Зразок оформлення залікового виховного заходу

Перша (титульна сторінка)

Донбаський державний педагогічний університет План-конспект

виховного заходу на тему «_______________________________» (назва теми)

проведеного у _______класі ЗОШ №_______ (місце знаходження школи)

«_____»______200__ р.

студентом-практикантом _____курсу ______ факультету

_______________________________________________

(прізвище, ім’я студента)

Керівник педагогічної практики___________________

Слов’янськ – 2013

Друга сторінка

Тема:

Мета і завдання виховного заходу:

Форма проведення:

Методи проведення:

Засоби проведення (наочні посібники, ТЗН та ін.).

Використані джерела:

Хід проведення заходу (детальний опис змісту, діяльність учнів і вчителя, тощо) (Див. Алгоритм підготовки і проведення виховного заходу).

План-конспект виховного заходу підписує класний керівник того класу, у якому проходив виховний захід, а перевіряє й оцінює його керівник педагогічної практики.

Після проведення залікового виховного заходу проходить обговорення. Оцінку за проведення виховного заходу і правильне оформлення плану-конспекту виставляє керівник педагогічної практики (або вчитель з детальним аналізом і оцінкою).

Додаток 4

Зразок оформлення

звіту з педагогічної практики

Перша (титульна сторінка)

Донбаський державний педагогічний університет

ЗВІТ

З ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ (виховна частина),

студентки-практикантки _____курсу ______ групи

факультету _________________________________

__________________________________

(прізвище, ім’я студента)

Керівник педагогічної практики___________________

Слов’янськ – 2013

Друга сторінка

Результати виконання:

1.

2.

3.

4.

…

7. Особисті враження студентів від проходження практики.

Додаток 5

Опис досвіду Борген Тетяни Олексіївни, заступника директора з виховної роботи Шполянської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ст. №5

(зразок)

Два людських винаходи можна вважати найтяжчими: мистецтво керування і мистецтво виховання.

І.Кант

Виховання – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає воно не лише про добробут потомства, а й про виховання покоління в кращих традиціях людства. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність.

Швидкий плин повсякденного життя вносить корективи у виховний процес. Сьогодні перед педагогами постала проблема усунення гострих суперечностей між досягненням багатовікового морально-педагогічного досвіду нашого народу і незадовільним застосуванням його у вихованні дітей. Фактично прогресивні ідеї прирекли на забуття національні традиції і звичаї духовно-морального, демократичного, гуманного, господарсько-трудового та культурно-естетичного характеру.

Аби долати подібні негативні явища, необхідно внести кардинальні зміни щодо виховання підростаючих поколінь. Що робити? Як діяти? Яким насправді має бути вихованець? Ці питання постають нині перед нами і всі вони потребують негайної відповіді та втілення в життя.

Провідною ідеєю педагогічного колективу Шполянської загальноосвітньої школи №5 є творчий пошук, спрямований на впровадження національних традицій, відродження української культури, звичаїв народу, утвердження патріотизму і національної гордості, виховання кращих моральних якостей людини, формування здорового способу життя. Тому проблемним питанням у виховній роботі школи постає «Реалізація напрямків концепції розвитку дітей та молоді у національній системі освіти – шлях до виховання свідомих громадян України».

Тетяна Олексіїівна Борген, як заступник директора з виховної роботи, визначила основну ідею у своїй професійній діяльності: «Виховання особистості – головне завдання сучасної школи».

З метою впровадження даної ідеї вона поставила завдання виховувати особистість, яка б:

- віддано любила свій народ, свою Батьківщину;

- з повагою ставилась до символів держави;

- знала і вивчала історію України, традиції, звичаї народу;

- добре володіла основами наук;

- удосконалювала свою особистість, розвивала позитивні якості, творила добро заради добра і була безкорисливою;

- з любов’ю і повагою ставилась до батьків;

- оберігала природу, турбувалась про неї, примножувала її;

- сповідувала здоровий спосіб життя.

Тетяна Олексіївна для цього ознайомилась з педагогічною спадщиною Григорія Ващенка, Василя Олександровича Сухомлинського, Софії Русової, М.Т.Стельмаховича.

