7.2.1.2. Сівозміни

На Поліссі і в районах Карпат орні землі займають 2/з, а природні кормові угіддя — 1/з загальної площі сільсько­господарських угідь. Питома вага ріл­лі по областях коливається від 36 до 77 %, кормових угідь — від 22 до 55%. Полісся спеціалізується на тварин­ництві, вирощуванні картоплі, льоно-продукції і частково — зерна.

У структурі зернових озимі пшеииия і жито становлять 50—60 %. На кра­щих грунтах і після добрих попередни­ків у південних і центральних районах Полісся перевагу слід віддавати ози­мій пшениці, а на легких грунтах і в північних районах — житу. У західних районах з більш теплою зимою на значних площах вирощують озимий ячмінь.

Озиму пшеницю висівають після лю­пину на силос, конюшини на два уко­си, однорічних трав на корм, картоплі (ранніх і середньостиглих сортів). Ви­сокі врожаї озимої пшениці мають у роки з достатнім зволоженням грунту восени і після кукурудзи на силос. Ви­сівають озимі і після льону. При ма­шинному збиранні солому залишають на місці вирощування і збирають, коли минуть оптимальні строки сівби ози­мих. Серед стерньових попередників кра­щим є овес, після якого пшениця най­менше уражується кореневими гнилями. Озиме жито вирощують після куку­рудзи на силос, ранніх і середньостиг­лих сортів картоплі, люпину на зерно і стерньових попередників, а на легких піщаних грунтах — по сидеральному і зайнятих парах, після картоплі, кукурудзи на силос і стерньових поперед­ників. Озимий ячмінь вирощують в основ­ному після удобреної картоплі, куку­рудзи на силос і зерно.

Ярий ячмінь розміщують після кар­топлі, кукурудзи і озимих, а на легких піщаних грунтах — і після люпину на зерно.

Овес, як менш вимогливу порівняно з ячменем культуру, вирощують зде­більшого па легких, оглеєних і солон­цюватих грунтах після менш забезпе­чених добривами попередників, у тому числі і стерньових.

Просо і гречку вирощують переваж­но у південних і центральних районах Полісся на сірих і світло-сірих лісо­вих, а у західних — на дерново-підзо­листих середньо- і малооглеєних грун­тах. Високі стійкі врожаї цих культур мають після картоплі, кукурудзи, цук­рових і кормових буряків, озимих, які вирощуються після достатньо удобре­них гноєм попередників­

Люпин розміщують після картоплі, кукурудзи, ярих і озимих зернових культур. На попереднє місце в сівозмі­ні люпин можна повертати не раніш ніж через 7—8 років (збільшується ураженість його фузаріозом та іншими хворобами).

Кукурудзу на силос і зерно розмі­щують після картоплі, стерньових по­передників, люпину на зерно, льону і коренеплодів, які вирощуються на удобрених грунтах.

Картоплю вирощують після озимої пшениці і жита, льону, люпину на зер­но, кукурудзи на силос. При достат­ньому внесенні органічних добрив уро­жай картоплі не знижується при виро­щуванні на тому самому полі через рік, а також при повторному вирощу­ванні. Але через збільшення ураже­ності картоплі хворобами і шкідника­ми слід уникати повторного вирощу­вання.

Високі і сталі врожаї льону з висо­кими технологічними якостями волок­на вирощують на сірих лісових і дер­ново-підзолистих супіщаних і малоог­леєних грунтах після озимої пшениці по зайнятих парах, конюшини, картоп­лі, коренеплодів. Добрими попередни­ками для льону є також люпин на си­лос, буркун на корм і озиме жито на зерно. Коноплі розміщують після багато­річних трав, удобрених просапних культур і озимих.

Багаторічні трави високоврожайні на сірих опідзолених і дерново-підзо­листих супіщаних грунтах. Найбільш продуктивними є чисті посіви конюши­ни та її сумішки із злаковими тра­вами.

На більш зв'язних добре удобре­них грунтах доцільно висівати і лю­церну, високі врожаї зеленої маси якої мають на другий і навіть на тре­тій рік використання. Слід зазначити, що врожай зеленої маси конюшини в чистому посіві і в сумішці з тимофіїв­кою різко знижується вже на другий рік.

Високі сталі врожаї багаторічних трав мають при підсіванні їх під яч­мінь і овес. Добрими покривними культурами для багаторічних трав є кукурудза з міжряддями ЗО см, викоі люпиновівсяні сумішки на зелений корм.

