5.10.2. Обробіток осушених земель

Завдання обробітку залежить від генетичних типів грунтів, їх поширен­ня, місця культур у сівозміні та інших факторів. Так, завданням обробітку важких оглеєних мінеральних грунтів у зоні надмірного зволоження (Карпа­ти, Передкарпаття та Закарпаття), де перезволожений є основною причиною низької їх родючості, є запобігання поверхневому стоку і водній ерозії, зниження вмісту вологи в орному ша­рі, поліпшення його повітряного, теп­лового, поживного режимів та очищен­ня поверхні грунту від бур'янів.

На Поліссі та в правобережному Лі­состепу, де серед осушених мінераль­них грунтів переважають малородючі відміни, основним завданням обробіт­ку є боротьба з бур'янами та застосу­вання заходів окультурення легких грунтів, поліпшення їх водного режи­му та збагачення орного шару органіч­ною речовиною.

У лівобережному Лісостепу з не­стійким зволоженням, підвищеним ви­паровуванням вологи з грунту та його засоленням легкорозчинними токсич­ними солями обробіток мінеральних грунтів слід спрямовувати на створен­ня умов для максимального нагрома­дження і зберігання вологи, запобіган­ня засоленню орного шару та утворен­ню ґрунтової кірки, а також на бороть­бу з бур'янами. Цього можна досягти обробітком грунту без перевертання

скиби.

У перший період сільськогосподар­ського освоєння торфовищ обробіток повинен сприяти мінералізації органіч­ної речовини в кількості, необхідній для забезпечення культурних рослин елементами мінерального живлення. Пізніше, коли інтенсивність процесів мінералізації підвищиться, система об­робітку торфоболотних грунтів повин­на запобігати надмірному посиленню аеробіозису. Слід також мати на увазі, що на цих грунтах механічний обробі­ток призводить до підсушування по­верхні грунту, посилює дію вітрової ерозії, особливо восени, у безсніжні зими та навесні, а також спричинює тривалі коливання маси грунту. Знач­ні коливання маси виораного торфово­го грунту спостерігаються під культу­рами суцільної сівби навесні, коли ор­ний шар дуже перезволожений. Це призводить до випирання посівів, тоб­то обривання кореневої системи ози­мих, багаторічних трав і в посівах ран­ніх ярих культур.

Зяблевий обробіток торфових грун­тів (оранка, дискування) посилює ви­мивання з орного шару калію і азоту, а також калійних і азотних добрив, внесених не тільки восени, а й навес­ні. При дискуванні торфового грунту інтенсивно подрібнюються вегетативні органи розмноження пирію, осоту, кульбаби, шавлю. хвоща та інших бу­р'янів, які починають посилено рости влітку, що також ускладнює боротьбу з ними у посівах культур. Доведено, шо оранка призводить до щорічного зменшення шару середньо-мінералізованого торфового грунту на 6, а інтенсивно мінералізованого — на 2,7 см. Після дискування ці втрати зменшуються відповідно в 3 і 1,8 раза.

Отже, необхідно розробляти спосо­би обробітку торфового грунту, які б припинили або послабили процеси руй­нування, сприяли б надійному регулю­ванню його родючості та підвищенню врожайності вирощуваних культур. Іноді цього можна досягти заміною ме­ханічного обробітку торфового грун­ту хімічним (нульовим) його обробіт­ком.

Система обробітку осушених міне­ральних грунтів в основному така, як і в богарному землеробстві, але з де­якими додатковими заходами. Це — застосування додаткових агромеліора-тивних заходів регулювання водного режиму грунту в зоні надмірного зво­ложення з хвилястим рельєфом, періо­дичне поглиблення орного шару на грунтах з неглибоким гумусовим гори­зонтом, застосування в разі необхід­ності кільчастих котків, максимальне поєднання агротехнічних заходів бо-боротьби з бур'янами з хімічними. Щоб запобігти поверхневому стоку та розмиву грунту, слід обмежити вико­ристання потужної техніки, зяблевий обробіток проводити небажано.

На осушених рівнинних дерново-гле­йових грунтах, поширених у зоні стій­кого зволоження Полісся та в північ­ному Лісостепу, до додаткових заходів належать поступове поглиблення ор­ного шару, збільшення вмісту в ньому органічної речовини, послаблення їх розпилення та посилення боротьби з бур'янами.

Майже таку саму систему обробітку можна застосовувати в сівозмінах на інших грунтах з тим лише, що на більш родючих поглиблюють оранку (або замінюють плоскорізним обробіт­ком), а на менш родючих (наприклад, дернових піщаних) зменшують її гли­бину або замінюють поверхневим об­робітком. Обробіток грунту має особ­ливості лише на солонцях та їх ком­плексах, поширених на осушених заплавах річок у лівобережному Лі­состепу, де необхідно вирощувати куль­тури, стійкі проти засолення грунту.

За умови однакового чергування культур у сівозміні необхідно диферен­ціювати обробіток торфового грунту. Так, залежно від ступеня розкладання торфу у 8-пільиій сівозміні оранку не­обхідно робити під чотири культури на слаборозкладених (до 20 %), під дві на середньорозкладених (до 35 %) і під одну (картоплю) на сильнороз-кладених (попад 35—50 %) грунтах. Передпосівний обробіток складається з дискування та боронування під ран­ні, повторного — під пізні (кукурудзу) культури та застосування гербіцидів. Боротьба з бур'янами на цих грунтах повинна здійснюватися переважно за допомогою гербіцидів, а якщо їх не­має — 3—4-разовим розпушуванням грунту в міжряддях, своєчасним зби­ранням урожаю.

З метою послаблення надмірного розкладання органічної маси в грунті і більш тривалого зберігання його ро­дючості в сівозмінах, де збирають ли­ше надземні органи рослин, доцільно застосовувати хімічний (нульовий) об­робіток грунту без розпушування.

Обробіток грунту з неглибоким (10— ЗО см) шаром торфу спрямовують на збільшення органогенного шару, що є основним у поліпшенні їх водного ре­жиму. Цього досягають застосуванням безполнцевої оранки на різну гли­бину.

Передпосівний обробіток осушених грунтів складається з дискування і коткування. На слаборозкладених грунтах кількість дискувань збільшу­ють, а на сильнорозкладених — змен­шують. Передпосівне коткування перезволо­жених грунтів роблять легшими кот­ками, ніж зволожених нормально. Під багаторічні трави грунт треба сильні­ше ущільнювати, ніж під просапні. Після сівби застосовують також більш легкі котки, ніж до сівби.