Задля реалізації своєї мети Тетяна Олексіївна розробила програму виховання національної свідомості, де врахувала вікові особливості школярів, можливості школи та матеріали про рідний край. Значну увагу приділила руху учнівської молоді: „Моя земля – земля моїх батьків».

Цей рух сприяє формуванню національної школи, вихованню національної самосвідомості, духовному збагаченню особистості. Основна мета руху полягає у вихованні учнівської молоді на традиціях, звичаях, фольклорних джерелах свого народу, рідного краю, національної культури. А головним завданням руху є залучення кожного учнівського колективу до виконання програми, тому кожен клас залучений до цієї роботи за певними напрямками:

- 5 кл. – „Мій край – моя історія жива”;

- 6 кл. – „Рідна мова – пісня солов’їна”;

- 7 кл. – „Ой, роде наш красний”;

- 8-9 кл. – „Струни серця”;

- 10-11 кл. – „Кришталеві джерела”.

Тетяною Олексіївною передбачена актуальність та перспективність даного досвіду, адже він адресований на розвиток підростаючого покоління і пробуджує у дітей бажання вдосконалювати власні досягнення заради інтересів суспільства. Вона використовує різні форми і методи роботи з учнівським колективом: анкетування, бесіди за круглим столом, тести, диспути, зустрічі з талановитими і цікавими людьми нашого краю; традиційні народні і шкільні свята; виставки творчих робіт, ігри, конкурси, концерти та інше. Так, обов’язковим є проведення Шевченківського тижня, Тижня осені, Тижня до Дня визволення України, Тижня, присвяченого воїнам-афганцям, Тижня української писемності, Тижня пам’яті жертв голодомору, Тижня пам’яті. Цікаво проходять усні журнали: «О слово рідне, українське слово», свято рідної мови «Мово рідна, звучи в нашім домі». Яскраві враження залишаються від проведення ігор-екскурсій «Історія рідного краю», свят «Андріївські вечорниці», «Миколай в гості завітав», конференцій до дня соборності «Не рвіть Україну на частини!», «Герої Шполянської землі» та інших. Традиційним стало проведення в школі екскурсій по рідному краю, по Шевченківським місцям.

У проектуванні та плануванні виховної роботи Тетяна Олексіївна включає завдання, практична реалізація яких спрямована на формування особистісних рис Людини, що включають в себе національну свідомість, розвиток духовності, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, економічну культуру. Визначені завдання реалізуються за такими напрямками:

- формування національної свідомості і самосвідомості;

- формування здорового способу життя;

- виховання духовної культури особистості;

- виховання поваги до конституції, Законів України, державної та національної символіки;

- формування високої мовної культури;

- утвердження принципів загальнолюдської моралі;

- формування високої художньо-естетичної культури;

- формування творчої, працелюбної особистості;

- забезпечення високої художньо-естетичної культури особистості;

- формування екологічної культури людини;

- розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді.

Плануючи виховну роботу Тетяна Олексіївна проводить в кінці навчального року анкетування в кожному класі, де діти визначають теми і види виховних заходів. Діти висловлюють свої побажання щодо того, які б свята, диспути, конкурси вони б хотіли провести.

Працюючи з дітьми, заступник директора з виховної роботи завжди пам’ятає, що кожен учень має відчувати: вчитель є демократичним лідером дітей – доброзичливим, люб’язним, але стійким, вимогливим, послідовним.

Досвід приходить не зразу, його набувають з роками. Особливо вагоме значення він має у діяльності заступника директора з виховної роботи, адже від того, як педагог може використати у роботі власні методи і прийоми, відшліфовані роками наполегливої праці, залежить ефективність виховного процесу.

Педагогічний стаж Тетяни Олексіївни – більше 42 років, а це навіть для віку людини досить зріла цифра. Відмінник освіти України, старший вчитель, справжній авторитет для учнів, батьків та колег. Нагороджена Грамотами відділу освіти, районної державної адміністрації та районної ради, Головного управління Освіти і науки Черкаської облдержадміністрації, Міністерства освіти і науки України за багаторічну сумлінну працю та вагомий внесок у виховання підростаючого покоління. Багато її учнів хотіли б бути схожими на неї, людину добру, співчутливу, порядну і компетентну. Маючи за взірець такого педагога вони сформували свої професійні вподобання. Близько десяти із вихованців Тетяни Олексіївни таки ж стали на освітянську стежину.

