Контрольні запитання

Потреба рослин і мікроорганізмів у пожив­них речовинах. Запаси і форми поживних речо­вин у грунті. Поповнення запасів поживних ре­човин у грунти Процеси перетворення елемен­тів живлення з недоступних у засвоювані фор­ми. Створення умов для кращого використання рослинами поживних речовин. Зменшення втрат поживних речовин з грунту.

3. Бур'яни та боротьба з ними

3.1. Поняття про бур'яни, засмічувачі і агрофітоценози

Серед факторів, які перешкоджають істотному зростанню врожайності сіль­ськогосподарських культур в умовах дальшої інтенсифікації виробництва, бур'яни е одним з найбільш негатив­них і сильнодіючих. Саме тому бороть­ба з бур'янами є однією з основних проблем сучасного землеробства.

Бур'янами називаються рослини, які засмічують сільськогосподарські угід­дя і шкодять вирощуваним культурам.

Посіви культур часто засмічують рослини інших культурних видів, які на даному полі не вирощуються. На­приклад, озиме жито засмічує посіви озимої пшениці, овес — ярої пшениці, падалиця соняшнику — кукурудзи, го­роху тошо. Такі рослини називаються засмічувачами. Окремі з них дуже шкідливі (наприклад, пшениця у посі­вах пивоварного ячменю), інші — менш шкідливі (жито в посівах пше­ниці). Стосовно насінницьких посівів, то засмічувачі утруднюють вирощуван­ня сортового насіння.

Висока життєздатність і стійкість окремих бур'янів пов'язані з тим, що всі природні і агротехнічні фактори.

сприятливі для культурних рослин (погодні умови, наявність поживних речовин тощо), сприяють розвитку і бур'янів. За таких умов бур'яни утво­рюють розвинену кореневу систему і надземну вегетативну масу, формують велетенські рослини, які характеризу­ються максимальною шкідливістю. При дуже несприятливих умовах рос­ту бур'яни, щоб вижити, формують нео-темічні форми, які при мінімальних розмірах надземних і підземних орга­нів плодоносять, утворюючи незначну кількість насіння.

Бур'яни входять до складу певного агрофітоценозу, тобто сукупності видів рослин, яка склалася під впливом при­родних умов і сільськогосподарської діяльності людини. Завдання хліборо­бів полягає в тому, щоб, змінюючи аг­рофітоценози, повністю звільнити їх від бур'янів. Однак нетривале існуван­ня агрофітоценозів призводить до пов­ної зміни культурних рослин, істотної зміни складу малорічних бур'янів і незначної зміни складу багаторічних видів бур'янів.

3.2. Шкода від бур'янів

Загальні щорічні потенціальні втра­ти продукції землеробства внаслідок дії шкідливих організмів в нашій краї­ні становлять 12—14 млрд. крб. (Баз-дирєв Г. І.). При цьому через забур'я­неність на середньозасмічених полях недобирається 10—12 % валового вро­жаю зерна, льону і цукрових буряків, 6—10 % овочів і картоплі, 18—20 % багаторічних трав, 6—7 % плодів і ягід. На дуже засмічених полях уро­жай знижується в 1,5—2 рази (О. В. Фі-сюнов).

Бур'яни погіршують умови життя культурних рослин, перехоплюючи в них світло, вологу, елементи мінераль­ного живлення тощо. У затінених бур'­янами культурних рослин недостатньо розвиваються механічні тканини, вони видовжуються, вилягають, гірше за­своюють вуглекислоту і менше нагро­маджують органічної речовини. Змен­шується їх урожайність і утруднюєть­ся збирання врожаю. Дуже шкідливе засмічення посівів бур'янами, які об­вивають культурні рослини або чіпля­ються за них (березка польова, греч­ка витка березковидна, підмаренник чіпкий).

Маючи більший, ніж у культурних рослин, транспіраційний коефіцієнт, бур'яни, зокрема такі, як гірчиця по­льова, редька дика, волошка синя, та­лабан польовий, ромашка непахуча, щириця звичайна, дуже висушують грунт, внаслідок чого вологість його в кореневмісному шарі зменшується на 2—5 %, що дуже шкодить посівам.

