Контрольні запитання

Первинне освоєння і окультурення осушених земель. Диференціація обробітку осушених земель залежно від генетичних типів грунту.

5.11. Мінімалізація обробітку грунту

5.11.1. Зміна завдань обробітку грунту в умовах інтенсифікації землеробства

Останнім часом підвищується енер­гоозброєність сільського господарства, що створює практично необмежені можливості для інтенсифікації і збіль­шення глибини обробітку грунту. Про­те досвід і практика свідчать, що в ряді випадків посилення інтенсивнос­ті обробітку все частіше дає негативні наслідки: збільшуються затрати на його виконання, які часто не супро­воджуються підвищенням урожайнос­ті, розпилюється грунт і зменшується його стійкість проти ерозії, підвищую­ться темпи мінералізації органічної речовини.

Кожний прохід трактора і ґрунто­обробних знарядь призводить до пе­реущільнення грунту, що негативно впливає на якість наступних обробіт­ків та урожайність сільськогосподар­ських культур.

Для вирішення завдань, які раніше покладалися лише па обробіток грун­ту, почали застосовувати інші заходи: хімічні заходи боротьби з бур'янами, хворобами і шкідниками, внесення під­вищених норм добрив, що зменшило необхідність розкладання органічної речовини грунту для мобілізації рухо­мих поживних елементів.

Отже, роль механічного обробітку в створенні врожаю сільськогосподар­ських культур зменшується. Так, у трифакторному досліді Херсонського сільськогосподарського інституту на каштанових грунтах роль факторів у створенні врожаю озимої пшениці оцінювалася так: удобрення — 58,6—72,6 %, режим зрошення — 13,5—17,7, обробіток грунту — 7,5— 17,4 %.

Інтенсифікація виробництва спричи­нює зміни багатьох функцій обробіт­ку грунту, і основними з них стають такі: посилення протиерозійної стій­кості грунту; сповільнення мінералі­зації гумусу; поліпшення використан­ня післяжнивних решток; зменшення негативної післядії гербіцидів; бороть­ба з бур'янами у посівах кормових культур, де гербіциди бажано було б не використовувати; запобігання по­ширенню хвороб у спеціалізованих сі­возмінах. Основою цих заходів є опти-мізація фізичних властивостей грунту, що в даний період вирішується в основному обробітком.

Зазначене вище свідчить, що існую­ча система обробітку грунту неповніс­тю відповідає сучасним вимогам зем­леробства і її необхідно вдосконалю­вати.

5.11.2. Вплив сільськогосподарської техніки на зміну агрофізичних властивостей грунту і урожайність сільськогосподарських культур

Сучасні технології вирощування сільськогосподарських культур перед­бачають багаторазові проходи по по­лю тракторів, сівалок, комбайнів, автомашин та іншої техніки. Так, хо­дові системи тракторів тільки за пері­од передпосівних обробітків і сівби діють на ЗО—80 % поверхні поля. При цьому погіршуються фізичні власти­вості грунту, його ефективна родю­чість. Найбільш схильні до ущільнен­ня сільськогосподарською технікою во­логі суглинкові і глинисті грунти.

Найбільше ущільнюють вологий грунт і руйнують його структуру авто­мобілі, транспортні і важкі збиральні агрегати. Так, за даними Ґрунтового інституту ім. В. В. Докучаєва, дерно­во-глейові грунти, які запливають, піс­ля проходу автомобілів ущільнювали­ся на глибину до 50 см. У цьому ша­рі (0—50 см) зафіксовано руйнування структури, яка не відновлювалася про­тягом 3 років. Щільність грунту в орному шарі досягала 1,47—1,53 г/см8 і протягом 3 років залишалася більш високою (1,50 г/см3), ніж на контролі (1,30 г/см3), незважаючи на багатора­зові обробітки. У досліді з суцільним покриттям поля слідами тракторів при високій вологості (0,9—1 НВ) ущіль­нення поширювалося на глибину від 20 до 45 см при одноразовій дії хо­дових систем тракторів ДТ-75, МТЗ-52 і Т-150К і до 60 см при багаторазо­вих проходах трактора К-700. При до­слідженні дії ходових систем цих са­мих тракторів при оптимальній для обробітку вологості (0,6—0,7 НВ) одноразові проходи тракторів МТЗ-52 і ДТ-75 істотно не підвищували щіль­ність грунту. Одноразові проходи трак­торів Т-150К і К-700 спричинили де­формацію грунту в шарі 0—20

см. Трикратні проходи по одному сліду збільшили щільність грунту до 1,43— 1,46 г/см3 у шарі 0—ЗО см. У цьому самому шарі спостерігалося руйнуван­ня структури грунту. Різниця в щіль­ності (на 0,08—0,16 г/см3) порівняно з контролем зберігалася у цих варіан­тах досліду і через рік.