Як заступник директора з виховної роботи Борген Тетяна Олексіївна працює в школі 17 років. За даний час згуртувала учнівський колектив, вміло організовує дозвілля школярів, веде тісну співпрацю з педагогічним колективом, з батьками, бібліотекою, залучає учнів школи до участі в масових заходах.

Основною ланкою виховної роботи заступника директора з виховної роботи є формування національної свідомості і самоосвіти, патріотичне виховання. Побудова і збереження Української демократичної держави вимагає формування в її громадян національної свідомості. Вихователь є джерелом, з якого дитина найбільше черпає наснаги для національного самовизначення. Якщо предметом уваги дитини стає національне, рідне, а вихователь спонукає дитину поставитись до нього прихильно, то це і є оптимальний шлях для формування національної свідомості. Вихователь дбає, щоб дитина якнайчастіше ідентифікувала себе, як представника української нації та долучалась до усвідомлення національних цінностей. Головне, щоб сам вихователь не був байдужим до них. З національними цінностями дитина зустрічається як в сім'ї так і в школі. У школі цей процес проходить двома напрямкам: через навчальні предмети і вдало організовану виховну роботу.

Тетяна Олексіївна поширює нові форми виховної роботи, які культивують любов до рідного краю, свого народу, домівки батьків, оберегів національної культури. Заступник з виховної роботи співпрацює з дітьми із перших днів перебування їх у школі. Тому старається підійти до кожного індивідуально, познайомитися не тільки з учнем, але й батьками.

Складовою частиною виховання є родинне виховання. Саме родина включає важливі дати та віхи життя сім'ї, родини, кожної людини. Саме родинному вихованню народна мудрість надає пріоритетне значення. Одним з найважливіших її завдань виховного процесу є прищеплення любові до свого родоводу, народу, усього національного.

Тому для учнів молодшого шкільного віку з ініціативи Тетяни Олексіївни були проведені цикл виховних заходів із знання свого родоводу, де діти готували розповіді про своїх матусю, тата, дідуся, бабусю, їх працю, а учнями середніх класів ретельно підбирались фотографії усіх членів родини та «будувались» складні генеалогічні схеми. Така форма роботи є динамічним поштовхом у родинному вихованні. Лише в поточному навчальному році було проведено ряд заходів родинно-сімейного спрямування: „Ми всі українці – наша рідна Україна”, „У нас одна Батьківщина – наша рідна Україна”, бесіди „Історичні місця України”, „Нашому роду нема переводу”, „Пам'ять родоводу, „Моя бабуся добра й мила”, „Тато, мама і я – дружня сім’я”, „Історія роду – історія Батьківщини”, „Свято Матері”.

Патріотичне виховання – це основа духовного розвитку особистості, складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни. Ці заходи виховують справжнього українця, патріота, навчають бути вірними своїй державі. Патріотичне виховання є могутнім стимулом у боротьбі за розбудову нової незалежної України, її духовне багатство. З метою формування патріотичних почуттів молодого покоління у школі проведені такі заходи: бесіди „Чому наш прапор жовто-блакитний?”, „Про що розповідає наш Герб?”, „Наша Батьківщина”, „Національні символи”, „В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи” та інші. Заходи що вшановують пам’ять полеглих за волю народу спонукають і до пошуково-краєзнавчої роботи. Серед таких заходів найбільше запам’ятались дітям: урок-реквієм «Пам’ять народу не убієнна», свято «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», усні журнали «Чорнобиль не має минулого», «Тих днів не змовкне слава», «Героям Крут присвячуємо».

Вже стало доброю традицією щороку 9 Травня, до дня визволення Шполи від німецько-фашистських загарбників, до дня виводу військ з Афганістану, до річниці Чорнобильської катастрофи проводити тематичні тижні. В школі зібрано матеріал про учасників Великої Вітчизняної війни нашого мікрорайону воїнів-афганців, спогади жертв голодомору.

Із старшими школярами Тетяна Олексіївна провела ряд диспутів, бесід за круглим столом по вивченню Конституції України: „Конституція – основний закон України”, „Я – громадянин незалежної держави”, „Ми живемо за законами нашої держави”. Традиційним в школі стало проведення Тижня правових знань.

