Контрольні запитання

Розміщення, кліматичні і грунтові умови Полісся. Основні завдання землеробства у під­вищенні родючості грунту і врожайності сіль­ськогосподарських культур. Основні напрями інтенсифікації сільськогосподарського вироб­ництва. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва і структура посівних площ. Роз­міщення основних польових культур у сівозмі­нах. Орієнтовна структура посівних площ і схеми сівозмін для господарств різної спеціалі­зації. Особливості застосування органічних і мінеральних добрив. Вапнування. Осушення. Особливості обробітку грунту. Система основ­ного обробітку грунту в сівозміні. Передпосів­ний обробіток грунту. Боротьба з водпою еро­зією.

7.2.2. Лісостеп

7.2.2.1. Природні умови зони і спеціалізація землеробства

Лісостеп займає 33,6 % території республіки. Північна межа зони прохо­дить приблизно по лінії Львів, Креме­нець, Ізяслав, південніше Києва, пів­нічніше Бобровиці, Бахмача, Коното­па, а південна — південніше Котов-ська, північніше Кіровограда, півден­ніше Кобеляків, Карлівки, Великого Бурлука. До зони належать лісостепо­ві райони Волинської, Ровенської, Львівської, Тернопільської, Чернівець­кої, Хмельницької, Житомирської, Ки­ївської, Чернігівської, Сумської, Оде­ської, Кіровоградської, Полтавської, Харківської областей та Вінницька і Черкаська області.

Клімат зони — помірно теплий. Се­редньомісячна температура повітря в січні та лютому коливається від мінус 4 °С на заході до мінус 8 °С на сході. Спостерігаються досить тривалі інтен­сивні відлиги. Зміна їх морозами ство­рює несприятливі умови для перези­мівлі озимих культур і багаторічних трав. Літо характеризується високими сталими температурами. У липні се­редньомісячна температура повітря коливається від 10 °С на заході до 20 °С на сході. Період з середньомісяч­ною температурою вище 5 °С збігаєть­ся з вегетаційним періодом основних сільськогосподарських культур і у за­хідній частині зони триває 200— 215 днів, у східній — 190—200.

Опади в зоні випадають нерівномір­но. Кількість їх зменшується в напря­мі з північного заходу на південний схід (з 550—600 до 450—500 мм від­повідно). За теплий період (квітень — жовтень )у середньому по зоні випа­дає 350—400 мм опадів, а на заході — не менше 500 мм.

У Лісостепу часто спостерігаються посушливі періоди і суховії. Тому бо­ротьба за нагромадження і зберіган­ня вологи має тут першочергове зна­чення.За умовами зволоження зону ділять на три підзони: достатнього, нестійкого і недостатнього зволоження.

Підзона достатнього зволоження включає Волинську, Ровенську, Львів­ську, Тернопільську, Чернівецьку (крім східних районів), Хмельницьку і Жито­мирську області, північно-західні ра­йони Вінницької і північні лісостепові райони Чернігівської та Сумської об­ластей.

Річна кількість опадів у підзоні ста­новить у середньому 570—600, за веге­таційний період — 380—450 мм. Трива­лих посушливих періодів практично немає. Водний режим грунту у зоні здебільшого сприятливий, запаси воло­ги в ньому під озимими культурами відновлюються до весни наступного року до запасів їх у чорному пару. В зв'язку з цим чорний пар не має пе­реваги перед зайнятими парами і його використання в цій зоні економічно не­вигідне.

До підзони нестійкого зволоження належать Вінницька (крім північно-західних районів) і Черкаська області, східні райони Чернівецької, північні райони Одеської і північно-західні ра­йони Кіровоградської областей, лісо­степові райони Київської, Чернігів­ської, Харківської і Сумської областей (крім північних районів), а також пів­нічні та центральні райони Полтав­ської області.

У середньому за рік у підзоні випа­дає близько 480—500 мм опадів, у пів­нічній і центральній частинах ЗО— 37 % років буває з кількістю опадів менше 400 мм, а в південній та східній частинах таких посушливих років трапляється 4—5 з десяти.

Підзона недостатнього зволоження включає південні лісостепові райони Одеської і Полтавської, півдеино-за-хідиі та північно-східні лісостепові ра­йони Кіровоградської областей. За рік тут випадає 430—480 мм опадів, а за вегетаційний період — 300—340. Кож­ний третій рік у підзоні посушливий. Тут збільшується значення чистих па­рів як важливого фактора підвищення врожайності озимих культур.

Рельєф зони в основному рівнинний, але трапляються і хвилясті території. Західна частина дуже пересічена від­рогами Карпат. На схід простягається Волино-Подільська височина, яка по­ступово переходить у дніпровські тера­си. На схід від Дніпра розташоване лі­вобережне плато. Значна зрізаність ре­льєфу спостерігається на прибережних територіях Дніпра. У зв'язку з такими особливостями рельєфу, орні землі значною мірою зазнають водної ерозії, особливо у правобережній частині зони.

Понад 70 % ріллі займають чорно­земи, які містять багато поживних ре­човин і мають сприятливі фізичні влас­тивості. Є й відносно бідні здебільшого світло-сірі та сірі лісові грунти, площа яких становить близько 1,6 млн. га.

Лісостеп характеризується значною розораністю земель: рілля займає 85,7 % сільськогосподарських угідь, природні кормові угіддя — 12,6 %, решта угідь — під багаторічними пло­довими насадженнями.

Лісостеп — основна зона виробни­цтва цукрових буряків, які є провід­ною товарною культурою і визначають спеціалізацію сільського господарства. З інших рослинницьких галузей розви­нені зернове господарство, овочівни­цтво, картоплярство. Основними галу­зями тваринництва є м'ясо-молочне скотарство, яке добре поєднується з буряківництвом, а також свинарство і птахівництво.

У зоні сконцентровано 37,2 % площ посіву зернових, у тому числі 34,2 % озимої пшениці, 41 % ярого ячменю, 27,4 % кукурудзи, 81 % цукрових бу­ряків, 35,5 % овочевих культур (від загальної їх площі в республіці). Особ­лива увага приділяється вирощуванню кормових культур, які займають у структурі посівів близько ЗО % посів­ної площі.