5.5.3. Обробіток грунту після парозаймальних і сидеральних культур

У зайнятих парах вирощують багато культур, які збираються від квітня до серпня. Звичайно, що чим раніше звільняється поле, тим легше його під­готувати до сівби озимих, тим більш можливе і нагромадження в грунті достатніх запасів вологи. Тому спосо­би підготовки грунту після паро­займальних культур визначаються на­самперед грунтово-кліматичними умо­вами, особливостями вирощування парозаймальних культур, тривалістю післязбирального періоду, вологістю і забур'яненістю грунту.

Найбільш поширеним способом під­готовки грунту під озимі після паро­займальних культур є оранка. Техно­логія обробітку грунту при такому спо­собі така. Відразу після збирання парозаймальної культури проводять дискування, що дає можливість вико­ристати тіньову спілість, зменшити ви­сушування грунту і підвищити якість наступних обробітків. Після лущення вносять добрива і відразу проводять оранку. При запізненні з оранкою грунт пересихає, рілля стає брилас­тою, що зменшує врожайність озимих.

Для оранки застосовують плуги з передплужниками. Одночасно з оран­кою проводять коткування і борону­вання грунту. Коткуванням він подріб­нюється і ущільнюється, що зменшує втрати вологи і осідання грунту після сівби. Орють грунт на глибину 20— 22 см, а на грунтах з неглибоким гу­мусовим шаром — на всю глибину. В період між оранкою і сівбою поле обробляють боронами після дощів і культиваторами при проростанні бу­р'янів. Культивують плоскорізальними робочими органами з одночасним бо­ронуванням: вперше — на глибину 8—10 см, а потім — на глибину загор­тання насіння.

У посушливих умовах при оранці пе­ресохлого грунту рілля стає брилас­тою. За таких умов замість оранки за­стосовують поверхневий (на 6—10 см) обробіток грунту. Технологія такого обробітку така. Відразу після збиран­ня парозаймальної культури поле дис­кують, вносять добрива і починають основний обробіток, завданням якого є ретельна розробка грунту на глиби­ну загортання насіння. Для цього за­лежно від стану грунту використову­ють важкі дискові борони (БДТ-7, БДТ-3, БД-10), лемішні лущильники (ППЛ-10-25), культиватори-плоскорі-зи (КПП-2,2, КПШ-5, КПШ-9), ком­біновані агрегати (АКП-2,5, АКП-5, ОПТ-3-5) та інші знаряддя.

Для вирівнювання, ущільнення та кращого подрібнення грунту лемішні лущильники треба агрегатувати з кіль­часто-шпоровими котками, а культива-тори-плоскорізи — з голчастими боро­нами і кільчасто-шпоровими котками. Вибираючи знаряддя, слід мати на увазі, що практично ні одне з них не забезпечує рівномірної глибини обро­бітку. Цього можна досягти лише за допомогою наступних культивацій.

Якщо при поверхневому обробітку грунт кришиться, зразу можна почина­ти культивацію. Сухі грунти (якщо до сівби озимих ще далеко) не обробля­ють до тих пір, поки не пройдуть дощі. Потім поле боронують і відразу куль­тивують на глибину загортання насін­ня з одночасним боронуванням. Щоб розробити грунт на необхідну глибину і створити вирівняне ложе для насін­ня, для першої культивації викори­стовують культиватори КПЭ-3,8, КТС-10-1 та ін. При з'явленні сходів бур'янів поле обробляють паровими культиваторами.

Під час поверхневого обробітку грунт краще розпушується, менше пе­ресихає. У посушливих умовах такий обробіток гарантує одержання друж­них сходів озимих і розвиток рослин в осінній період. Нагромадження во­логи за

осінньо-зимовий період після неглибокого обробітку і оранки зде­більшого однакове. При поверхневому обробітку не збільшується і забур'яне­ність посівів малорічними бур'янами, тому що на час збирання парозаймаль-них культур вони не встигають обсіме­нитися. Для боротьби з багаторічни­ми бур'янами дещо ефективніша оранка.

У Степу поле після парозаймальних культур суцільного способу сівби (ози­мих, сумішок ярих зернових з бобови­ми, багаторічних трав на один укіс) орють плугами з передплужниками на глибину 20—22 см з одночасним боро­нуванням чи коткуванням. Якщо на сухих грунтах під час оранки утворю­ються брили, поле слід злущити і ви­орати дещо пізніше. В таких умовах

логія обробітку грунту при такому спо­собі така. Відразу після збирання парозаймальної культури проводять дискування, що дає можливість вико­ристати тіньову спілість, зменшити ви­сушування грунту і підвищити якість наступних обробітків. Після лущення вносять добрива і відразу проводять оранку. При запізненні з оранкою грунт пересихає, рілля стає брилас­тою, що зменшує врожайність озимих.

