- •2.1.2. Основні закони землеробства
- •2.1.3. Використання законів землеробства в сучасному сільському господарстві
- •Контрольні запитання
- •2.2. Відтворення родючості грунту і оптиміздція умов життя рослин
- •2.2.1. Поняття про родючість грунту
- •2.2.2. Показники родючості та окультуреності грунту
- •2.2.3. Динаміка та відтворення родючості грунтів в інтенсивному землеробстві
- •2.2.4. Моделі родючості грунтів
- •Контрольні запитання
- •2.3. Водний режим грунту і його регулювання
- •2.3.1. Значення ґрунтової вологи для життя рослин та мікроорганізмів
- •2.3.2. Форми і категорії ґрунтової вологи
- •2.3.4. Випаровування води з грунту
- •2.3.5. Водний режим грунту в різних районах України
- •2.3.6. Регулювання водного режиму грунту
- •2.3.6.1. Заходи боротьби з посухою
- •2.3.6.2. Заходи боротьби з перезволоженням грунту
- •Контрольні запитання
- •2.4. Повітряний режим грунту
- •2.4.1. Склад і значення фунтового повітря
- •2.4.2. Аерація грунту
- •2.4.3. Повітряні властивості грунту
- •Контрольні запитання
- •1.5. Тепловий режим грунту
- •2.5.1. Роль тепла в житті рослин та мікроорганізмів
- •2.5.4. Тепловий режим грунту та його регулювання
- •Контрольні запитання
- •2.6. Поживний режим грунту
- •2.6.1. Потреба рослин у поживних речовинах та запаси їх у грунті
- •2.6.2. Поживний режим грунту та агротехнічні заходи його регулювання
- •Контрольні запитання
- •3. Бур'яни та боротьба з ними
- •3.1. Поняття про бур'яни, засмічувачі і агрофітоценози
- •3.2. Шкода від бур'янів
- •3.3. Біологічні особливості бур'янів
- •Контрольні запитання
- •3.5. Агротехнічні заходи боротьби з бурянами
- •3.5.1. Запобіжні заходи
- •3.5.2. Винищувальні заходи боротьби з бур'янами
- •3.6. Хімічна боротьба з бур'янами
- •3.6.1. Класифікація гербіцидів
- •3.6.2. Причини вибірковості і механізм дії гербіцидів на рослини
- •3.6.3. Способи, строки і умови ефективного застосування гербіцидів
- •Контрольні запитання
- •3.7. Біологічні заходи боротьби з бур'янами
- •Контрольні запитання
- •3.9. Особливості боротьби 3 бур'янами в умовах зрошення
- •Контрольні запитання
- •3.10. Нові заходи боротьбі з бур'янами
- •Контрольні запитання
- •4. Сівозміни
- •4.1. Наукові осеови сівозмін
- •Контрольні запитання
- •4.2.Розміщення парів і польових культур у сівозміні
- •4.2.1. Пари, їх класифікація і роль у сівозміні
- •4.2.2. Попередники основних польових культур
- •4.2.2.1. Розміщення озимих культур
- •4.2.2.3. Розміщення зернобобових культур
- •Контрольні запитання
- •4.3. Проміжні культури в сівозміні
- •4.3.1. Проміжні культури та їх значення
- •Контрольні запитання
- •4.4. Класифікація сівозмін
- •Контрольні запитання
- •4.5. Принципи побудови сівозмін на зрошуваних, осушених і еродованих землях
- •4.5.1. Сівозміни на зрошуваних землях
- •4.5.2. Сівозміни на осушених землях
- •4.5.3. Ґрунтозахисні сівозміни
- •Контрольні запитання
- •4.6. Впровадження і освоєння сівозмін
- •Контрольні запитання
- •5. Механічний обробіток грунту
- •5.1. Наукові основи обробітку грунту
- •5.1.1. Завдання обробітку грунту
- •5.1.2. Технологічні операції при обробітку грунту
- •5.1.3. Фізико-механічні (технологічні] властивості грунту
- •Контрольні запитання
- •5.2. Заходи і системи обробітку грунту
- •5.2.1. Заходи основного обробітку грунту
- •5.2.2. Заходи поверхневого обробітку грунту
- •5.2.3. Спеціальні заходи обробітку грунту
- •5.3. Заходи створення глибокого родючого орного шару в різних ґрунтово-кліматичних умовах
- •5.3.1. Значення глибокої оранки
- •5.3.2. Способи поглиблення орного шару грунту
- •5.3.3. Поглиблення орного шару в різних ґрунтово-кліматичних умовах
- •5.3.4. Різноглибинний обробіток грунту в сівозміні
- •5.4. Зяблевий обробіток грунту
- •5.4.1. Обробіток грунту після культур суцільного способу сівби
- •5.4.2. Напівпаровий і комбінований (поліпшений) зяблевий обробіток грунту
- •5.4.3. Обробіток грунту після просапннх культур
- •5.5. Система обробітку грунту під озимі культури
- •5.5.1. Завдання обробітку грунту
- •5.5.2. Обробіток чистих і кулісних парів
- •5.5.3. Обробіток грунту після парозаймальних і сидеральних культур
