Контрольні запитання

Проміжні культури та їх класифікація. Агротехнічна роль і значення їх для інтенсифі­кації землеробства Принцип підбору і місце проміжних культур у сівозміні.

4.4. Класифікація сівозмін

Велика різноманітність природно-економічних зон в нашій країні та рес­публіці, різна спеціалізація госпо­дарств зумовили впровадження значної кількості сівозмін і це є основою їх кла­сифікації на типи і види (табл. 11).

Типи сівозмін визначаються основ­ними видами продукції, яка виробляє­ться в них (зерно, технічні культури, корми, овочі тощо), а види — це спів­відношення площ окремих культур а'бо їх груп (зернові, технічні, просап­ні, багаторічні трави, зернобобові, пари).

Розрізняють три типи сівозмін: по­льові, кормові і спеціальні.

Польові сівозміни призначені в основному для виробництва зерна, тех­нічних культур і картоплі. Незначні площі у польовій сівозміні можуть зай­мати кормові трави і чистий пар. Такі сівозміни здебільшого впроваджують­ся в усіх господарствах. У нашій краї­ні вони займають майже 90 % ріллі.

Кормові сівозміни призначені пере­важно для виробництва соковитих і грубих кормів. Залежно від групи кор­мових культур, які переважають у сі­возміні, їх призначення і просторового розміщення кормові сівозміни поділя­ють на прифермські (притабірні) і лу­копасовищні. Прифермські сівозміни розміщуються поблизу тваринницьких ферм (або літніх таборів) і призначені для виробництва соковитих і зелених кормів. У лукопасовищних сівозмінах в основному вирощуються багато- і од­норічні трави на сіно і випас. В них щороку виділяють кілька трав'яних по­лів для змінного пасовища, яке вико­ристовується від 2 до 5 років. У перші 1—2 роки для створення міцної дерни­ни трави використовують лише на сіно, періодично підкошуючи їх.

Спеціальні сівозміни призначені для вирощування культур, які вимагають спеціальних умов і агротехніки виро­щування (більш родючих грунтів, по­нижених елементів рельєфу, наближен­ня виробництва окремих видів продук­ції до населених пунктів, захисту грун­ту від ерозії тощо). До них належать овочеві, коноплярські, ґрунтозахисні, рисові та інші сівозміни.

Сівозміни того чи іншого типу в свою чергу поділяються на певні види. Так, залежно від складу культур роз­різняють такі види польових сівозмін: зернопарові, зернопаропросапні, зерно­просапні, зернотрав'яні, зернотрав'я-но-просапні (плодозмінні), просапні, трав'яно-просапні, сидеральні, траво­пільні.

У зернопаровій сівозміні посіви зер­нових культур займають більшу части­ну ріллі і є поле чистого пару. Такі сівозміни поширені в посушливих ра­йонах Північного Казахстану, Сибіру, на богарних землях республік Серед­ньої Азії. Прикладом зернопарової сі­возміни може бути така: / — пар; 2 — зернові; 3 — зернові; 4 — зернові. При вузькій спеціалізації зернопарова сіво­зміна може називатись, наприклад, пшеничнопаровою тощо.

У зернопаропросапних сівозмінах посіви зернових культур чергуються з чистими парами і просапними культу­рами, займаючи половину і більше площі ріллі. Залежно від вирощуваної просапної культури вони можуть нази­ватися зернопаробуряковими тощо. Для боротьби з ерозією грунту про­сапні культури і пари розміщують сму­гами, чергуючи їх з зерновими і упо­перек схилів у районах водної ерозії або упоперек напряму панівних вітрів у районах вітрової ерозії. Тепер такі сівозміни широко використовуються в степових районах України.

У зернопросапних сівозмінах зернові культури займають половину і більше площі ріллі і чергуються з посівами просапних культур. Залежно від виро­щуваної просапної культури, сівозміни підрозділяють на зернобурякові, зер-нокартопляні тощо. Ці сівозміни засто­совуються в умовах нестійкого і дос­татнього зволоження степових і лісо­степових районів, які виробляють то­варне зерно і вирощують технічні про­сапні культури (соняшник, рицину, цукрові буряки).

У зєрнотрав'яній сівозміні більшу частину ріллі займають зернові, а на решті її вирощуються багаторічні тра­ви ( від одного до трьох полів). У льо­нарських господарствах в зєрнотрав'я­ній сівозміні вирощують льон і така сівозміна називається зернольонотра-в'яною. Сівозміну з чистим паром на­зивають зернотрав'яною. Зернотрав'яні сівозміни тепер застосовуються в гос­подарствах Нечорноземної зони, де просапні культури займають незначну частину ріллі і вирощуються в окремих сівозмінах.

У плодозмінній (зєрнотрав'яно-про­сапній) сівозміні зернові культури за­ймають не більше половини площі ріл­лі і чергуються з просапними і бобови­ми культурами. Ці сівозміни поширені в районах європейської частини РРФСР і в УРСР, у зрошуваних умо­вах посушливих районів. У класичній плодозмінній норфолькській сівозміні під зернові відводиться 50 % площі, під просапні та бобові трави — по 25 %. При такому співвідношенні культур можна здійснити принцип пло­дозміни, або таке чергування культур, при якому одна за одною вирощують­ся рослини, які за біологічними особ­ливостями і технікою вирощування належать до різних груп.

Класична плодозмінна (норфольк-ська) сівозміна має таке чергування культур: / — конюшина; 2 — озима пшениця; З— турнепс; 4 — ячмінь з підсівом конюшини.

У просапних сівозмінах просапні культури займають більшу частину ріллі. При великому насиченні вини­кає необхідність у висіванні просапних підряд два роки і більше. Просапні сі­возміни поширені в зволожених райо­нах Північного Кавказу і України, в

Молдові, на зрошуваних землях рес­публік Середньої Азії. Часто їх засто­совують серед прифермських кормових і спеціальних (овочевих, овочекормо-вих та інших) сівозмін.

У трав'яно-просапних сівозмінах просапні культури чергуються з бага­торічними травами. Поширені такі сі­возміни переважно в Нечорноземній зоні України.

У сидеральних сівозмінах на одному або двох полях вирощуються сільсько­господарські культури з наступним за­орюванням їх зеленої маси на добри­во. На решті полів розміщуються зер­нові та просапні культури. Такі сіво­зміни впроваджують насамперед на піщаних грунтах у районах достатньо­го зволоження або в умовах зрошення. Як сидеральні культури на піщаних грунтах Нечорноземної зони України вирощують люпин, а на засолених грунтах — буркун.

У травопільних сівозмінах більша частина ріллі використовується під ба­гаторічні трави. Решту орних земель займають однорічними травами, зер­новими і технічними культурами. Ви­користовуються такі сівозміни у зво­ложених гірських районах Карпат та інших районах України для захисту грунту від водної та вітрової ерозії, а також на кормових угіддях і осушених землях поліських і лісостепових райо­нів.

Наведена класифікація не повністю відображує всі різноманітності сіво­змін. Існує багато проміжних форм або перехідних від одного виду до ін­шого. Крім того, прогрес у землероб­стві, особливо його спеціалізація, спри­чинює появу нових типів і видів сіво­змін, які набувають значного поши­рення.