Для оранки застосовують плуги з передплужниками. Одночасно з оран­кою проводять коткування і борону­вання грунту. Коткуванням він подріб­нюється і ущільнюється, що зменшує втрати вологи і осідання грунту після сівби. Орють грунт на глибину 20— 22 см, а на грунтах з неглибоким гу­мусовим шаром — на всю глибину. В період між оранкою і сівбою поле обробляють боронами після дощів і культиваторами при проростанні бу­р'янів. Культивують плоскорізальними робочими органами з одночасним бо­ронуванням: вперше — на глибину 8—10 см, а потім — на глибину загор­тання насіння.

У посушливих умовах при оранці пе­ресохлого грунту рілля стає брилас­тою. За таких умов замість оранки за­стосовують поверхневий (на 6—10 см) обробіток грунту. Технологія такого обробітку така. Відразу після збиран­ня парозаймальної культури поле дис­кують, вносять добрива і починають основний обробіток, завданням якого є ретельна розробка грунту на глиби­ну загортання насіння. Для цього за­лежно від стану грунту використову­ють важкі дискові борони (БДТ-7, БДТ-3, БД-10), лемішні лущильники (ППЛ-10-25), культиватори-плоскорі-зи (КПП-2,2, КПШ-5, КПШ-9), ком­біновані агрегати (АКП-2,5, АКП-5, ОПТ-3-5) та інші знаряддя.

Для вирівнювання, ущільнення та кращого подрібнення грунту лемішні лущильники треба агрегатувати з кіль­часто-шпоровими котками, а культива-тори-плоскорізи — з голчастими боро­нами і кільчасто-шпоровими котками. Вибираючи знаряддя, слід мати на увазі, що практично ні одне з них не забезпечує рівномірної глибини обро­бітку. Цього можна досягти лише за допомогою наступних культивацій.

Якщо при поверхневому обробітку грунт кришиться, зразу можна почина­ти культивацію. Сухі грунти (якщо до сівби озимих ще далеко) не обробля­ють до тих пір, поки не пройдуть дощі. Потім поле боронують і відразу куль­тивують на глибину загортання насін­ня з одночасним боронуванням. Щоб розробити грунт на необхідну глибину і створити вирівняне ложе для насін­ня, для першої культивації викори­стовують культиватори КПЭ-3,8, КТС-10-1 та ін. При з'явленні сходів бур'янів поле обробляють паровими культиваторами.

Під час поверхневого обробітку грунт краще розпушується, менше пе­ресихає. У посушливих умовах такий обробіток гарантує одержання друж­них сходів озимих і розвиток рослин в осінній період. Нагромадження во­логи за осінньо-зимовий період після неглибокого обробітку і оранки зде­більшого однакове. При поверхневому обробітку не збільшується і забур'яне­ність посівів малорічними бур'янами, тому що на час збирання парозаґшаль-них культур вони не встигають обсіме­нитися. Для боротьби з багаторічни­ми бур'янами дещо ефективніша оранка.

У Степу поле після парозаймальних культур суцільного способу сівби (ози­мих, сумішок ярих зернових з бобови­ми, багаторічних трав на один укіс) орють плугами з передплужниками на глибину 20—22 см з одночасним боро­нуванням чи коткуванням. Якщо на сухих грунтах під час оранки утворю­ються брили, поле слід злущити і ви­орати дещо пізніше. В таких умовах ефективний поверхневий обробіток грунту на глибину 8—10 см.

Після кукурудзи на зелений корм у сприятливі за зволоженням роки грунт обробляють так само, як і після паро-займальних культур суцільного спосо­бу сівби. У посушливу погоду, коли високоякісно виорати його неможливо, роблять поверхневий обробіток на гли­бину 8—10 см. У південному Степу поверхневий обробіток грунту після кукурудзи на зелений корм є основ­ним способом підготовки грунту під озимі.

У Лісостепу після парозаймальних культур застосовують здебільшого оранку на 20—22 см, а в посушливих лівобережних районах і в посушливі роки в інших районах після виковівся-ної сумішки на сіно і кукурудзи на зелений корм — поверхневий обро­біток.

На Поліссі основним способом під­готовки грунту під озимі після паро­займальних культур є оранка на гли­бину 18—20 см.

Сидеральні пари використовують на малородючих піщаних грунтах Поліс­ся і західних районів України. На сидерати здебільшого висівають люпин. У фазі сизих бобиків не пізніше як за 15—20 днів до сівби озимих прово­дять коткування за ходом плуга (для кращого загортання в грунт рослинної маси люпину) і оранку плугами без передплужників з дисковими ножами перед кожним корпусом і кільчасто-шпоровнми котками. Після цього грунт у разі необхідності дискують, культи­вують, боронують, а перед сівбою куль­тивують на глибину загортання на­сіння.