Контрольні запитання

Основа класифікації сівозмін. Типи і види сівозмін. їх визначення і райони застосування.

4.5. Принципи побудови сівозмін на зрошуваних, осушених і еродованих землях

4.5.1. Сівозміни на зрошуваних землях

Зрошуване землеробство характери­зується високою інтенсивністю, можли­вістю вирощування 2—3 урожаїв про­тягом року. Зрошувані землі широко використовуються для вирощування найбільш цінних технічних культур, виробництва кормів, зерна. При цьому дуже зростає значення сівозмін, які на зрошуваних землях мають певні агро­технічні відмінності. Так, в умовах зрошення немає необхідності в чорно­му пару для нагромадження вологи, збільшуються площі багаторічних трав, частина площ відводиться під овочеві та інші вимогливі до води культури, з'являються можливості для впрова­дження у сівозміни сидеральних куль­тур на зелене добриво.

При зрошенні змінюється значення попередників. Культури, які висушу­ють і виснажують грунт і в незрошу-ваних умовах є поганими попередника­ми, в зрошуваних умовах стають задо­вільними і навіть добрими завдяки від­новленню поливами запасів ґрунтової вологи і підвищенню ефективності доб­рив.

В умовах зрошення окремі культури (кукурудзу, рис та ін.) можна вирощу­вати на одному полі кілька років під­ряд, створюються сприятливі умови для вирощування проміжних культур. Це підвищує ефективність зрошуваних земель, яка оцінюється індексом їх ви­користання і коефіцієнтом використан­ня вегетаційного періоду.

Індекс використання зрошуваної землі показує, на якій частині площі сівозміни вирощується 2 чи 3 врожаї за рік і визначається діленням площі посіву культур на загальну площу сі­возміни. Так, якщо в сівозміні немає культур, які дають другий врожай, ін­декс використання дорівнює одиниці. Якщо 2 врожаї одержують на 40 % площі, то індекс дорівнює 1,4 і т. д.

Введення в сівозміну проміжних культур і культур з тривалим вегета­ційним періодом дає можливість під­вищити і коефіцієнти використання ве­гетаційного періоду. Можливий потен­ціал використання вегетаційного пері­оду на всіх полях сівозміни приймає­ться за 100 %- Фактичний вегетаційний період вирощуваних культур у днях, виражений в процентах від можливої кількості днів вегетації, визначає кое­фіцієнт використання вегетаційного періоду місцевості. Для підвищення продуктивності зрошуваних земель, раціонального добору і співвідношення культур необхідно узгодити структуру посівних площ з вологозабезпеченістю. Для цього використовують рекоменда­ції з раціонального режиму зрошення і перетворену формулу розрахунку гід­ромодуля

.

де а" — питома маса культури або гру­пи культур з одночасним поливом, %; ц — гідромодуль системи, л/с на І га; ї — період поливу, днів; пг — норма поливу, м3/га; & — коефіцієнт зміннос­ті роботи дощувального агрегату.

Оптимальна забезпеченість сільсько­господарських культур вологою в сте­повій зоні на зрошуваних системах з гідромодулем 0,3 л/с на 1 га дося­гається при насиченості зрошуваних земель культурами з поливами в один період до 45 %, гідромодулем 0,4 л/с на 1 га — 60 %, з 0,5 — 75 % і з гідро­модулем 0,6 л/с на 1 га — 85 %.

На зрошуваних землях розміщують насамперед високопродуктивні куль­тури, які забезпечують в умовах зрошення великі прирости врожаю і

раціонально використовують агроклі-матичні ресурси (кукурудза на зерно і силос, озима пшениця, багаторічні трави, кормові та цукрові буряки, ово­чеві). Враховуючи це, в господарствах а невеликими площами зрошуваних зе­мель доцільно використовувати їх під посіви саме цих культур.

Співвідношення між зерновими і кормовими культурами значною мірою визначається часткою зрошуваної зем­лі від загальної площі ріллі. Чим мен­ше зрошуваних земель, тим більше на них кормових культур. Так, УкрНД 133 (І. І. Андрусенко, 1985) рекомендує в південному Степу республіки для гос­подарств зернового напряму з незнач­ною кількістю поливних земель (до 15 % загальної площі ріллі) під зер­нові культури відводити до 20 % пло­щі, під кормові — 70—85 %, при пито­мій вазі поливних земель від 15 до ЗО % — відповідно 20—40 і 40—50 %, а якщо питома вага зрошуваних зе­мель перевищує 30 % — відповідно 40—50 і 30—45.

У зрошуваних сівозмінах додержую­ться загальноприйнятих вимог: чер­гуються посіви бобових культур з по­сівами небобових, культури з глибоко-і мілкопроникаючими кореневими си­стемами, просапні — з культурами су­цільного способу сівби.

Не слід розміщувати в повторних посівах або поряд культури, які по­шкоджуються одними шкідниками і хворобами. Незамінною культурою при зрошенні є люцерна. Вона дає ви­сокі врожаї якісного корму, підвищує родючість, поліпшує меліоративний стан і зменшує засоленість грунту.

Люцерну в сівозмінах розміщують після озимої пшениці, кормових і цук­рових буряків, кукурудзи на зелений корм і силос, картоплі, овочевих куль­тур, які залишають після себе чисті від бур'янів поля. В польових сівозмі­нах люцерну висівають навесні зде­більшого під покрив ярого ячменю, у кормових сівозмінах — під куку­рудзу або злаково-бобові сумішки на зелений корм, а влітку — у чистих по­сівах після озимої пшениці.