У дослідженнях УНДІГА щільність типового важкосуглинкового чорнозе­му після багаторазових проходів трак­торів збільшувалася до 60 см і в шарі 0—10 см перевищувала верхню (1,30— 1,34 г/см3) межу оптимального зна­чення.

Після проходів тракторів по полю підвищується твердість грунту, яка значною мірою визначає умови роз­витку кореневої системи рослин і опір грунту. Дослідженнями доведено, що опір грунту (при оранці), ущільненого гусеничними тракторами, збільшуєть­ся на 16—25 %, важкими колісними тракторами і автомобілями — 44—65 і транспортними агрегатами — на 72— 80%. Ступінь кришіння грунту, ущільненого важкими колісними трак­торами, значно зменшується. При цьо­му різко збільшується бриластість ріл­лі, що призводить до нерівномірного загортання насіння і зниження польо­вої схожості культур.

У трирічних дослідженнях Черкась­кої державної сільськогосподарської дослідної станції (чорнозем реградо-ваний середньосуглинковий) урожай­ність коренів цукрових буряків у ряд­ках, біля яких не було ущільнених міжрядь, становила 390, а в рядках, біля яких міжряддя ущільнювалися,— 362 ц/га; врожайність зерна кукуру­дзи становила відповідно 65,2 та 59,4 ц/га.

На звичайних чорноземах Цент-рально-Чорноземиої зони у вологі ро­ки врожайність ячменю у варіантах досліду з ущільненням грунту трак­торами К-701 і С-150К зменшувалася на 6,9—14,1 %, а в посушливі роки залежно від марки трактора (ДТ-75М, МТЗ-80, К-701, Т-150К) і кратності суцільного ущільнення грунту перед сівбою — на 20—78 %.

У Швеції провели досліди на двох ділянках поля з важким глинистим грунтом. На першій з них обробляли грунт за звичайною технологією, а на другій тягли сільськогосподарські ма­шини через всю ділянку за допомогою лебідки і двигунів, встановлених за межами дослідного поля. Через 4 ро­ки на другій ділянці зібрали урожай у 2 рази вищий, ніж на першій.

Узагальнення результатів дослі­джень показує, що при збільшенні щільності на 0,01 г/см3 вище рівня, який для дерново-підзолистих грунтів був ближчим до верхньої межі опти­муму, а для чорноземів у межах опти­мального, урожайність зернових змен­шується на 0,2—1 ц/га (в середньому на 0,6 ц/га). При вирощуванні картоп­лі підвищення щільності грунту вище оптимальної на 0,01 г/см3 знижує вро­жай на 1,5—2,5 ц/га.

Щоб запобігти переущільненню, грунт необхідно обробляти при фі­зичній спілості, яка на чорноземних грунтах знаходиться в інтервалі воло­гості 15—24 %, дерново-підзолистих — 12—21, сірих лісових—15—23 %. Всі типові грунти необхідно обробляти при вологості, не вищій 0,65—0,7 HB. За рекомендаціями ВАСГНІЛ, до­пустимі максимальні навантаження на вологий грунт (0,6 HB) при ранньо­весняному боронуванні повинні стано­вити 0,3—0,4 кг/см2, у період перед­посівного обробітку — 0,5—0,6, а під час основного обробітку — не більше 1—1,5 кг/см2.

Зменшення ущільненості і розущіль-нения грунту можна досягати за раху­нок використання на важких грунтах гусеничних тракторів, застосування широкозахватних ґрунтообробних і по­сівних агрегатів, періодичної зміни глибини обробітку, додаткового розпу­шування слідів трактора, розпушуван­ня підорного шару, мінімалізації об­робітку шляхом виключення або по­єднання операцій.

На всіх транспортних роботах у ме­жах поля доцільно використовувати гусеничні трактори. При переміщенні по постійних коліях при використан­ні одних і тих самих марок площа ущільнення грунту зменшується з 1,7—2,7 раза порівняно з існуючою технологією.