Тема 2. Поняття "життєвий цикл" складної системи та його модельне уявлення.

Лекція 2. "Життєвій цикл" складної системи. Етапи і стадії проектних робіт (1 год.).

Мета: Розглянути поняття «життєвий цикл» складної системи та вивчити етапи і стадії проектних робіт.

План

1. Моделі та етапи життєвого циклу складної системи.

2. Етапність процесу проектування.

3. Види документації, що створюється та використовується під час розробки складних систем.

4. Засоби оцінки якості виконання проекту.

2.1. Життєвий цикл інженерного виробу

Життєвий цикл будь-якого інженерного виробу можна розбити на наступні етапи:

1. Поява і усвідомлення потреби у новому виробі, матеріалі або технології. Наприклад, необхідність освоєння океанського дна, вимагає нової техніки для підводних робіт; поява нового захворювання - розробки відповідної вакцини; забруднення навколишнього середовища - нових технологій утилізації тощо.

2. Дослідження принципової можливості розв'язання задачі та проведення відповідних досліджень, результатом яких є висновок про можливість і шляхи (методи, інструментарії тощо) створення даного інженерного виробу, технології, матеріалу або нерозв'язності завдання в даний час. Цей етап виконується силами фундаментальної або галузевої науки.

3. Проектування. Результат цього етапу - поява виробу, конструкції, технології, матеріалу і відповідної проектної документації. Завершується проектування, як правило, створенням дослідного зразка, який випробовується, щоб переконатися в досягненні передбачуваного ефекту. Цим займаються інженери в проектних інститутах.

4. Виробництво. На підставі проектної документації та відповідної підготовки підприємства здійснюється випуск готових виробів або використання технології. Цим займаються інженери-технологи на промислових підприємствах.

5. Експлуатація. В тому числі налагодження, технічне обслуговування та ремонт.

6. Утилізація. Рано чи пізно виріб припиняє своє існування і виникає необхідність його утилізації.

Відповідний цикл може бути застосований повторно до виробів, які вже випускаються чи експлуатуються, тобто коли виникає необхідність їх модернізації.

2.2. Моделі життєвого циклу розробки іс

Під моделлю ЖЦ розуміється структура, що визначає послідовність виконання та взаємозв'язку процесів, дій і завдань, що виконуються протягом ЖЦ. Модель ЖЦ залежить від специфіки ІС та специфіки умов, в яких остання створюється і функціонує.

Стандарт ISO/IEC 12207 не пропонує конкретну модель ЖЦ і методи розробки програмного забезпечення (ПЗ) і системи в цілому. Його регламенти є загальними для будь-яких моделей ЖЦ, методологій і технологій розробки. Стандарт ISO/IEC 12207 описує структуру процесів ЖЦ, але не конкретизує в деталях, як реалізувати або виконати дії та завдання, включені в ці процеси.

До теперішнього часу найбільшого поширення набули такі основні моделі ЖЦ:

• задачна модель;

• каскадна модель (або системна) (70-85 рр.);

• спіральна модель (теперішній час).

2.3. Задачна модель

При розробці системи «знизу-вгору» від окремих завдань до всієї системи (задачна модель) єдиний підхід до розробки неминуче втрачається, виникають проблеми при інформаційному стикуванні окремих компонентів. Як правило, у міру збільшення кількості завдань труднощі наростають, доводиться постійно змінювати вже існуючі програми і структури даних. Швидкість розвитку системи сповільнюється, що гальмує і розвиток самої організації. Однак в окремих випадках така технологія може виявитися доцільною:

• висока терміновість - потрібно дуже швидко отримати результат (треба щоб хоч якось завдання вирішувалися; потім доведеться все зробити заново);

• експеримент і адаптація замовника (не ясні алгоритми, рішення намацуються методом «проб і помилок»).

Загальний висновок: досить велику ефективну ІС таким способом створити неможливо.