На легких грунтах багаторічні тра­ви підсівають і під озимі зернові.

Післяукісні і післяжнивні посіви. Кліматичні умови Полісся дають мож­ливість мати другий врожай сільсь­когосподарських культур на одному полі.

У післяукісних посівах вирощують кукурудзу, люпин, їх сумішки з горо­хом, вівсом, а також соняшник, просо, гречку, картоплю. Розміщують їх після високопродуктивних у цій зоні куль­тур, які забезпечують високі врожаї зеленої маси рано навесні (озимого жита, пшениці, ріпака).

Для післяжнивних посівів викорис­товують культури, які потребують мен­ше тепла, стійкі проти заморозків — горох, вику, овес, люпин, озимий ріпак, турнепс. При цьому бобові та злакові краще вирощувати в сумішках, що га­рантує більшу стабільність урожай­ності зеленої маси і кращу збалансо­ваність кормів щодо білка.

Забезпеченість рослин водою, повне відновлення її запасів у грунті за осін-иьо-зимовий період дає можливість ви­рощувати післяжнивні посіви після озимих і ярих зернових культур прак­тично на всіх полях, де потім будуть розміщувати картоплю, кукурудзу, бу­ряки (без істотного зниження врожаю останніх).

Нижче наводяться орієнтовні схеми сівозмін, які доцільно розробляти і ви­користовувати у конкретних господар­ствах.

У господарствах скотарсько-картоп-лярського напряму більш продуктив­ними є сівозміни з насиченням зерно­вими до 50—52 %, картоплею—10— 15, льоном — 5—14, кормовими куль­турами— 26—28 %. Орієнтовні схеми сівозмін для цих господарств такі: І. 1— конюшина на два укоси; 2— озима пшениця; З— льон; 4— озимі + + післяжнивні посіви; 5 — картопля; 6 — овес; 7 — кукурудза на силос, ко­ренеплідні культури; 8 — овес, жито з підсівом конюшини. II. 1 — багаторіч­ні трави; 2 — льон; 3 — озима пшени­ця; 4 — картопля; 5 — ярі; 6 — кукуру­дза на силос і зелений корм; 7 — ози­ме жито; 8—ярі з підсівом багаторіч­них трав.

Для господарств картоплярсько-зер-нотваринницького напряму рекоменду­ють сівозміни з насиченням зерновими до 45—55 %. картоплею — 20—ЗО, кор­мовими культурами — 20—25 %. Орі­єнтовною схемою сівозміни може бути така: / — конюшина на два укоси; 2 — озима пшениця + післяжнивні посіви; З — картопля; 4 — кукурудза на силос і зелений корм, люпин; 5 — озимі; 6 — картопля; 7—ячмінь, овес з підсівом конюшини.

У господарствах, які спеціалізують­ся на виробництві яловичини, молока та вирощуванні племінного молодняка, сівозміни треба насичувати кормовими культурами до ЗО—48 %, серед яких 16—22 % багаторічних трав, зернови­ми— до 42—50 %, картоплею—10— 12, льоном — 5—8 % з таким чергуван­ням культур: 1, 2 — багаторічні трави;3— озима пшениця; 4 — льон, кукуру­дза на силос; 5 — озимі + післяжнивні посіви; 6 — картопля, коренеплідні культури; 7 — ячмінь; 8 — кукурудза і однорічні трави на зелений корм + піс­ляукісні посіви, люпин; 9—ячмінь, овес з підсівом сумішки люцерни з ко­нюшиною (на більш родючих грунтах).

Для господарств молочно-овочевого напряму можна рекомендувати таке чергування культур: 1, 2 — багаторічні трави; 3 — овочеві; 4 — ячмінь; 5 — кукурудза на силос і однорічні трави на зелений корм; 6 — озима пшени­ця + післяжнивні посіви; 7 — овочеві та кормові коренеплідні; 8 — овес на зерно і однорічні трави на зелений корм з підсівом сумішок люцерни, ко­нюшини і злакових трав.

На піщаних і глинисто-піщаних грунтах рекомендуються такі сівозмі­ни: І. 1 — сумішки вівса з люпином на зелену масу; 2, 3 — жито; 4 — кар­топля; 5 — жито. II. 1—люпин на зе­лену масу; 2 — жито; 3 — картопля;4— кукурудза на силос; 5 — жито; 6 — картопля; 7 — жито, овес.

