Контрольні запитання

Поняття про систему ведення сільського господарства і систему землеробства, їх розви­ток. Примітивні (заліжна, підсічно-вогнева, пе­релогова, лісопільна). екстенсивні (парова, ба­гатопільно-трав'яна) і перехідні (поліпшена зернова, плодозмінна, травопільна) системи землеробства. Райони їх поширення, основні заходи відновлення родючості грунту. Ефек­тивність і недоліки цих систем. Інтенсивні сис­теми землеробства та їх основні ланки. Заходи відновлення і підвищення родючості грунту при інтенсивних системах землеробства

7.2. Особливості інтенсивних систем землеробства в окремих грунтово-кліматичних зонах україни

7.2.1. Полісся, передгірні і гірські райони Карпат

7.2.1.1. Природні умови зони і спеціалізація землеробства

Українське Полісся займає північну І північно-західну частини території республіки. До його складу входять північні райони Ровенської, Волинсь­кої, Житомирської, Київської, Черні­гівської і Сумської областей, а також північна і північно-західна частина Львівської області. Кременецький і Шумський райони Тернопільської об­ласті, Полонський, Славутський і Ше-петівський райони Хмельницької об­ласті.

Полісся займає 18,6 % території Української PCP, або понад 11 мли. га. Площа передгірних і гірських районів Карпат становить понад 3,5 млн. га. Межа зони проходить північніше Сам-бора, Миколаєва, Івано-Франківська, Коломиї, Чернівців, південніше Глибо­кої на півдні та заході простягається по Державному кордону. Серед перед­гірних і гірських районів виділяють Пе-редкарпаття, гірські райони Карпат, Закарпатське передгір'я і Закарпатсь­ку рівнину.

Клімат Полісся помірно континен­тальний. Загальна його закономір­ність — посилення континентальності з заходу на схід. Середньомісячна ба­гаторічна температура повітря най­більш холодного місяця (січня) коли­вається від мінус 6,5° на сході зони до мінус 2,9° на заході Закарпатської об­ласті. Літо на більшій частині Полісся тепле. Середньомісячна температура повітря коливається від 14 °С у райо­нах Карпат до 19 °С у східних районах і Закарпатті. Сума активних температур повітря (понад 10°) найбільша в Закарпатті (3028°) і найменша (1170°)—у Кар­патах. В інших районах зони вона ко­ливається від 1935 до 2580°. Трива­лість періоду інтенсивної вегетації (се­редньодобова температура повітря по­над 15 °С) становить у Закарпатті 100—130 днів.

Забезпеченість теплом культур, які вирощуються в зоні, здебільшого дос­татня, за винятком кукурудзи. На По­ліссі і в передгірних районах щороку можуть дозрівати тільки ранні сорти кукурудзи, а в Закарпатті — і серед­ньопізні та пізні.

Середньорічна кількість опадів на Поліссі коливається від 550 до 700 мм, майже 66—70 % їх припадає на теп­лий період року. Максимальна кіль­кість опадів випадає практично на всій території в червні. В центральній час­тині Карпат кількість опадів збільшує­ться до 900—1000, а в окремих райо­нах— до 1400 мм за рік. Випаровуван­ня їх не перевищує 400—450 мм. Кое­фіцієнт зволоження грунтів у зоні ко­ливається від 1,9 до 2,8. Перезволо-ження зумовлює розвиток підзолистого і болотного процесів ґрунтоутворення. В цілому культури в цій зоні вологою забезпечені, і лише іноді на піщаних грунтах у посушливі роки спостерігає­ться нестача вологи.

Ґрунтовий покрив Полісся дуже строкатий, що зумовлюється різнома­нітністю ґрунтотворних порід і рівнем залягання ґрунтових вод, складним поєднанням дернового, підзолистого і болотного ґрунтотворних процесів.

Невелику площу серед орних земель зони займають малородючі дерново-підзолисті грунти, які характеризують­ся слабою гумусованістю і підвищеною кислотністю. Глибина гумусового гори­зонту у них — близько 14 см Вміст гу­мусу залежно від гранулометричного складу становить 0,6—1,5 %.

У південних районах зони значні площі займають сірі лісові грунти, окремими масивами трапляються чор­ноземи опідзолені і перегнійно-карбонатні.

Своєрідною групою є засолені і со­лонцюваті грунти лівобережних райо­нів. Болотні грунти представлені тор­фоболотними видами. Найбільш цінні серед них — низинні торфоболотні грунти і торфовища.

У гірських районах поширені буро-земно-середньопідзолисті, а в перед­гірних — дерново-середньопідзолисті грунти. Основними заходами підвищення ро­дючості дерново-підзолистих грунтів е внесення органічних і мінеральних добрив і вапнування надмірно кис­лих. Родючість торфоболотних грунтів підвищують осушенням.

Сільське господарство Полісся зай­має важливе місце в народному госпо­дарстві республіки. На долю Полісся припадає 92—93 % загальнореспублі­канського валового виробництва льо­ну, 82 — 83 % — люпину, 55—56 % — жита, 46—47 %—картоплі, 21— 22 % — ячменю. Сільське господарство північних районів характеризується розвиненим льонарством у поєднанні з картоплярством і виробництвом зерна. Серед зернових культур значне місце займають жито і гречка, серед кормо­вих — люпин. Тваринництво в основно­му має м'ясо-молочний напрям з роз­виненим свинарством. У південних ра­йонах сільське господарство спеціалі­зується на вирощуванні цукрових буряків, пшениці, ячменю і зернобобо­вих культур; тваринництво — м'ясо-молочного напряму.

Навколо обласних центрів і промис­лових районів склалися підзони сіль­ського господарства приміського типу, які здебільшого спеціалізуються на ви­робництві малотранспортабельної про­дукції — овочів, ягід, молока тощо.

У гірських районах західних облас­тей добре розвинене м'ясо-молочне тва­ринництво, зокрема вівчарство. Най­більші посівні площі займає у цих ра­йонах картопля. Господарства Закарпатської рівнини спеціалізуються на виробництві про­дукції садівництва, виноградарства, тютюну, пшениці, картоплі.