Лобода Наташа Функції сучасної економічної теорії

Економічна наука займається вивченням економічної поведінки людей в умовах обмежених ресурсів, сприяє їх оптимальному використанню, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена.

Сучасна економічна теорія виконує такі основні функції:

А) теоретико-пізнавальна функція;

Б) методологічна;

В) практична;

Г)прогностична.

Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій. Суттєві причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об'єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний економічний рух суспільства .

Методологічна - є методологіч­ним фундаментом для інших економічних дисциплін

Практична полягає в тому, щоб всебічно обґрунтувати конкретні шляхи використання економічних законів, перекласти їхні вимоги на мову практичних заходів щодо вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б найповніше відпо­відала інтересам людини, колективів, суспільства; досягнен­ня ефективних результатів розвитку виробництва і зростання життє­вого рівня населення.

Прогностична має забезпечувати суспільству можливість в економічних діях здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів, допомагає людям за­побігати економічним втратам, пом'якшувати перебіг деяких нега­тивних процесів. Питання:

Які функції виконує сучасна економічна теорія?

Сучасна економічна теорія виконує такі основні функції:

А) теоретико-пізнавальна функція;

Б) методологічна;

В) практична;

Г)прогностична.

Мелетієва Юля Основні етапи становлення і розвитку економічної теорії

Основні етапи становлення і розвитку економічної теорії:

1. Меркантилізм (включаючи фізіократів);

2. Класична політична економія;

3. Марксизм;

4. Маржиналізм.

Меркантилізм. (від італійського слова “мерканте” – торговець, купець.) Меркантилісти відображали переважно інтереси торгівельної буржуазії. Вони першими поставили питання про причину багатства, ототожнюючи його з грошима, золотом, за яке все можна купити. А джерелом багатства вважали сферу обігу, яку називали предметом політичної економії. Радили розширювати зовнішню торгівлю, нагромаджувати золото і вважали таку політику вершиною державної мудрості. Представником меркантилізму був французький учений А. Монкретьєн (1575-1621). Це він дав тодішній економічній теорії нову назву – “політична економія” (від грецького “politicos”- мистецтво правити державою).

Фізіократи (фізіократія у перекладі з грецької – влада природи) вважали, що джерелом багатства є виробництво, хоча є тільки одна галузь – сільське господарство, де багатство виникає природним шляхом і виглядає як дар природи. Зростання багатства вони пов'язували з природною родючістю землі. І на цій підставі не вважали промисловість галуззю, де створюється приріст доходу. Яскравим представником школи фізіократів школи був Ф.Кене (1694-1774).

Класики політичної економії стверджували, що основним джерелом суспільного багатства є не обмін, а вся сфера матеріального виробництва. Його універсальним вираженням є не якісь певні продукти, які створюються у промисловості чи сільському господарстві, а вартість товарів. Тим самим вони започаткували теорію трудової вартості, згідно з якою людська діяльність у виробничій сфері є джерелом багатства. Вони виступали проти політики протекціонізму, невтручання держави в економіку; за вільну конкуренцію, за панування приватної власності; державі відводили роль “нічного сторожа” – захисника приватної власності, вільної конкуренції, суб'єкта, що створює загальні умови виробництва (розвиває освіту, будує дороги тощо). Представниками класичної політичної економії були англійські економісти А.Сміт (1723-1790) і Д.Рікардо (1772-1823).

Марксизм пов'язаний з ім'ям К.Маркса(1818-1883) і Ф.Енгельса (1820-1895)

Основною заслугою економічних поглядів К. Маркса було вчення про двоїстий характер праці, додаткову вартість, обґрунтування законів розвитку капіталістичного способу виробництва і насамперед основного економічного закону про відповідність розвитку продуктивних сил виробничим відносинам .

Маржиналізм (граничний) – напрям політичної економії, який виник у ХІХ ст. І набув поширення у 70-ті роки . Засновники – австрійський економіст К.Менгер, англійський – У.Джевонс, швейцарський – Л. Вальрас. На думку Джевонса, сферою вивчення економіки є чиста теорія, мета якої обґрунтувати універсальність закономірностей. Тому він відмовився від поняття “політична економія” і замінив його терміном “економікс”.

Основою маржиналізму є теорія граничної корисності, згідно з якою ринкова ціна товару визначається не суспільно необхідними витратами праці, а ступенем насичення потреби в ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товарів.

Питання:

Охарактеризуйте етап економічного розвитку Марксизм? Марксизм пов'язаний з ім'ям К.Маркса(1818-1883) і Ф.Енгельса (1820-1895)

Основною заслугою економічних поглядів К. Маркса було вчення про двоїстий характер праці, додаткову вартість, обґрунтування законів розвитку капіталістичного способу виробництва і насамперед основного економічного закону про відповідність розвитку продуктивних сил виробничим відносинам