В своїй роботі заступник директора з виховної роботи знайомить учнів з народною символікою і, залучаючи до співпраці класних керівників, проводить бесіди та тему: „Хліб, як символ народного добра”, свято для молодших школярів „Хліб – усьому голова”, гру-вікторину „Народна мудрість про хліб”, де учні демонструють знання загадок, прислів’їв та приказок про хліб. Тетяною Олексіївною проведено ряд заходів, присвячених національним символам та оберегам: „Український рушник”, „Калина – символ України”, „Без верби і калини нема України” та інші.

Значними складовими виховної роботи є естетичне та духовно-моральне виховання. Навчальний рік розпочинається святами осіннього циклу. Першим є День Знань, Свято першого дзвоника. Це свято відкриває двері в Країну знань, до нових звершень. В цей день на шкільному подвір’ї гомонить дітвора і чекає з трепетом на передзвін шкільного дзвоника, який створює піднесений настрій як вчителям, так і школярам.

Дуже цікаво і весело проходить в школі День вчителя під назвою „Цей благородний труд учителя”. Заступник директора з виховної роботи допомагає дітям висловити теплі і щирі слова їхнім наставникам-вчителям. Початок навчального року, як і сама осінь, завжди щедрий на свята: «Осінь в гості завітала», «Осінній вернісаж».

Світоглядне й розумове виховання охоплює досконале засвоєння дітьми материнської мови як головного засобу спілкування, розвитку мислення та сприйняття культури рідного народу та народів світу. Важливо навчати культури розумової праці, бути кмітливим, дотепним, гнучкими й гострими розумом, уміти помічати нове, відкривати невідоме.

Для реалізації даного завдання Тетяна Олексіївна використовує цікаві форми роботи: конкурси та розважально – пізнавальні ігри, такі як КВК, „Брейн-ринги”, „Що? Де? Коли?”, „Зоряний час”, „Щасливий випадок”, „Відгадай мелодію”, „Кохання з першого погляду” та інші.

Учні, під її керівництвом, займаються пошуковою діяльністю: вивчають і примножують скарби нашого краю, записують пісні, вірші, легенди, скоромовки; збирають матеріали з історії рідного міста. Учні школи брали участь в багатьох конкурсах.

Тетяна Олексіївна популяризує серед учнівської молоді здоровий спосіб життя. Вона вивчає кращий досвід учнівських молодіжних організацій, пропагує їхню діяльність серед своїх вихованців. Школа вже дев’ятий рік працює в районній мережі шкіл сприяння здоров’ю. За планом роботи школи сприяння здоров’ю проходять Тижні здоров’я, акції «День без куріння», засідання шкіл здоров’я, День боротьби зі СНІДом, спортивні свята та змагання, зустрічі з лікарями рай лікарні, районним психологом.

Тетяна Олексіївна забезпечувала участь вихованців Шполянської загальноосвітньої школи у районних та обласних семінарах для заступників директорів з виховної роботи та педагогів-організаторів, для методистів з виховної роботи, начальників відділів освіти та заступників голів державних адміністрацій з гуманітарних питань. Вона сама є активним учасником семінарів для заступників директорів з виховної роботи та педагогів-організаторів, де неодноразово ділилась своїм досвідом із колегами, презентувала свої доробки, знайомила із технологіями підготовки планів виховної роботи школи, класних керівників та роботи МО, ділилася своїми думками, знаннями, переживаннями.

Тетяна Олексіївна на кожен місяць пропонує класним керівникам теми бесід, диспутів, інтелектуально-пізнавальних ігор. Надає інформаційну допомогу у підготовці тематичних заходів. Разом з класними керівниками, соціальним педагогом, педагогом-організатором, бібліотекарем та міністерством «Веселкової республіки» заступник директора з виховної роботи складає план виховної роботи школи. Вона є постійним керівником методичного об’єднання класних керівників та класоводів школи. Не забуває Тетяна Олексіївна і про гурткову роботу. Вона керівник клубу «Мальва». Родзинкою цього виду її діяльності можна назвати формування гендерної рівності у свідомості юних громадянок України. Тут є чому вчитись, є що переймати, адже такий досвід є нетрадиційним, його новизна варта того, щоб він був поширений у всіх загальноосвітніх закладах району та області. На базі школи створені два клуби соціалізації підлітків «Дівчинка, дівчина, жінка», «Хлопчик, юнак, чоловік». Їх роботу презентовано директором школи Сотник С.В. на обласній конференції, на районному семінарі та підготовлено матеріали на обласну обласну педагогічну виставку «Освіта Черкащини» у 2010 році.