Щоб збільшити виробництво деше­вих високоякісних кормів, крім польо­вих, впроваджують кормові і ґрунто­захисні сівозміни. Багаторічні трави у цих сівозмінах повинні займати не менше 50 % площі, а продуктивність кормових сівозмін має становити не менше 60—70 ц/га кормових одиниць. Враховуючи спеціалізацію госпо­дарств, грунтово-кліматичні умови і розміщення культур після попередни­ків, їх вплив на родючість грунту, можна рекомендувати такі орієнтовні схеми кормових сівозмін.

Для господарств м'ясо-молочного напряму рекомендується таке чергу­вання культур.

На дерново-підзолистих піщаних грунтах: I.1. — люпин на силос; 2— озиме жито-і-післяжнивні посіви; З— картопля; 4 — овес на зерно + проміж­ні посіви озимих; 5 — проміжні посіви озимих на зелений корм-{-кукурудза на зелений корм; 6 — озиме жито на зерно + післяжнивні посіви. II. 1 — лю­пин на зерно (солома заорюється на добриво); 2 — картопля; 3 — кукуру­дза на силос; 4 — овес на зерно + про-міжний посів озимих; 5 — проміжні посіви озимих + кукурудзяно-соняшни­кова сумішка на зелений корм; 6 — озиме жито.

На дерново-підзолистих супіщаних і легкосуглинкових грунтах: 1 — люпин на силос; 2 — озима пшениця4-після­жнивні посіви; 3 — картопля; 4 — яч­мінь-+-конюшина; 5 — конюшина; 6 — льон; 7— кукурудза на силос +про­міжні посіви озимих; 8— проміжні по­сіви озимих на зелений корм + кукуру­дза на силос; 9 — овес + післяжнивні посіви.

На сірих лісових грунтах: І. 1 — ко­нюшина; 2 — озима пшениця + після­жнивні посіви; 3 — картопля, корене­плідні культури; 4 — ячмінь + конюши-на; Ь — конюшина; б — озима пшени-ця + проміжні посіви озимих; 7—про­міжні посіви озимих + кукурудза на силос; 8 — горох; 9 — озима пшени­ця-!-післяжнивні посіви; 10 — одноріч­ні трави + конюшина. II. /, 2 — багато­річні трави; 3 — озима пшениця + піс­ляжнивні посіви; 4 — картопля, коре­неплідні культури; 5—ячміньЧ-коню­шина; 6" — конюшина; 7— озима пше­ниця + проміжні посіви; 8 — озимі про­міжні + кукурудза на силос; 9 — овес+ + багаторічні трави. III. 1—3 — лю­церна; 4 — озима пшениця + після­жнивні посіви; 5— коренеплідні; 6 — ячмінь+посів проміжних озимих; 7 — проміжні посіви озимих-Ькукурудза на силос; 8—горох; 9 — озима пшениця, викоовес на зелений корм+багаторічні трави.

Для господарств свинарського на­пряму: 1 — конюшина; 2 — картопля, коренеплідні кормові; 3 — ячмінь; 4 — люпин на зелений корм; 5 — озимі на зерно + післяжнивні посіви; 6 — куку­рудза на зерно, горох на зерно; 7 — ячмінь+конюшина.

Щоб запобігти ерозії, впроваджують ґрунтозахисні сівозміни з великою пи­томою вагою багаторічних трав, ози­мих і мінімальною кількістю просап­них (або без них) чи із смуговим роз­міщенням культур.

Для легкосуглинкових опідзолених змитих грунтів рекомендується така ґрунтозахисна сівозміна: 1, 2—бага­торічні трави; 3 — озимі + післяжнивні (бажано смугові посіви багаторічного люпину); 4 — картопля, смуговий по­сів між люпином; 5 — озимі та ярі з підсівом сумішки багаторічних бобо­вих і злакових трав.

У гірських районах Карпат можна впроваджувати такі ґрунтозахисні сі­возміни: І. 1, 2 — багаторічні трави; З — картопля; 4 — бобові; 5 — озимі і овес з підсівом багаторічних трав. П. 1, 2 — багаторічні трави; 3 — озиме жито; 4 — картопля; 5—ярі зернові-Ь, сумішки конюшини червоної, лядвенцю рогатого і райграсу високого або тимофіївки лучної.