2.3.6. Регулювання водного режиму грунту

2.3.6.1. Заходи боротьби з посухою

Близько 70 % орних земель в нашій країні знаходяться в районах недос­татнього та нестійкого зволоження, де посухи і суховії завдають шкоди сіль­ському господарству. При цьому воло­ги найчастіше не вистачає там, де теп­ла достатньо і грунти родючі. Розрізняють ґрунтову і атмосферну посухи.

Ґрунтова посуха — це висушування кореневмісного шару грунту, яке від­бувається внаслідок тривалої відсут­ності опадів, переважно в поєднанні з високою випаровуваністю. Прн цьому різко знижується продуктивність рос­лин.

Атмосферна посуха (суховії) — це метеорологічне явище, яке характери­зується низькою відносною вологістю, високою температурою приземного шару повітря та вітром, який інколи досягає значної швидкості (понад 10 м/с). Це спричинює значне випаро­вування вологи, порушення водного балансу рослий, пошкодження окре­мих органів, зниження врожаю, а ін­коли і загибель посівів. Суховії трапляються і при доброму зволоженні грунту. Однак тривалі су­ховії призводять до висушування грун­ту і рослини при цьому терплять від сумісної дії атмосферної та ґрунтової посухи Заходи боротьби з посухою об'єдну­ють у такі групи: затримання снігу, та-лих покриву сніговий плуг утво­рює вали висотою 40—70 см. Вали роблять упоперек напряму панівних вітрів або навхрест на відстані 5—9 м один від одного. Цей спосіб можна за­стосувати на полях з товщиною снігового покриву не менше 15 см Кращим способом снігозатриманпя е куліси з високостебельних рослин (кукурудзи, соняшнику, гірчиці), які висівають окремими рядками або стрічками. Кулісні рослини залишають на зиму, протягом якої вони й затри­мують сніг. Широко застосовують сні­гозатримання способом залишення на поверхні поля післяжнивних решток при плоскорізному обробітку. Сніг за­тримується також за допомогою поле­захисних лісосмуг продувної конструк­ції.

Не менше значення має затримання талнх і дощових вод, особливо на схи­лах. Для цього подовжують період та­нення снігу, покриваючи смуги його темним матеріалом (попелом, торфом) чи ущільнюючи смуги котками. На за­темнених та неутдільнених смугах сніг розтає швидше і вода вбирається сні­гом нижче розміщених смуг. На сму­гах, де розтанув сніг, швидше розмер­зається грунт і вбирається вода із смуг снігу, що тануть пізніше.

Для повного збирання снігових і до­щових вод необхідно забезпечити доб­ру водопроникність грунту і створити перепони для затримання води, що сті­кає по поверхні. Підвищенню водопро­никності грунту сприяють заходи по­ліпшення ного структури, внесення ор­ганічних добрив, вапнування, гіпсуван­ня, глибокий обробіток, щілювання, а затриманню води — гребенева оранка впоперек схилу, борознування, лунку­вання, щілювання грунту, смугові по­сіви тощо.

Зберіганню ґрунтової вологи сприя­ють передусім правильний обробіток грунту з урахуванням механізмів руху вологи при випаровуванні, а також фактори, що зменшують швидкість віт­ру і підвищують вологість повітря. В цьому плані велике значення мають лісонасадження, водоймища, мульчу­вання (повне або часткове покриття грунту папером, торфом, перегноєм, подрібненою соломою, полімерними матеріалами тощо).

Разом з агротехнічними заходами щодо зменшення втрат води через ви­паровування слід приділяти увагу і хі­мічним засобам впливу на грунт. Так, К. А. Блек повідомляє, що за допомо­гою синтетичних структуроутворювачів можна створити грудкувату структуру поверхневого шару, яка посилює про­сочування води і затримує випарову­вання. Речовини, що надають ґрунто­вим частинкам певної водонепроник­ності, можуть зменшувати надходжен­ня води до поверхні грунту і внаслідок цього зменшувати випаровування. Ре­човини, що знижують поверхневий на­тяг води, сприяють глибшому прони- кненю її в грунт і цим зменшують втрати ґрунтової вологи. Випаровуван­ня води можуть зменшувати і речови­ни, які утворюють на поверхні води мономолекулярну плівку.

Проте хімічні засоби запобігання випаровуванню води з грунту поки що не мають широкого застосування, хоч можливості для цього є.

Однією з основних умов зберігання вологи в грунті є систематичне зни­щення бур'янів.

Заходи раціонального використання вологи повинні спрямовуватися на про­дуктивніше її витрачання культурни­ми рослинами. До них належать добір культур, сортів і гібридів відповідно до конкретних кліматичних умов, стро­ки і способи сівби та густота посіву, вчасне формування густоти рослин, структура посівних площ і забезпече­ність культур кращими попередника­ми, догляд за посівами, внесення доб­рив та забезпечення культур іншими факторами і умовами життя. Найефективнішим заходом бороть­би з посухою є зрощення, яке дає можливість вирощувати високі і сталі врожаї незалежно від випадання опа­дів.

Приділяється увага штучному впли­ву на хмари, який спричинює випадан­ня опадів. Уже освоєні способи транс­формації переохолоджених хмар. Для цього вводять ядра кристалізації у ви­гляді дрібних часточок деяких речо­вин (тверда вугільна кислота, йодисте срібло, йодистий свинець) у переохо­лоджену хмару, що надає їй криста­лічного стану і супроводжується випа­данням опадів. Однак ефективність цього заходу поки що невисока, сума опадів збільшується на 10—15 %• Хма­ри практично є генераторами, які про­тягом певного періоду перетворюють пару навколишнього повітря в опади. Дослідження в цьому напрямі продов­жуються.