Папська Рада з культури

Папська Рада з міжрелігійного діалогу

ІСУС ХРИСТОС ДЖЕРЕЛО ВОДИ ЖИВОЇ

Християнські роздуми про “Нью-Ейдж”

(переклад "Католицького Оглядача")

ПЕРЕДМОВА

1. Завдання цієї рефлексії

1.1. Чому саме зараз?

1.2. Комунікація

1.3. Культурний контекст

1.4. Нью-Ейдж і католицька віра

1.5. Позитивний виклик

2. Духовність Нью-Ейдж: ОГЛЯД

2.1. Що нового в Нью-Ейдж?

2.2. Що Нью-Ейдж хотів би запропонувати?

2.2.1. Зачарування: Це мав би бути ангел

2.2.2. Гармонія і порозуміння: добрі вібрації

2.2.3. Здоров’я: золоте життя

2.2.4. Повнота: Магічна подорож у невідоме

2.3. Основні принципи мислення Нью-Ейдж

2.3.1. Глобальна відповідь в умовах кризи

2.3.2. Основна модель ідеології Нью-Ейдж

2.3.3.Головні теми Нью-Ейджу

2.3.4. Що говорить Нью-Ейдж про...

2.3.4.1. ...людину?

2.3.4.2. ...Бога?

2.3.4.3. ...світ?

2.4. «Жителі швидше міфу, ніж історії?» : Нью-Ейдж і культура

2.5. Чому Нью-Ейдж так бурхливо виріс і так ефективно поширився?

3. Нью-Ейдж та християнська духовність

3.1. Нью-Ейдж як духовність

3.2. Духовний нарцисизм?

3.3. Космічний Христос

3.4. Християнська містика і містицизм Нью-Ейдж

3.5. Бог всередині" і "обожествлення"(теосіс)

4. Порівняння Нью-Ейдж і християнської віри

5. Ісус Христос пропонує нам воду життя

6. Точки для роздумів

6.1. Потреби: керівництво та добра формація

6.2. Практичні кроки

7. ДОДАТОК

7.1. Короткі формулювання деяких ідей руху Нью-Ейдж

7.2. Словник термінів

7.3. Ключові місця Нью-Ейджу

ПЕРЕДМОВА

Цей документ присвячений складному явищу під назвою «Нью-Ейдж», яке в багатьох аспектах впливає на сучасну культуру.

Цей документ є попереднім звітом. Він є плодом спільних роздумів Робочої групи з питань нових релігійних рухів, до складу якої входять члени різних дикастерій Апостольської Столиці: Папських Рад з культури та міжрелігійного діалогу (котрі виступили головними редакторами цього проекту), Конгрегації євангелізації народів та Папської Ради сприяння єдності християн.

Ці роздуми скеровані перш за все до тих, хто бере участь у душпастирській праці, щоб вони могли пояснити, чим рух Нью-Ейдж відрізняється від християнської віри. Цей документ запрошує читачів взяти до уваги, в який спосіб релігійність Нью-Ейджу скерована на духовний голод сучасних чоловіків і жінок. Слід визнати, що зацікавлення деяких християн релігійністю Нью-Ейдж може бути частково пов’язане із відсутністю серйозної уваги у їх спільнотах до тем, які насправді є частиною католицького синтезу, як наприклад, важливість духовного виміру людини і його інтеграція з усім життям, пошук сенсу життя, зв’язок між людиною та рештою створіння, прагнення до особистої та соціальної переміни, а також відкинення раціоналістичного та матеріалістичного погляду на людство.

Ця публікація також звертає увагу на необхідність знати і розуміти Нью-Ейдж як культурну течію, а також на потребу для католиків мати розуміння автентичної католицької доктрини і духовності для того, щоб відповідно оцінювати теми Нью-Ейджу. Перші два розділи представляють Нью-Ейдж як багатогранну культурну тенденцію, пропонуючи аналіз основних положень думок, переданих у цьому контексті. З розділу третього і надалі запропоновані певні вказівки для дослідження Нью-Ейджу в порівнянні до християнського послання. Зроблені також певні пропозиції душпастирського характеру.

Ті, хто бажає провести глибше дослідження Нью-Ейджу, може використати посилання, подані у додатках. Маємо надію, що ця праця дійсно надасть стимулу для подальшого дослідження, адаптованого для різних культурних контекстів. Метою цього документу є також заохотити до розрізнення тих, хто шукає твердих орієнтирів життя в повноті. Ми дійсно переконані, що в багатьох наших сучасниках, які перебувають у пошуках, ми можемо віднайти істинну спрагу за Богом. Як говорив папа Іван Павло ІІ до групи єпископів зі США, «священики повинні чесно запитати себе, чи приділяли вони належну увагу спразі людського серця за істинною «живою водою», яку може дати лише Христос, наш Відкупитель (пор. Ів.4,7-13)». Як і він, хочемо покладатися «на одвічну свіжість послання Євангелія і його здатність перемінювати і відновлювати тих, хто його приймає» (AAS 86/4, 330).