Крім того, Тетяна Олексіївна керівник драматичного гуртка, нею ж започатковано гурток бісероплетіння. Цікавим фактом є те, що членами гуртка є не лише дівчатка, а й хлопчики, для яких дане заняття не є так би мовити традиційним. Приємно було дізнатись від дітей, що навіть деякі мами, спостерігаючи за успіхами своїх дітей у такій кропіткій справі стали розвивати це захоплення в собі. А драматичний гурток у буквальному сенсі «виріс» із улюбленої справи багатьох поколінь вихованців школи – лялькового театру, керівником якого теж була Тетяна Олексіївна, яка власноручно виготовляла із дітьми ляльки, майструвала театральну ширму, малювала декорації. ЇЇ досвід підхопила і удосконалює не менш талановита вчитель початкових класів Кисліченко Т.С.

Педагог виховує не тільки учнів, але тісно співпрацює з їхніми батьками. В школі організовано батьківський всеобуч, який допомагає вирішенню проблем з дітьми, схильними до правопорушень. Проводяться заходи, до яких вона залучає і дітей і їх батьків. Під час проведення таких заходів розглядаються поняття значимості сім'ї в житті людини, турботу про батька і матір, дідуся і бабусю; формується повага до праці батьків. Важливе місце Тетяна Олексіївна надає тематичним бесідам: „Твоя сім’я”, „Найближчі нам люди”, „Культура поведінки в сім'ї”, „У нашій хатині, як у раю” та інші. Робота батьківського всеобучу спрямована на те, щоб привернути батьків до школи, визначити їхні права та обов’язки у вихованні власних дітей, відвести відповідну роль у навчально-виховному процесі, створити необхідні умови для просвітницької роботи.

Не загубити! Не втратити! Відродити! Ось ниточка, яка залишає слід у дитячих серцях та пронизує всю педагогічну діяльність заступника директора з виховної роботи Шполянської загальноосвітньої школи №5 Борген Тетяни Олексіївни.

Додаток 6

Враження

студентів про педагогічну практику

(зразки)

ст. Лукія Ольга Мурашко

2000 рік

«Не закопуйте своїх талантів»

Це слова, котрі ми відчули зі спілкування з вчителями та учнями 80-ої Львівської іспаномовної школи. За короткий час своєї педагогічної практики в цій школі студенти Львівської Богословської Академії десь глибоко в душі відчули таємну тиху радість. Бо те, чого ми так довго вчилися, що виглядало через невизнання богослов’я державою, нікому непотрібним, раптом сталося життєдайним і притягаючим. Студенти зуміли розвинути теплі стосунки з вчителями та учнями в школі. Вони користуються їх особливою увагою і любов’ю. Та в них є ще одна мрія: щоб предмет „Педагогіка” від факультативного піднісся до обов’язкового рівня предметів. Та щоб колись з Божою допомогою дав можливість повноправно ширити світло Божої Любови в українських школах.

Оксана Стремоусова

2003 рік

Педагогічна практика є надзвичайно важливою чи не для кожного студента Українського Католицького Університету. Особисто я взяла для себе дуже багато протягом трьох місяців викладання в Приватному ліцеї Блаженного Климентія Шептицького. Це був період випробування моїх сил - зможу чи не зможу я бути вчителем.

Раніше в мене вже була практика викладання християнської етики під час літніх таборів, але там почувалася вільніше. В ліцеї все було набагато серйозніше. На кожен урок треба готувати детальний конспект, визначати мету, шукати засоби проведення уроку тощо. Ця підготовка забирала достатньо мого часу, адже хотілося, щоб урок був максимально цікавий для дітей. Доводилось читати чи не всю літературу по даній темі, адже учні можуть запитати будь-що. І тут найважливіше для молодого вчителя показати, що він досконало обізнаний з предметом, який він викладає.