Здатність бур'янів споживати знач­ну кількість води і елементів живлен­ня з грунту визначається насамперед дуже розвиненою кореневою системою. Так, стрижневий корінь щириці зви­чайної проникає в грунт на глибину до 2 м, а осоту рожевого на третьому році життя — до 9 м; коренева систе­ма зернових культур найчастіше за­глиблюється в грунт до 1,1—1,3 м, цукрових буряків — до 2,5—3,5 м. Ко­ренева система бур'янів розгалужує­ться в грунті також більше, ніж коре­неві системи вирощуваних рослин. Як­що корені кукурудзи і ячменю розмі­щуються в радіусі відповідно 0,9 і 1,3 м, то коріння мишію сизого — до 1,6 м.

Більш пристосовані до умов життя бур'яни споживають дуже багато по­живних речовин. Так, осот рожевий виносить з грунту в 1,5 рази більше азоту і в 2 рази більше калію, ніж зернові культури. На засмічених полях знижується ефективність добрив вна­слідок того, що значну їх частину спо­живають бур'яни. За даними М. Є. Во-робйова, гірчиця польова в посівах ку­курудзи виносила з грунту 93 кг/га азоту, 23,4 кг/га фосфору і 100,1 кг/га калію, а кукурудза — відповідно 41,5, 23,4 і 27,4 кг/га. При цьому на удоб­рених землях конкурентна здатність бур'янів відносно культурних рослин значно підвищується.

Затінюючи грунт, бур'яни знижують його температуру, що погіршує діяль­ність ґрунтових мікроорганізмів.

Багато бур'янів різко погіршують якість сільськогосподарської продук­ції

. Так, навіть при незначному вмісті розмеленого насіння гірчака степового звичайного, куколю, пажитниці п'ян­кої, блекоти чорної борошно непридат­не для споживання людиною і твари­нами (в нього потрапляють шкідливі для організму речовини), а сіно з до­мішкою хвоща польового, жовтецю їд­кого, гірчака степового звичайного мо­же спричинити гостре отруєння тва­рин.

На забур'янених полях збільшуєть­ся кількість обробітків, посилюється тяговий опір знарядь обробітку. На та­ких полях часто неможливо обійтися без ручної праці під час догляду за посівами, що утруднює перехід до ін­тенсивних технологій. Зелена маса бур'янів, забиваючи робочі органи зби­ральних машин, часто спричинює їх поломки і простої, збільшує вологість зерна, що вимагає додаткових витрат на його очищення і висушування.

Багато видів бур'янів є резервація­ми специфічних для багатьох сільсько­господарських культур збудників хво­роб. Наприклад, пирій повзучий для лінійної іржі; пирій, мишій, вівсюг — гельмінтоспоріозу. Збудники раку кар­топлі переходять на неї з різних видів пасльону. Гірчиця польова, грицики, редька дика та інші хрестоцвіті явля­ються резерваторами паразитних гри­бів— збудників кіли капусти, не­справжньої борошнистої роси, білої плісняви, чорної ніжки та інших хво­роб культурних рослин. З пирію пов­зучого на культурні злаки поширює­ться хлібна, жовта і корончаста іржа.

Бур'яни є притулком для розмно­ження шкідливих комах. Березка по­льова сприяє поширенню лучного ме­телика і озимої совки. На лободі бі­лій, щириці, гречці виткій березковидній відкладають яйця і тимчасово жив­ляться буряковий клоп, бурякова му­ха, буряковий довгоносик тощо.

Полин, нетреба, ромашка непахуча є притулком для вовчка — злісного па­разита соняшнику, тютюну і томатів.

Все це погіршує фітосанітарний стан полів, призводить до зайвих затрат енергетичних і матеріальних засобів, зменшує врожайність, знижує продук­тивність праці і підвищує собівартість продукції