- •5.5.4. Обробіток грунту після багаторічних трав
- •5.5.5. Обробіток грунту після зернобобових культур
- •5.5.6. Обробіток грунту після стерньових попередників
- •5.5.7. Обробіток грунту після просапних попередників
- •5.5.8. Догляд за посівами озимих культур
- •5.6.3. Передпосівна культивація
- •5.6.4. Передпосівний обробіток грунту при індустріальних технологіях вирощування сільськогосподарських культур
- •Контрольні запитання
- •5.7. Сівба сільськогосподарських культур
- •5.7.1. Строки сівби
- •5.7.2. Способи сівби і садіння
- •5.7.3. Норма висіву
- •5.7.4. Глибина загортання насіння
- •5.7.5. Особливості сівби при інтенсивних та індустріальних технологіях вирощування сільськогосподарських культур
- •Контрольні запитання
- •5.8. Система після посівного обробітку грунту
- •5.8.1. Завдання післяпосівного обробітку грунту
- •5.8.3. Обробіток грунту від сівби до з'явлення сходіз
- •5.8.4. Догляд за посівами після з'явлення сходів
- •5.8.5. Особливості догляду за посівами при інтенсивних та індустріальних технологіях вирощування
- •Контрольні запитання
- •5.9. Особливості обробітку грунту в умовах зрошення
- •5.9.1. Завдання обробітку грунту
- •5.9.2. Основне і поточне планування рельєфу поля
- •5.9.3. Підготовка грунту до поливу
- •5.9.4. Зяблевий обробіток грунту
- •5.9.5. Передпосівний обробіток грунту
- •5.9.6. Обробіток грунту під озимі культури
- •5.9.7. Обробіток грунту під післяукісні і післяжнивні посіви
- •5.9.8. Догляд за посівами сільськогосподарських культур
- •5.10.2. Обробіток осушених земель
- •Контрольні запитання
- •5.11. Мінімалізація обробітку грунту
- •5.11.1. Зміна завдань обробітку грунту в умовах інтенсифікації землеробства
- •5.11.2. Вплив сільськогосподарської техніки на зміну агрофізичних властивостей грунту і урожайність сільськогосподарських культур
- •5.11.3. Наукові основи мінімалізації обробітку грунту
- •5.11.4. Умови ефективного застосування мінімалізації обробітку грунту
- •5.11.5. Основні напрями мінімалізації обробітку грунту
- •6.1.2. Фактори розвитку ерозії грунту
- •6.1.3. Основні елементи ґрунтозахисного землеробства
- •6.2. Захист грунтів від вітрової ерозії
- •6.3. Захист грунтів від воднот ерозії
- •6.4. Досвід полтавської області в запровадженні ґрунтозахисного безплужного обробітку
- •Контрольні запитання
- •6.5. Ґрунтозахисне землеробство на основі контурно-меліоративної організації території
- •Контрольні запитання
- •6.6. Рекультивація земель
- •6.6.1. Порушені землі
- •6.6.7.. Характеристика гірських порід і реакція на них рослин
- •Контрольні запитання
- •7. Системи землеробства
- •7.1. Наукові основи
- •Контрольні запитання
- •7.2. Особливості інтенсивних систем землеробства в окремих грунтово-кліматичних зонах україни
- •7.2.1. Полісся, передгірні і гірські райони Карпат
- •7.2.1.1. Природні умови зони і спеціалізація землеробства
- •7.2.1.2. Сівозміни
- •7.2.1.3. Система удобрення і меліоративних заходів
- •7.2.1.4. Обробіток грунту
- •Контрольні запитання
- •7.2.2. Лісостеп
- •7.2.2.1. Природні умови зони і спеціалізація землеробства
- •7.2.2.2. Сівозміни
- •7.2.2.3. Системи застосування добрив і меліоративних заходів
- •7.2.2.4. Обробіток грунту
- •Контрольні запитання
- •7.2.3. Степ
- •7.2.3.1. Природні умови зони та спеціалізація землеробства
- •7.2.3.2. Сівозміни
- •7.2.3.3. Системи застосування добриа і меліоративних заходів
- •7.2.3.4. Обробіток грунту
- •Контрольні запитання
- •7.3. Розробка і освоєння зональних систем землеробства
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
5.5.3. Обробіток грунту після парозаймальних і сидеральних культур
У зайнятих парах вирощують багато культур, які збираються від квітня до серпня. Звичайно, що чим раніше звільняється поле, тим легше його підготувати до сівби озимих, тим більш можливе і нагромадження в грунті достатніх запасів вологи. Тому способи підготовки грунту після парозаймальних культур визначаються насамперед грунтово-кліматичними умовами, особливостями вирощування парозаймальних культур, тривалістю післязбирального періоду, вологістю і забур'яненістю грунту.