Я старалася шукати цікаві факти по темі, щоб максимально зосередити увагу учнів. Найбільш неприємно для вчителя бачити байдужість учнів на уроці. Для того, щоб максимально активізувати їх пізнавальну діяльність, я готувала питання для дискусій. Дискусії були найцікавішою частиною моїх уроків, адже тоді я бачила, що учні мислять, задумуються, стараються сформулювати свої думки і виносять їх на загальний розсуд. Увесь виклад нового матеріалу супроводжувався паралельними питаннями щодо цього матеріалу. Кожен учень мав можливість висловити свої особисті погляди на те чи інше питання. Сам урок, який я викладала, релігієзнавство, давав широке поле для постійних дискусій та бесід. Були, звичайно, і труднощі. Тоді як в 10 класі я спокійно викладала новий матеріал, 9 клас часто хотів тільки дискутувати, але не слухати. Вони були просто переповнені енергією та бажанням поділитися власними думками та досвідом. Інколи мені вдавалося спрямувати їх активність на синтез. Взагалі, я надзвичайно задоволена з практики. Можливо тому, що я вже раніше відчула свою схильність до викладання і праці з дітьми. Тут я мала можливість вкотре переконатися, наскільки цікавою й важливою є робота вчителя: наскільки цікаво є вивчати учнів і наскільки важливо є впливати на їх формацію. Також я відчула надзвичайну відповідальність, адже вчитель автоматично стає прикладом для учнів, його поведінка повинна бути бездоганною, він ніколи не повинен образити учня чи вчинити несправедливо. Особливо це стосується оцінювання знань та поведінки.

Так що ця педагогічна практика збагатила мене новим важливим досвідом, допомогла реалізувати набуті теоретичні знання й відкрила шляхи для подальшої викладацької роботи.

Світлана Ковалишин

2004 рік

Протягом 2003/2004 навчального року студенти Українського Католицького Університету мали можливість проходити педагогічну практику у школах м. Львова. Цей період мого життя тепер сміло можу охарактеризувати як період особистого утвердження і зросту. Зросту не лише професійного, але й особистого.

Спочатку, коли наш викладач, п. Марія, давала практичні поради, підготовляла морально і духовно, все здавалося легким і зрозумілим. Здавалось, що ти такий розумний можеш – ну майже все. Але коли переступаєш поріг школи, залишаєшся сам на сам з класом, де сидять 30 непосид, то миттєво забуваєш про інтерактивні методи і моделі навчання, структуру уроку... Оговтуватися приходиться дуже швидко, адже прозвучав дзвінок на урок. І ми після знайомства (проводили в ігровий спосіб) комфортно себе почали почувати як учні, так і я.

Можливо тому, що специфіка спеціалізованої школи № 27 „Джерельце” полягала в тому, що предмет „Християнська етика” був факультативним, було дуже важко налаштовувати учнів на працю на уроці, активну участь. Як вони згодом дізналися, для них це був час, коли можна посидіти, відпочити, послухати як викладач щось розказує. Тому для мене найважливішим було донести для них важливість Христових правд, показати, що релігія – це не «сухий» предмет, а своєрідне осмислення, упорядкування повсякденності. Це бачення світу не лише в категоріях добра і зла. Але й любові. А, ще можливо й тому, що моїми учнями були діти 8 – 10 класів, підлітки, чия свідомість так невимушено віддзеркалює грані секуляризованого світу. Їхнє прискіпливе сприйняття «банальних» (як вони називали) правд віри, стимулювало мене не лише щось їм розказати, але й у них вселити надію. Вони не люблять примусу, нав’язливості та нещирості. Тому побажання для моїх наступників: полюбити їх такими як вони є. Головне, також, почувати себе вільними і тоді вони запитають, а згодом самі дадуть відповідь, що християнство – це свобода. А щодо методології викладу – використовуйте найрізноманітніші підходи, методи, ігри, репортажі про останні футбольні новини…

Інколи було тяжко іти за тією програмою, що подає Міністерство освіти. Тож дозволяла собі «маневрувати» програмою. Щодо проведення виховних заходів, то інколи „неформальне” спілкування, яке відбувалося під час перерви після уроків на коридорах чи в парку, приносили більшу користь і розуміння. Інколи присутність 3-ої особи не дозволяла бути відкритими, відкритими до певної межі, яка б вказувала, що християнин, це – також і воїн, воїн Христа і світла.

