6.4. Досвід полтавської області в запровадженні ґрунтозахисного безплужного обробітку

Як уже зазначалося, ґрунтозахисна система землеробства (основана на плоскорізному обробітку) з урахуван­ням місцевих умов застосовується в деяких районах Заволжя, Ростовської області, Ставропольського краю, півд­ня України. Однак у більш зволоже­них районах європейської частини країни шаблонне застосування цієї системи не завжди ефективне, а інко­ли навіть призводить до зниження врожайності порівняно з традиційною системою землеробства, яка грунтує­ться на полицевій оранці.

З урахуванням досвіду запрова­дження ґрунтозахисної системи земле­робства у Північному Казахстані і За­хідному Сибіру, в Полтавській області розроблена і запроваджена ґрунтоза­хисна система землеробства, в основу якої покладено ґрунтозахисну систему обробітку грунту без перевертання скиби під всі культури сівозміни. За­гальним для обробітку під культури є обробіток грунту без перевертання скиби і використання плоскорізальних знарядь. Основна відміна полягає у регіональності умов землеробства і ви­користанні частини знарядь, які не за­стосовували на цілинних землях (дис­кові борони і лущильники, парові культиватори, кільчасто-шпорові кот­ки, зернові і зернопресові сівалки). Регіональні відміни такі: на Україні основною зерновою культурою є озима пшениця (у Північному Казахстані яра), значно більше вирощується і просапних культур. Крім того, в Лісо­степу майже немає чистих парів, а в Степу їх питома вага невелика.

Не були вирішені питання заробки гною і мінеральних добрив при систе­матичному плоскорізному обробітку грунту. У Північному Казахстані пере­важає рівнинний рельєф і немає необ­ хідності в затриманні води на схило-вих землях при плоскорізному обро­бітку грунту. Значна частина орних земель Степу і Лісостепу України зна­ходиться на схилових землях, тому не­обхідно здійснювати заходи затриман­ня стоку і запобігання водній ерозії грунту. Використання у більш вологих районах стерньової сівалки СЗС-2,1 знижувало урожайність зернових куль­тур у зв'язку із збільшенням забур'я­неності посівів, що зумовлювалося широкими міжряддями (22,8 см).

Обробіток грунту у Полтавській об­ласті плоскорізом, важкою дисковою бороною і щілерізами дає можливість правильно вирішувати питання обро­бітку на всіх полях сівозміни з ура­хуванням захисту грунту від водної та вітрової ерозії, підвищити урожай­ність сільськогосподарських культур. Важкі дискові борони заробляють у грунт гній та мінеральні добрива, по­дрібнюють грубі післяжнивні рештки кукурудзи, соняшнику, сорго. За до­помогою щілерізів затримують талі та зливові води, підвищують забезпеч-ність рослин вологою, запобігають розвиткові водної ерозії. Напівпаро­вим обробіток грунту (систематичний обробіток від збирання зернових коло­сових до зими) на половині полів сі­возміни значно підвищує ефективність цієї системи в боротьбі з бур'янами.

Полтавський варіант ґрунтозахисно­го безплужного землеробства показав значну агротехнічну і економічну пе­ревагу такого обробітку перед тради­ційним, У базових господарствах в середньому за 4—5 років безплужний обробіток грунту порівняно з полице-вим забезпечив приріст урожаю ози­мої пшениці на 5,1 ц/га, ярого яч­меню— 4,1, гороху — 3,9, вівса — 3,4, кукурудзи на зерно — 4, кукурудзи на силос — 45, цукрових буряків — 41 ц/га.

За даними Українського науково-до­слідного інституту механізації і елек­трифікації сільського господарства, безплужний обробіток грунту в цілому по польовій сівозміні на 37—40 % під­вищує продуктивність праці, на 38— 46 % зменшує витрати пального і на 24—31 % — коштів.

У новій системі землеробства, яка запроваджується у Полтавській об­ласті, істотно змінюється система об­робітку грунту, удобрення, захисту рослин, машин і знарядь. Розглянемо коротко систему ґрунтозахисного без­плужного обробітку.

Під озимі, які висівають після паро-займальних культур і гороху, вслід за збиранням попередника проводять дис-кування на глибину 5—6 см, вносять добрива і обробляють на 10—12 см агрегатом, що складається з плоскорі-за, голчастої борони та кільчасто-шпорового котка. При випаданні дощів і проростанні бур'янів, а також перед сівбою грунт обробляють культивато­ром КПС-4 на 5—7 см. Озимі сіють сівалками СЗП-3,6, СЗ-3,6, СУК-24.

Після інших попередників поле об­робляють так само, як і після горо­ху, але строки технологічних операцій залежать від строків звільнення поля. Після багаторічних трав ефективний обробіток плоскорізом ОПТ-3-5. Перс­пективними знаряддями для неглибо­кого безплужного обробітку грунту е стояки СибИМЭ, АКП-2А АКП-5.

На схилових землях крутизною по­над Iе наведені технологічні схеми до­повнюються пізньоосіннім (жовтень і до замерзання грунту) щілюванням упоперек схилу щілерізом ЩН-2-140 чи конструкції УНДІМЕСГ на глиби­ну 50—60 см через кожні 5—7 м.

Щоб запобігти вимоканню посівів озимої пшениці, на неглибоких (до 0,7 м) блюдцях і мілководних лиманах роблять щілювання на глибину 50— 60 см у два сліди (перехресно) через 5—7 м з виходом по два проходи щі-леріза з кожного боку за межі блю­дець у ті самі строки, що й на схи­лах. Щоб посіви озимих не вимокали, на глибоких (понад 0,7 м) блюдцях здійснюють

обваловування їх наорани­ми валами-терасами або влаштовують дренаж.

Обробіток грунту під цукрові буря­ки складається з таких операцій: дис-кування на глибину 5—6 см; розпушу­вання на 10—12 см агрегатом з плос-коріза, голчастої борони, кільчасто-шпорового котка; культивація на 5—7 см у міру проростання бур'янів; розкидання гною і мінеральних доб­рив; заробка добрив у грунт на глиби­ну 10—12 см важкою дисковою боро­ною; плоскорізний обробіток на 27— 30 см у жовтні; обробіток паровим культиватором на глибину 6—8 см пе­ред настанням зими; передпосівна культивація УСМК-5.4А з внесенням гербіцидів.

Обробіток грунту під кукурудзу на зерно, яка висівається після озимої пшениці, майже такий самий, як і під цукрові буряки, лише глибина основ­ного обробітку зменшується до 25— 27 см. Навесні проводять культивацію, вносять гербіциди, заробляючи їх у грунт дисковою бороною, і роблять передпосівну культивацію.

Під ранні зернові та зернобобові культури, які висівають після цукро­вих буряків, поле обробляють восени плоскорізом на глибину 20—22 см, а навесні проводять передпосівну культивацію.

У системі зяблевого обробітку схи­лових земель з крутизною понад 1° у жовтні проводять щілювання грун­ту впоперек схилів щілерізами ЩН-2-140 або ЩП-100 на глибину 50—60 см через 5—7 м.

Наведена система обробітку грунту може дещо змінюватися залежно від грунтово-кліматичних умов, розміщен­ня культур у сівозміні, наявності ґрунтообробних знарядь та інших фак­торів.

Значення полтавського виробничо­го експерименту виходить за межі об­ласті. Такий обробіток грунту вивчає­ться, удосконалюється і окремі еле­менти його або в цілому запроваджу­ються в інших районах республіки.