6.2 Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у нс в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади.

Система управління безпекою життєдіяльності є сукупністю органів управління державної влади і громадських організацій, що виконують функції, пов’язані з забезпеченням безпеки і захисту населення і територій, попередженням, реагуванням і діями в небезпечних і надзвичайних ситуаціях. В основу діяльності всіх структур покладено державну Концепцію безпеки життєдіяльності, основу якої складає Конституція України і Закони України.

Система управління БЖД в Україні будується на наступних 3 рівнях:

• державному;

• соціальному;

• індивідуальному.

На державному рівні система управління БЖД формується на рівнях відповідних комісій Верховної Ради України й органів при Президенті України, що діють через місцеві органи влади. Безпосередньо виконавчі функції виконує Кабінет Міністрів України і відповідні мі-ністерства. На рис. зображено спрощену схему структури управління БЖД в Україні.

Із наведеної схеми видно, що рішення питань управління БЖД в Україні залежить від злагодженості роботи численних державних структур. Тому його основна роль у цій схемі належить Президенту України як гарантові безпеки держави відповідно до Конституції України. Національна Рада з питань безпечної життєдіяльності населення і його бюро

координує питання управління БЖД, а виконавчі функції покладені на кабінет Міністрів України і конкретні міністерства, у тому числі: Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство екології та природних ресурсів України та інші.

Нині в Україні формується єдина державна система попередження аварій, катастроф і надзвичайних ситуацій і реагування на них. Ціль створення єдиної Державної системи попередження аварій, катастроф і надзвичайних ситуацій і реагування на них потребує систематичного контролю за екологічно небезпечними об’єктами і процесами техногенного середовища для регулювання стану безпеки і зниження техногенних навантажень, попередження аварій і надзвичайних ситуацій, їхнє прогнозування і мінімізація наслідків.

Безпека життєдіяльності

Верховна Рада України

(відповідні комісії)

Кабінет Міністрів

України

Президент України

(відповідні органи)

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи

Національна Рада

з питань безпечної

життєдіяльності і його

бюро

Місцеві державні

адміністрації

Органи державної виконавчої влади, ради

народних депутатів

Громадські організації

Міністерство праці і соціаль-ної політики України, Дер-жавний комітет України по нагляду за охороною праці

Міністерство освіти

України, НДІ

Міністерство екології

і природних ресурсів

України, НДІ, органи

державного контролю

Міністерство охорони здоров’я

України, санітарно- епідеміологічні

станції, поліклініки, лікарні, НДІ

Міністерство внутрішніх справ України, прокура-тура, міліція, державний пожежний нагляд тощо

Асоціація фахівців

України з БЖДЛ

Партійні структури

Найбільш розвинену систему управління безпекою життєдіяльності подано структурою Міністерства надзвичайних ситуацій. У ній присутні практично всі служби, що мають оперативно і стратегічно реагувати на події, які відбуваються в Україні та за її межами.

У структуру МНС України ввійшли управління пожежної безпеки, державний фонд страхування документації.

Відповідно до «Основних напрямків державної політики України в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки», затвердженими Постановою Верховної Ради України від 05.03.1998 р. №188/98-ВР, необхідно розробити і впровадити програми на національному, регіональному і місцевих рівнях, що дало б змогу створити систему взаємозалежних органів виконавчої влади.

Вони могли б узяти участь у вирішенні питань попередження аварій, підвищення готовності до них та попередження наслідків аварій і катастроф; виконати розробку науково-методологічних основ регулювання і планування техногенно-екологічної безпеки; створити проблемно- та об’єктно-орієнтовані автоматизовані системи оцінки ризику і прогнозування надзвичайних ситуацій; розробити й упровадити базове нормативно-методичне забезпечення системи попередження аварій та попередження їхніх наслідків; інтегрувати державну систему попередження надзвичайних ситуацій в Україні в міжнародну систему повідомлень і взаємодопомоги; ввести обов’язкове екологічне страхування в Україні.

На соціальному рівні питаннями БЖД займаються міліція, місцеві правові і виконавчі органи влади, середні спеціальні і державні навчальні заклади, керівники підприємств, громадські організації. Значна роль у цьому приділяється родині. Дуже багато у вирішенні питань БЖД на

соціальному рівні залежить від культури сімейних відносин, освіти та виховання. Засоби масової інформації на місцевому регіональному рівні допомагають у вирішенні цих важливих питань.

Для забезпечення БЖД на соціальному рівні необхідна наявність суспільного ладу з визначеним високим рівнем його розвитку, коли суспільство може дозволити собі витрачати гроші на створення наочних фільмів і реклам, плакатів і стендів, навчати дітей і дорослих правильному способу життя і вирішенню проблем, пов’язаних із БЖД.

На індивідуальному рівні вирішення питань БЖД цілком визначається знаннями і досвідом індивідуума, а тому управління БЖД здійснюється мозком людини. Його якість буде багато в чому визначатися діями і вчинками людини, станом її здоров’я, в тому числі психіки.

Систему управління БЖД необхідно формувати, починаючи з індивідуального рівня, що визначається генетично закладеною програмою забезпечення безпеки життєдіяльності людини і керується навіть на підсвідомому рівні, далі формується суспільне (соціальне) співтовариство, що створює об’єднання, групи тощо з метою захисту суспільних інтересів

і людини в цьому співтоваристві, а на державному рівні вже вирішуються питання, що подані визначеними суспільними групами.

Іноді відбувається втрата інтересів БЖД окремих індивідуумів у суспільних групах, і тоді їхня безпека визначається тільки особистими (індивідуальними) здібностями. Що розвинутіший суспільний лад, то менше таких загублених у державі людей, і навпаки. Від їхньої поведінки і вчинків може залежати доля багатьох десятків і сотень людей. Тому одним з основних державних завдань є якнайповніше охоплення та облік у питаннях БЖД усіх громадян України.