23. Види і основні вимого до виробничого освітлення

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла, та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно - або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє - через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване - поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

24. Природнє освітлення, кпо,

Природне, або денне, світло – це поєднання сонячного світла й дифузного світла небосхилу. Сонячне світло має величезне біологічне й гігієнічне значення, бактерицидні та оздоровчі властивості, дає змогу мати у приміщенні здоровий контакт з навколишнім світом.

Проектування природного освітлення має здатність до того, щоб раціонально використовувати природний ресурс сонячної енергії в даній місцевості.

Природне освітлення буває одно – або двостороннє бічне, що здійснюється через вікна у зовнішніх стінах, верхнє (через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях) та комбіноване (поєднання верхнього та бічного освітлення).

Проектування природного освітлення має враховувати:

• світлокліматичні особливості району будівництва;

• призначення будівель;

• характер зорової роботи.

Проектування ведеться на підставі обчислень які мають на меті обґрунтування типу, форми, розмірів світлоотворів та відповідність їх нормативним вимогам.

Світлові отвори є основним елементом від розмірів і форми яких залежить оптимальний природний світловий режим в будівлях.

Визначення значення природного освітлення в приміщенні в абсолютних величинах неможливо, тому виникла необхідність ввести поняття коефіцієнта природного освітлення (КПО).

КПО – це відношення освітлення в даній точці приміщення Е , до одночасного зовнішнього освітлення горизонтальної площини, що знаходиться на відкритому просторі Е  й освітлюються небосхилом при дифузному світлі небосхилу, %:

КПО=  (4)

Природна освітленість залежить від надходження у приміщення прямих сонячних променів, кількості, величини й конструкції вікон, орієнтації їх за сторонами горизонту, а також від величини світла, що відбивається від земної поверхні, суміжних будівель та огороджуючих поверхонь будівлі.

Геометричні розміри вікон визначають за формулою:

, (5)

де:  - площа вікон, м ;

 - площа підлоги, м ;

 - нормативне значення КПО для даного приміщення;

 - загальний коефіцієнт світлопропускання;

 - коефіцієнт, що враховує вплив відбитого світла;

 - світлова характеристика ліхтаря.

Щоб визначити розміри вікон при бічному розміщенні S , використовують формулу:

, (6)

де:  - мінімальне нормативне значення КПО;

 - світлова характеристика вікна;

- площа підлоги, м ;

- загальний коефіцієнт світлопропускання;

- коефіцієнт впливу відбитого світла;

 - коефіцієнт затінення від протилежних будівель.

Якщо в розрахунку дійсна величина КПО вища за нормативне значення, вікна запроектовані правильно. Якщо ж дійсна величина КПО в розрахунках дещо менша або дорівнює нормативному значенню, то слід змінити їх розміри. Порівняння нормативного значення КПО проводять за графіком Данилюка.