Для підсумку, можу сказати, що чудова нагода у важкій, наполегливій праці знайти не лише професійний зріст, а можливість донести Summu Theologii у доступний спосіб до серця дитини – найточнішого лакмусу, що відображає твою доступність і здатність реалізовувати свою мету, покликання, обов’язок.

Марта Федак

2004 рік

Педагогічна практика у садочку св. Миколая була для мене гарною нагодою побачити і зрозуміти своє зацікавлення у педагогічній праці. Досвід спілкування із дітьми у мене вже був з пасторальної практики, котру ми кілька семестрів мали у дитячих сиротинцях міста Львова та майстернях "Віра і Світло". Все ж, досвіду виключно педагогічного я не мала змоги одержати. Власне тому виникає ряд запитань та проблем.

На жаль, я ще не мала можливості провести повне заняття з дітьми, тому не можу повністю висвітлити усі проблеми та труднощі. З того що я бачила і пробувала, можу сказати, що найперше - важко було привернути увагу дітей і стати для них певним авторитетом на занятті. Коли це і вдавалось, то увага їх все-одно швидко розсіювалась. Також важко було в чомусь дітей переконати чи попросити робити так, а не інакше. Думаю, що однією причиною таких труднощів є сам вік дітей, бо вони надзвичайно жваві і активні.

Виховательку діти більше слухають, хоча їй часто доводиться підносити голос, що насправді є, на мій погляд, слабкою методикою. Добрим є те, що вихователька пропонує дітям різноманітні завдання та забави, які не дозволяють їм нудитись, а навпаки, зосередити увагу та зацікавити.

Найбільшим позитивом є те, що діти насправді дуже відкриті і безпосередні у спілкуванні. Вони надаються до навчання, але для доброго результату, на мою думку, потрібен правильний підхід у виховання та навчанні.

Ірина Цюх

2004 рік

За час проходження практики у спеціалізованій школі № 26 „Джерельце” я виконувала роль вчителя, а не студента-практиканта, а, отже, у мене не було змоги переймати досвід від когось, а необхідно було одразу застосувати власний (досвід) на практиці.

Урок був побудований на застосуванні попередніх знань та особистого досвіду учнів. Використовувались запитання, відповіді які, сприяли розкриттю теми. Таким чином учні мали змогу самостійно „винаходити" відповідь на запитання, і вчитися вже на уроці.

Завдяки паралельному веденні занять в обох класах була можливість порівняти рівень знань учнів та їхні особливості сприйняття. Учнів 3-А класу можна охарактеризувати як веселих, життєрадісних, кмітливих діток, розвиток яких цілком відповідає їхньому віку. Учні 3-Б класу дещо вирізняються рівнем інтелекту та ерудованості. Часом складалося враження, що у цьому класі можна читати лекції з філософії.

Виникали певні проблеми стосовно програми занять. Зважаючи на розклад уроків, потрібно було викласти 3-4 теми за один урок (45 хвилин), що, звичайно, знижувало якість уроку. Також були труднощі, пов'язані з дисципліною. Очевидно, що застосовувати якісь силові методи не довелося, однак, проблема дисципліни залишилася.

Таким чином, ця педагогічна практика була досить цікавим досвідом праці зі школярами. Відчувався брак вмінь, щоб працювати вчителем. Доводилося проявляти творчість під час уроку стосовно викладення теми та щодо дисципліни. Проте, цей досвід, принаймні, допоміг виявити практичні труднощі, які можуть з'явитися під час проведення уроку у школі.

Оля Шаран

2004 рік

Проводячи уроки християнської етики в спеціалізованій школі № 26 „Джерельце” я змогла застосувати теоретичні знання на практиці. На перших порах це було досить важко, проте з часом все внормувалося. Звикла до дітей, а вони до мене. Приємними моментами були випадки, коли діти хотіли, щоб замість запланованого одного уроку було два, коли раділи, обіймали мене. Відчувала навіть певну «гордість», коли діти добре знали і розуміли попередній матеріал. Були і веселі хвилини на уроках: наприклад, на запитання: «яка тварина спокусила Адама і Єву» один учень відповів: «дракон», а інший «лев чи собака». Сміялися разом, коли на самостійній роботі один учень написав, що Ной потопив човен разом зі своєю сім’єю. Це було весело! Це ж свідчить про дитячу фантазію!

