5.11.3. Наукові основи мінімалізації обробітку грунту

В зв'язку з негативною післядією надмірної інтенсифікації обробітку на родючість грунту, зміною функціональ­них завдань обробітку, ростом культу­ри землеробства, а також вирішен­ням ряду теоретичних питань родю­чості грунту намітився перехід від практики багаторазових обробітків землі до їх можливого скорочення або повної відмови від механічних обро­бітків. Застосовують мінімальний і нульовий, або хімічний, обробітки грунту. Мінімальним вважають такий обро­біток грунту, який забезпечує знижен­ня енергетичних витрат зменшенням кількості і глибини обробітків, поєд­нанням операцій в одному робочому процесі, зменшенням оброблюваної поверхні поля. При нульовому обро­бітку насіння рослин висівається в не-оброблений грунт, а бур'яни знищую­ться гербіцидами.

Вперше мінімальний обробіток грун­ту був випробуваний у США, а потім він поширився в Канаду, Англію та інші країни. Тепер мінімальний і ну­льовий обробітки грунту широко ви­вчаються і запроваджуються в бага­тьох країнах світу.

Необхідність у мінімальному обро­бітку грунту спричинюється потребою зберігання і підвищення його родю­чості (усунення надмірного ущіль­нюючого і розпилюючого впливу важ­кої сільськогосподарської техніки, бо­ротьба з водною і вітровою ерозією, поліпшення гумусового балансу грун­ту і зменшення втрат з нього пожив­них речовий і вологи), а також причи­нами економічного порядку (необхід­ністю зростання врожайності, продук­тивності праці та зниження собівар­тості продукції).

Мінімалізація обробітку грунту — якісно новий етап у розвитку науки і практики землеробства. Як уже зазна­чалося, вона зумовлюється зменшен­ням частки природної родючості грун­ту у формуванні врожаю сільськогос­подарських культур у зв'язку із збіль­шенням застосування добрив, змен­шенням кількості завдань обробітку грунту, підвищенням загальної куль­тури землеробства та інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, розширенням технологічних можливос­тей сільськогосподарської техніки за рахунок використання еаергопасиче-иих тракторів, комбінованих машин і агрегатів до них, знарядь з активними робочими органами.

Теоретичною основою мінімалізації обробітку грунту є виявлені законо­мірності змін властивостей, режимів і родючості грунтів під впливом діяль­ності людини і кліматичних факторів.

Мінімалізація обробітку грунту останнім часом поширюється і в на­шій країні. Це передбачає зменшення негативного впливу обробітку на грунт, економію праці та засобів. Ско­рочення тільки одного проходу трак­тора по полю, на думку І. Б. Ревута, дає можливість зекономити по країні до 300 млн. крб., до 700 тис. тонн паль­ного і 448 тис. людино-днів праці ме­ханізаторів. За прогнозами Координа­ційної ради з обробітку грунту, в най­ближчий період заходи і технології мі­німального обробітку грунту можуть бути запроваджені на площі ЗО— 35 млн. га, у тому числі під озимі культури — на площі 11—12 млн. га, під ярі зернові—10 і просапні куль­тури— 9—10 млн. га. Річний еконо­мічний ефект навіть без урахування вартості додаткової продукції стано­витиме понад 500 млн. крб.