5.5.4. Обробіток грунту після багаторічних трав

У польових сівозмінах багаторічні трави здебільшого використовують один рік на один укіс і їх відносять до парозаймальних культур. У захід­них, більш зволожених районах Украї­ни, багаторічні трави в рік сівби ози­мих часто використовують на два укоси.

Після збирання багаторічних трав проводять оранку плугами з перед­плужниками з одночасним коткуван­ням. Запізнення з оранкою призво­дить до значних втрат ґрунтової воло­ги і зниження врожайності. Якщо з організаційних причин своєчасно ви­орати поле не вдається або коли в грунті мало вологи і рілля стає бри­ластою, застосовують лущення диско­вими знаряддями у 1—2 сліди на 6— 8 см або лемішними лущильниками на 10—12 см з одночасним коткуванням. Лущення поліпшує якість наступної оранки і запобігає відростанню бага­торічних трав. Після лущення при пер­шій же можливості проводять оранку. Запізнення з оранкою навіть при якіс­ному лущенні призводить до знижен­ня врожайності. В дослідженнях Уманського сільськогосподарського ін­ституту при оранці через місяць після лемішного лущення врожайність ози­мої пшениці в середньому за 3 роки знизилась на 5,7 ц/га, а в окремі ро­ки — до 7,2 ц/га порівняно з урожай­ністю після оранки вслід за збиран­ням сіна.

При запізненні з оранкою після ко­нюшини на 2—3 тижні в дослідах Чарторийського дослідного поля урожай­ність озимої пшениці зменшилася на 2,4—9,1 ц/га, Носівської станції — 1,7—8,6, Миронівської — на 6,3 ц/га.

У степових районах та районах не­достатнього зволоження Лісостепу глибина оранки становить 20—22 см. В зоні достатнього зволоження Лісо­степу України ефективне поглиблення ораного шару до 28—ЗО см. Поля з-під багаторічних трав на дерново-підзо­листих грунтах Полісся орють на гли­бину 20—22 см, що здебільшого від­повідає глибині їх гумусового шару.

На сірих і темно-сірих опідзолених грунтах, опідзолених і лучних чорно­земах та перегнійно-карбоиатиих грун­тах з більш глибоким гумусовим ша­ром глибину оранки збільшують до 23—25 см.

У період від оранки до сівби озимих поле обробляють культиваторами і бо­ронами. Якщо при перших обробітках на поверхню грунту виносяться брили і заорані рештки трав, замість культи­ваторів використовують дискові зна­ряддя.

5.5.5. Обробіток грунту після зернобобових культур

Серед зернобобових культур на Україні найбільш поширений горох. У Лісостепу після цього попередника вирощують майже третину озимих. Значні площі озимих розміщують піс­ля гороху на Поліссі і в північному Степу.

На Поліссі і при достатньому зволо­женні в Лісостепу після збирання го­роху і люпину на зерно поле дискують і орють плугами з передплужниками на глибину 20—22 см з одночасним коткуванням і боронуванням. Диску-вання сприяє зберіганню ґрунтової во­логи і кращому вбиранню опадів. За даними Драбівської дослідної станції рільництва, в середньому за 4 роки урожайність озимої пшениці після оранки з боронуванням і коткуванням становила 32,2 ц/га, а при такому са­мому обробітку, але з попереднім дис-куванням — 36,5 ц/га. Оранку слід проводити не пізніше ніж через 7— 8 днів після лущення.

У степових районах, а також у зо­нах недостатнього і нестійкого зволо­ження Лісостепу, а в посушливі ро­ки— і в інших районах України ефек­тивно замінити оранку поверхневим обробітком. Перевага поверхневого об­робітку грунту порівняно з оранкою після гороху доведена багаторічними дослідженнями Уманського сільсько­господарського інституту (табл. 13).