4.5.2. Сівозміни на осушених землях

Структура посівних площ і сівозміни на осушених землях розробляються з урахуванням економічних показників господарств, типу осушених земель, способів осушення і їх окультуре-ності.

Осушені землі та ті, які планують осушувати, ділять на 2 великі групи: мінеральні та органогенні (торфобо­лотні). До першої групи належать в основному дерново-підзолисті грунти з різним гранулометричним складом (пі­щані, супіщані, суглинкові) і лучно-дернові. До другої групи, залежно від глибини залягання торфу та інтенсив­ності його мінералізації, відносять кілька різновидностей грунтів: торфо­болотні (глибина торфу — до 0,5 м), неглибокі торфовища (до 1 м), серед-ньопотужні торфовища (1—2 м) і по­тужні торфовища (понад 2 м). Всі ці грунти характеризуються високою по­тенціальною, а після культурно-техніч­них робіт і ефективною родючістю.

На масивах осушених мінеральних грунтів з добре відрегульованим вод­ним режимом можна впроваджувати польові та кормові сівозміни з харак­терним для зони набором сільськогос­подарських культур (цукрові та кор­мові буряки, картопля, овочі, зернові та зернобобові культури, а в поліській зоні — льон-довгунець).

На торф'яних грунтах Лісостепу, на­приклад, урожайність районованих сортів зернових культур в 1,5—2 рази нижча, ніж на мінеральних грунтах (переважно чорноземного типу), тому вирощувати їх на осушених землях ці­єї зони недоцільно. Низьку врожай­ність на торфових грунтах мають і зер­нобобові культури (кормові боби, соя) внаслідок сильної забур'яненості. В зв'язку з цим кормові боби на Поліссі, а сою в Лісостепу доцільно вирощува­ти в сумішці з кукурудзою, що дає можливість поліпшити якість кормів і баланс азоту в грунті.

Проте не всі осушені торфові грун­ти можна використовувати для виро­щування інтенсивних сільськогоспо­дарських культур в сівозмінах. Так, лучні торфоболотні, недостатньо осу­шені торфові грунти, де протягом веге­таційного періоду грунтові води заля­гають на глибині 40—50 см від поверх­ні, краще використовувати під залу­ження. Не включають у сівозміну тор-фоглейові та неглибокі торфовища. Щоб запобігти втратам органічних ре­човин, ці грунти необхідно використо­вувати під багаторічні культурні сіно­жаті і пасовища, удобрюючи їх не тільки фосфорно-калійними, а й азот­ними добривами.

У системі сівозмін використовують найчастіше і глибокі торфовища. Спів­відношення між багаторічними трава­ми і однорічними культурами в них за­лежить від ступеня розкладання тор­фу. Багаторічні трави зменшують ін­тенсивність мінералізації органічної речовини порівняно з однорічними культурами. Так, у Лісостепу загальні втрати торфу внаслідок мінералізації під просапними культурами становили 14—15, а під багаторічними травами — 2,5—4 т/га.

У зв'язку з можливою посиленою мінералізацією органічної речовини у торфових грунтах склад культур у сі­возмінах з часом слід змінювати, част­ково зменшуючи площі під просапни­ми і збільшуючи їх під однорічними культурами суцільної сівби і багато­річними травами, а при сильній міне­ралізації орного шару торфу і проявах вітрової ерозії — займати поля багато­річними травами.