Найбільш поширеним способом підготовки грунту під озимі після парозаймальних культур є оранка. Технологія обробітку грунту при такому способі така. Відразу після збирання парозаймальної культури проводять дискування, що дає можливість використати тіньову спілість, зменшити висушування грунту і підвищити якість наступних обробітків. Після лущення вносять добрива і відразу проводять оранку. При запізненні з оранкою грунт пересихає, рілля стає бриластою, що зменшує врожайність озимих.
Для оранки застосовують плуги з передплужниками. Одночасно з оранкою проводять коткування і боронування грунту. Коткуванням він подрібнюється і ущільнюється, що зменшує втрати вологи і осідання грунту після сівби. Орють грунт на глибину 20— 22 см, а на грунтах з неглибоким гумусовим шаром — на всю глибину. В період між оранкою і сівбою поле обробляють боронами після дощів і культиваторами при проростанні бур'янів. Культивують плоскорізальними робочими органами з одночасним боронуванням: вперше — на глибину 8—10 см, а потім — на глибину загортання насіння.
У посушливих умовах при оранці пересохлого грунту рілля стає бриластою. За таких умов замість оранки застосовують поверхневий (на 6—10 см) обробіток грунту. Технологія такого обробітку така. Відразу після збирання парозаймальної культури поле дискують, вносять добрива і починають основний обробіток, завданням якого є ретельна розробка грунту на глибину загортання насіння. Для цього залежно від стану грунту використовують важкі дискові борони (БДТ-7, БДТ-3, БД-10), лемішні лущильники (ППЛ-10-25), культиватори-плоскорі-зи (КПП-2,2, КПШ-5, КПШ-9), комбіновані агрегати (АКП-2,5, АКП-5, ОПТ-3-5) та інші знаряддя.
Для вирівнювання, ущільнення та кращого подрібнення грунту лемішні лущильники треба агрегатувати з кільчасто-шпоровими котками, а культива-тори-плоскорізи — з голчастими боронами і кільчасто-шпоровими котками. Вибираючи знаряддя, слід мати на увазі, що практично ні одне з них не забезпечує рівномірної глибини обробітку. Цього можна досягти лише за допомогою наступних культивацій.
Якщо при поверхневому обробітку грунт кришиться, зразу можна починати культивацію. Сухі грунти (якщо до сівби озимих ще далеко) не обробляють до тих пір, поки не пройдуть дощі. Потім поле боронують і відразу культивують на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням. Щоб розробити грунт на необхідну глибину і створити вирівняне ложе для насіння, для першої культивації використовують культиватори КПЭ-3,8, КТС-10-1 та ін. При з'явленні сходів бур'янів поле обробляють паровими культиваторами.
Під час поверхневого обробітку грунт краще розпушується, менше пересихає. У посушливих умовах такий обробіток гарантує одержання дружних сходів озимих і розвиток рослин в осінній період. Нагромадження вологи за
осінньо-зимовий період після неглибокого обробітку і оранки здебільшого однакове. При поверхневому обробітку не збільшується і забур'яненість посівів малорічними бур'янами, тому що на час збирання парозаймаль-них культур вони не встигають обсіменитися. Для боротьби з багаторічними бур'янами дещо ефективніша оранка.
У Степу поле після парозаймальних культур суцільного способу сівби (озимих, сумішок ярих зернових з бобовими, багаторічних трав на один укіс) орють плугами з передплужниками на глибину 20—22 см з одночасним боронуванням чи коткуванням. Якщо на сухих грунтах під час оранки утворюються брили, поле слід злущити і виорати дещо пізніше. В таких умовах
логія обробітку грунту при такому способі така. Відразу після збирання парозаймальної культури проводять дискування, що дає можливість використати тіньову спілість, зменшити висушування грунту і підвищити якість наступних обробітків. Після лущення вносять добрива і відразу проводять оранку. При запізненні з оранкою грунт пересихає, рілля стає бриластою, що зменшує врожайність озимих.