У польовій сівозміні питома вага люцерни повинна досягати 20—25 %, а в кормовій, овочекормовій та овоче­вій сівозмінах, де внаслідок інтенсив­ного зрошення швидко погіршуються водно-фізичні властивості грунту та інші показники його родючості, пито­му вагу люцерни збільшують до ЗО— 40 %.

Озима пшениця забезпечує високі врожаї по пласту і обороту пласта лю­церни, після злаково-бобових сумі­шок, кукурудзи на зелений, корм і си­лос, ранніх овочевих і картоплі. В до­слідах УНДІЗЗ врожайність озимої пшениці по пласту люцерни в серед­ньому за 15 років становила 50,2 ц/га, після кукурудзи на силос — 46,6 і по обороту пласта — 44,2 ц/га. Пшеницю після пшениці в разі господарської необхідності і за умови попереджен­ня зниження врожайності можна ви­сівати на одному полі не більше 2 років.

Кукурудза при зрошенні, як і на бо­гарних землях, менше реагує на по­передники і розміщення в сівозміні.

При весняних строках сівби на зерно і силос її доцільніше висівати після озимої пшениці, овочевих культур, картоплі, кормових і цукрових буряків. Післяукісні посіви кукурудзи розміщу­ють після озимих і ранньовесняних її посівів на зелений корм, а післяжнив­ні — після озимої пшениці на зерно. Повторна сівба кукурудзи до 3 років на одному полі практично не знижує її продуктивність і якість продукції, що потрібно враховувати при впрова­дженні спеціалізованих сівозмін.

Цукрові і кормові буряки розміщу­ються переважно після озимої пшени­ці, попередниками якої були пласти

люцерни, злаково-бобові сумішки або кукурудза на зелений корм.

Рис у спеціальних сівозмінах висі­вають, як правило, після люцерни і агромеліоративного поля, на якому ви­рощуються культури з коротким веге­таційним періодом, а в проміжках часу між їх вирощуванням проводять пла­нування поверхні поля і обробіток грунту. Тривалість повторних посівів рису після багаторічних бобових трав — 3, а після інших культур —роки.

Кращими сидеральними і кормовими культурами в рисових сівозмінах є літ­ні посіви гороху, чини, вики, гірчиці, ріпака, а також осінні озимої пшениці та ріпака в сумішці із зимуючим го­рохом.

Серед проміжних культур весняного строку сівби заслуговують на увагу сумішки культур, до складу яких мо­жуть входити ячмінь, овес, горох, гір­чиця біла, ріпак, редька олійна.

У післяукісних посівах використову­ють переважно сумішки з соняшником, соєю, кормовим горохом, суданською травою.

Залежно від строку збирання основ­ної культури у пожнивних посівах виро­щують кукурудзу в чистих посівах або соняшником, злаково-бобові сумішки. В осінніх проміжних посівах після озимих і ярих колосових культур на зерно вирощують швидкостиглі кормо­ві культури (гірчицю білу, редьку олій­ну або ріпак, суріпицю). Висівають їх разом з вівсом або в чистому вигляді.

З озимих культур у проміжних посі­вах переважають чисті посіви жита або його сумішки з озимою викою.

Так само, як і в богарних умовах проміжні посіви дещо знижують уро­жайність наступних культур. Пояснює­ться це погіршенням не водного, а по­живного режиму.

На зрошуваних землях найбільш поширені плодозмінні, зернотрав'яні і трав'яно-просапні сівозміни з різним періодом ротації. В господарствах, де багато зрошуваних земель, вводять 5— 7-пільні сівозміни, а при поглибленій спеціалізації та в господарствах з не­великими площами цих земель — 3— 4-пільні.

У різних типах сівозмін рекомендо­ване таке чергування культур.

Польова сівозміна: /, 2— багаторіч­ні трави; З— озима пшениця + після­жнивні; 4, 5, 6 — кукурудза на зерно (в останній рік — ранньостиглий гіб­рид); 7 — озимий ячмінь-)-літній посів багаторічних трав. Зернові культури в сівозміні займають 31,6, а кормові —%.Кормова сівозміна: 1, 2, 3 — багато­річні трави, 4 — озимі бобово-злакові сумішки + післяукісна кукурудза на си­лос; 5 — кукурудза на силос; 6 — ку­курудза на зелений корм з підсівом багаторічних трав. Кормові культури в цій сівозміні займають 100 %, у тому числі багаторічні трави — 50%.

Прифермська сівозміна: І, 2, 3 — ба­гаторічні трави; 4 — озимі бобово-зла­кові сумішки +післяукісна кукурудза на зелений корм; 5 — ранньовесняні бобово-злакові сумішки + післяукісна кукурудза на зелений корм; 6 — куку­рудза на зелений корм + осінні бобово-злакові сумішки; 7 — кукурудза на зе­лений корм з підсівом багаторічних трав. Кормові культури займають у сі­возміні 100 % площі, у тому числі 42,9 % багаторічні трави.

Овочекормова сівозміна: / — куку­рудза на зелений корм з підсівом ба­гаторічних трав; 2, 3 — багаторічні трави; 4 — томати, баклажани, перець; 5 — капуста; 6 — столові коренеплоди, цибуля. Овочеві культури в таких сі­возмінах займають 30—45 % площі.

Рисова сівозміна: /, 2 — люцерна; З, 4,5 — рис; 6 — агромеліоративне поле; 7, 8 — рис. Рис у сівозміні займає % площі.