нью-Ейдж були почерпнуті із античних релігій і культур. Новим в Нью-Ейдж є хіба що свідомий пошук альтернативи західній  культурі та юдео-християнським релігійним корінням. «Духовність» ця полягає у внутрішньому  досвіді гармонії і єдності всього сущого, яка лікує притаманне кожній людині відчуття недосконалості і обмеженості. Люди виявляють глибинний зв'язок зі священною універсальною  силою або енергією, яка лежить в основі всього життя. Відкриваючи в собі ці можливості, вони   можуть стати на шлях до досконалості, що дозволить їм впоратися зі своїм особистим життям, стосунками зі світом і зайняти своє місце в універсальному процесі становлення і Нового народження  світу, який знаходиться в постійному розвитку. Результатом цього є космічний містицизм [51], опертий на людському баченні всесвіту, пронизаного динамічними енергіями. Таким чином, космічна енергія, вібрація, світло, Бог, любов - навіть сам «я» - все це відноситься до однієї і тієї ж реальності: першоджерела, присутнього в кожному єстві.

Ця духовність складається з двох компонентів: метафізичного і психологічного. Метафізичний компонент виходить з езотеричних і теософських коренів Нью-Ейдж і насправді є всього лише новою формою гнози. Доступ до божественного отримується через знання містичних таємниць, а також через окремі дослідження «реального поза всім видимим, першопричини поза часом,  трансцендентного понад усім швидкоплинним, споконвічної традиції поза ефемерними традиціями , Іншого ніж «я», космічної божественності понад людиною». Езотерична духовність «є пошуком Буття поза розділеними буттями, це свого роду ностальгія за втраченою єдністю» [52].

«Тут можна побачити гностичну модель езотеричної духовності. Проявляється вона в тому, як діти Водолія шукають Трансцендентної Єдності релігії. Як правило, вони вибирають з історичних релігій лише їх езотеричні елементи, які і беруться боронити,  заперечуючи історію і не погоджуючись з тим, що духовність може бути вкорінені в часі або в установі. Ісус з Назарету є не Богом, а лише одним з багатьох історичних проявів космічного і універсального Христа». [53]

Психологічний  компонент цього типу духовності походить від зустрічі езотеричної культури та психології (див. 2.3.2). Нью-Ейдж, таким чином, стає досвідом особистого психо-духовного преображення, яке розглядається як аналог релігійного досвіду. Деяким людям це преображення видається глибоким містичним досвідом після особистої кризи або після довгих духовних пошуків. В інших воно спровоковане практикуванням медитацій, певними видами терапії або  паранормальними експериментами, які  вводять у стан зміненої свідомості і дають  відчуття  єдності реальності [54].