5.2.2. Заходи поверхневого обробітку грунту

Щоб підготувати грунт до сівби, крім оранки або глибокого без полине­вого обробітку, доводиться застосову­вати заходи поверхневого обробітку грунту.

Завдання таких заходів — подріб­нення брил, що утворилися під час ос­новного обробітку, розпушування грун­ту, який ущільнився під впливом атмо­сферних опадів та власної маси, або ущільнення надмірно розпушеного грунту, знищення бур'янів, неглибока заробка добрив у верхній шар - грунту, руйнування ґрунтової кірки, а також здійснення спеціальних заходів догля­ду за рослинами (прополювання, під­гортання, підживлення, нарізування борозен для зрошення тощо).

Заходів поверхневого обробітку грунту є багато, з них найбільш поши­рені лущення, культивація, боронуван­ня, шлейфування, коткування, малу-ваиня, підгортання.

Лущення — це обробіток грунту ди­сковими чи лемішними знаряддями, який забезпечує розпушування, подріб-иепня і часткове перевертання, перемі­шування грунту і підрізування бур'я­нів. Часто такий обробіток передує оранці, проте може виконуватися і за­мість оранки, наприклад, при підготов­ці грунту під озимі культури. Диско­вими лущильниками грунт обробляють на глибину 4—10 см, лемішними — на 6—12 і глибше. Останнім часом для лущення широ­ко використовують культиватори-плоскорізи, які розпушують грунт і підрізують бур'яни, залишаючи на поверхні поля післяжнивні рослинні рештки.

Культивація — це агротехнічний за­хід, який забезпечує кришіння, розпу­шування і часткове перемішування грунту, а також повне знищення бур'я­нів і вирівнювання поверхні поля.

За призначенням розрізняють паро­ві (для суцільного обробітку грунту), просапні (для обробітку грунту в між­ряддях просапних) та універсальні (для суцільного обробітку грунту і міжрядного обробітку просапних куль­тур) культиватори.

За конструкцією робочих органів культиватори поділяють на лапчасті, чизельні, дискові, штангові та плоско-різи. Застосовують також дротяні та ножевидні культиватори, але найчас­тіше — лапчасті, робочим органом яких є лапи розпушувального або під-різувального типу.

Боронування — це захід обробітку грунту зубовими чи голчастими боро­нами, під час якого кришиться, розпу­шується та вирівнюється поверхня грунту, частково знищуються пророст­ки і сходи бур'янів.

Борони бувають зубові, сітчасті, шлейф-борони, пружинні, дискові, гол­часті, ротаційні мотики та ін. (мал. 32). Найбільш поширені зубові борони. За­лежно від маси, яка припадає на один зуб, борони поділяють на важкі (тиск на 1 зуб— 1,5—2 кг), середні (1— 1,5 кг) та легкі (0,5—1 кг).

Шлейфування — це захід обробітку грунту, під час якого вирівнюється по­верхня поля, подрібнюються великі грудки і брили, його застосовують для весняного обробітку грунту з метою зменшення випаровування вологи, ви­рівнювання гребенів на полях, виора­них восени. В разі необхідності шлей­фи використовують замість борін або в агрегаті з ними.

Коткування — це обробіток грунту котками, які ущільнюють його, подріб­нюють брили та великі грудки і дещо вирівнюють поверхню поля. Для коткування використовують кот­ки гладенькі, рубчасті, зубчасті, кіль­часті, кільчасто-шпорові. За масою во­ни бувають легкі (0,05—0,2 кг/см2), середні (0,3—0,4) і важкі (понад 0,5 кг/см2).

Малування — це обробіток грунту малою (мал. 33), який забезпечує ви­рівнювання і часткове ущільнення верхнього шару грунту. Знаряддя являє собою дошку, оббиту залізом чи брус близько ЗО см завширшки і товщиною майже 10 см. Під час руху ма­ла зсуває гребені і великі грудки, роз­минає їх, зміщує в пониження, а також втискує в грунт. Малування застосову­ють при підготовці поля до сівби і поливів.

Підгортання — це привалювання грунту до основи стебел рослин куль-тиваторами-підгортачами. Якщо орний шар грунту неглибокий, підгортання збільшує об'єм розпушеного грунту, в якому розвивається коренева систе­ма вирощуваної культури. В умовах надмірного зволоження борозни і гре­бені, що утворюються при підгортан­ні, добре дренують. Підгортання сприяє знищенню бур'янів, посилює стійкість рослин проти вітру, сприяє створенню на стеблах додаткових ко­ренів.