Також ми робили газети на уроці, які стосувалися певної теми. На останньому уроці зробили підсумкову газету за весь навчальний рік під назвою «Що ми знаємо?». А такою, розгадували кросворди і загадки, бавилися, змагалися в розумових естафетах, переможці яких отримували призи.

Та поряд з радісними моментами педагогічної практики існують і негативні сторони:

• Не існує певної визначеної програми даного курсу, що вносить значні проблеми у процес викладання. Часом виявлялося, що діти не знають у третьому класі речей, які повинні були знати ще в першомк. Або коли на початку уроку, почувши назву теми, діти говорять, що вже вчили це минулого року.

• На мою думку, повинен бути вчитель, який би мав уроки християнської етики в одному класі з 1 по 11 клас, щоб знати, що вже проходили діти, а що ні.

Мої побажання майбутнім студентам-практикантам будуть такі: більше творчості, фантазії, віри в свої сили!!! Ви це зробите краще за нас!!! Головне хотіти це робити!!! Хай щастить!

Оля Босак

2004 рік

Викладання в Львівській приватній гімназії допомогло мені втілити у життя знання, які я отримала в УКУ. Мені довелося застосовувати різні методи викладання (про які ми говорили на лекціях з педагогіки). Часом доводилось експериментувати. Адже досі не маємо добре розробленої навчальної програми для курсу Християнської етики. Мені приходилося самій складати структуру уроку, шукати допоміжні матеріали для розкриття, знову ж таки вибраної мною теми уроку.

Хотілось би, щоб курс «Педагогіка» був обов’язковим у нашому закладі. Адже, студенти УКУ – це майбутні педагоги, які викладатимуть не лише в школах чи університетах, а й у тих місцях, де будуть працювати. І все це згідно з нашим покликанням: ширити Христове Слово про спасіння. Все це, безумовно, пов’язане з різними формами навчання (викладання).

Наталія Скасків

2001 рік

Протягом довгого періоду часу в нашій країні не могло бути й мови про поєднання освіти та релігії. Прикриваючись правом кожної людини, вірити чи ні, в суспільстві створювалося культурне середовище, в якому релігія та її поняття просто ігноруються. Таке середовище, не можна назвати «нейтральним» щодо віри, воно сприяє не – вірі. Природній пошук Бога в такому суспільстві виливається у різного роду вірування та забобони. Тому, навіть невеликі кроки, які робляться сьогодні в напрямку ознайомлення молоді з релігією та її основними поняттями мають дуже важливе значення.

Христина Дітчук

2004 рік

Педагогічна практика у спеціалізованій школі № 26 „Джерельце”, перш за все, була для мене (і напевне, для інших практикантів) досвідом «практичного богослов’я». Одна справа – переказувати конспект з Догматики науковими фразами, та зовсім інша – „перекласти” ті знання мовою дитини – першокласника, щоб Бог став для неї не абстрактним поняттям, а живим Богом, який несе добро і світло. Саме цього ми з моєю „напарницею” по практиці і намагались досягти, складаючи власну програму, малюючи і співаючи разом з дітьми. Практика додала впевненості у власних педагогічних талантах, але водночас показала в чому ще треба вдосконалюватися.

Серед побажань на майбутнє – наявність продуманої офіційної програми (це в ідеалі). Можливо, варто перед початком практики провести кілька практичних тренінгів, занять, де б студенти мали змогу „обіграти” конкретні ситуації і отримати певні практичні навички.

Ольга Бубес

2004 рік

Заняття з дітьми у садочку Св. Миколая проводились по середах о 16 год. З дітьми було працювати добре, приємно та цікаво. Правда, часто діти були розсіяні і їх важко було зібрати до купи, щоб провести заняття. Але незважаючи на це, ми отримували задоволення від цих занять.

Ми гралися з дітьми в різні ігри, співали пісні, розповідали різні повчальні історії, молилися разом. Діти розповідали нам вірші. Ми, з ними ставили сценку до свята Введення в храм Пресвятої Богородиці. Діти були захоплені та зацікавлені в приготуванні цього свята.

Враження про цю педагогічну практику були хороші та приємні.

Застереження: потрібно більше часу, щоб заняття були набагато інтенсивнішими та ефективнішими.