Для оранки застосовують плуги з передплужниками. Одночасно з оранкою проводять коткування і боронування грунту. Коткуванням він подрібнюється і ущільнюється, що зменшує втрати вологи і осідання грунту після сівби. Орють грунт на глибину 20— 22 см, а на грунтах з неглибоким гумусовим шаром — на всю глибину. В період між оранкою і сівбою поле обробляють боронами після дощів і культиваторами при проростанні бур'янів. Культивують плоскорізальними робочими органами з одночасним боронуванням: вперше — на глибину 8—10 см, а потім — на глибину загортання насіння.
У посушливих умовах при оранці пересохлого грунту рілля стає бриластою. За таких умов замість оранки застосовують поверхневий (на 6—10 см) обробіток грунту. Технологія такого обробітку така. Відразу після збирання парозаймальної культури поле дискують, вносять добрива і починають основний обробіток, завданням якого є ретельна розробка грунту на глибину загортання насіння. Для цього залежно від стану грунту використовують важкі дискові борони (БДТ-7, БДТ-3, БД-10), лемішні лущильники (ППЛ-10-25), культиватори-плоскорі-зи (КПП-2,2, КПШ-5, КПШ-9), комбіновані агрегати (АКП-2,5, АКП-5, ОПТ-3-5) та інші знаряддя.
Для вирівнювання, ущільнення та кращого подрібнення грунту лемішні лущильники треба агрегатувати з кільчасто-шпоровими котками, а культива-тори-плоскорізи — з голчастими боронами і кільчасто-шпоровими котками. Вибираючи знаряддя, слід мати на увазі, що практично ні одне з них не забезпечує рівномірної глибини обробітку. Цього можна досягти лише за допомогою наступних культивацій.
Якщо при поверхневому обробітку грунт кришиться, зразу можна починати культивацію. Сухі грунти (якщо до сівби озимих ще далеко) не обробляють до тих пір, поки не пройдуть дощі. Потім поле боронують і відразу культивують на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням. Щоб розробити грунт на необхідну глибину і створити вирівняне ложе для насіння, для першої культивації використовують культиватори КПЭ-3,8, КТС-10-1 та ін. При з'явленні сходів бур'янів поле обробляють паровими культиваторами.
Під час поверхневого обробітку грунт краще розпушується, менше пересихає. У посушливих умовах такий обробіток гарантує одержання дружних сходів озимих і розвиток рослин в осінній період. Нагромадження вологи за осінньо-зимовий період після неглибокого обробітку і оранки здебільшого однакове. При поверхневому обробітку не збільшується і забур'яненість посівів малорічними бур'янами, тому що на час збирання парозаґшаль-них культур вони не встигають обсіменитися. Для боротьби з багаторічними бур'янами дещо ефективніша оранка.
У Степу поле після парозаймальних культур суцільного способу сівби (озимих, сумішок ярих зернових з бобовими, багаторічних трав на один укіс) орють плугами з передплужниками на глибину 20—22 см з одночасним боронуванням чи коткуванням. Якщо на сухих грунтах під час оранки утворюються брили, поле слід злущити і виорати дещо пізніше. В таких умовах ефективний поверхневий обробіток грунту на глибину 8—10 см.
Після кукурудзи на зелений корм у сприятливі за зволоженням роки грунт обробляють так само, як і після паро-займальних культур суцільного способу сівби. У посушливу погоду, коли високоякісно виорати його неможливо, роблять поверхневий обробіток на глибину 8—10 см. У південному Степу поверхневий обробіток грунту після кукурудзи на зелений корм є основним способом підготовки грунту під озимі.
У Лісостепу після парозаймальних культур застосовують здебільшого оранку на 20—22 см, а в посушливих лівобережних районах і в посушливі роки в інших районах після виковівся-ної сумішки на сіно і кукурудзи на зелений корм — поверхневий обробіток.
На Поліссі основним способом підготовки грунту під озимі після парозаймальних культур є оранка на глибину 18—20 см.
Сидеральні пари використовують на малородючих піщаних грунтах Полісся і західних районів України. На сидерати здебільшого висівають люпин. У фазі сизих бобиків не пізніше як за 15—20 днів до сівби озимих проводять коткування за ходом плуга (для кращого загортання в грунт рослинної маси люпину) і оранку плугами без передплужників з дисковими ножами перед кожним корпусом і кільчасто-шпоровнми котками. Після цього грунт у разі необхідності дискують, культивують, боронують, а перед сівбою культивують на глибину загортання насіння.
