Дослiд 16.6. Кольоровi реакцii анiлiну

Реактиви та матеріали:	солянокислий анiлiн, лігнін, 2Н розчин хлорного вапна, 2Н розчин їдкого натру, червоний лакмусовий папiрець
Обладнання:	пробiрки, скляна паличка, предметне скло

1. Реакція аніліну з лігніном.

Краплю розчину солянокислого аніліну змішують з лігніном. З'являється жовте забарвлення, зумовлене присутністю лігніну.

2. Реакція аніліну з хлорним вапном.

Краплю розчину солянокислого анiлiну наносять на предметне скло i додають краплю хлорного вапна. З'являється темно-зелене забарвлення, яке переходить у синiй, а потiм у чорний колiр. Ця реакцiя зумовлена тим, що анiлiн легко окислюєть-ся.

Дослiд 16.7. Бромування анiлiну

Реактиви та матеріали:	анiлiн (розбавлена анiлiнова емульсiя), насичений розчин бромної води
Обладнання:	пробiрки, пiпетка

У пробiрку вносять 3 краплi бромної води i краплю анiлiнової емульсiї. Випадає бiлий осад триброманiлiну:

сим-триброманілін

Амiногрупа - електродонорний замiщувач, тому вона пiдвищує електронну густину в ароматичному ядрi i полегшує цим реакцiї електрофiльного замiщення.

Замiсть анiлiну для цього дослiду можна використовувати солi анiлiну. Вони бромуються так само легко, як i сам анiлiн.

Дослід 16.8. Конденсація аніліну з формальдегідом

Реактиви і матеріали:

анілін, формальдегід, 40%-ний розчин; оцтова кислота льодяна; метиловий спирт

У пробірку вміщують 2 краплі аніліну та 2 краплі розчину формальдегіду, закривають пробкою до утворення білого аморфного порошку. Порошок промивають водою і метиловим спиртом (декантацією). До вологого порошку додають краплю оцтової кислоти та нагрівають на полум¢ї пальника. Суміш сплавлюється і забарвлюється в жовтий або помаранчевий колір. Після сплавлення отримуємо прозорий полімер.

У нейтральному або слабо лужному розчині при еквімолекулярному співвідношенні компонентів утворюється основа Шиффа C₆ H₅ - N = CH₂, яку неможливо виділити у чистому вигляді, бо вона спонтанно перетворюється в полімер:

Анілін із надлишком формальдегіду в кислому середовищі дає високомолекулярну аніліноформальдегідну смолу, яка схожа з бакелітом.

Дослiд 16.9. Реакцiя амiнокислот на iндикатори

Реактиви та матеріали:	амiнооцтова кислота, метилоранж, метиловий чер-воний, розчин лакмусу
Обладнання:	пробiрки, пiпетки

У пробiрку вносять 2 краплi розчину амiнооцтової кислоти i додають краплю метилоранжу. Такий же дослiд проводять з метиловим червоним i лакмусом. Забарвлення iндикаторiв не змiнюється.

Амiнокислоти виявляють як кислотнi, так i основнi властивостi - кислотна група -СООН i основна -NН₂ взаємно нейтралiзуються, тому амiнокислоти мають структуру амфотерних або бiполярних iонiв (внутрiшнi солi):

H₃N⁺ - CH₂COO^–

У зв'язку з вищезгаданим воднi розчини одноосновних амiнокислот нейтральнi щодо iндикаторiв.

Дослід 16.10. Утворення мідної солі амінооцтової кислоти

Реактиви і матеріали

амінооцтова кислота, 0,2Н розчин; оксид міді (ІІ) CuO, порошок; їдкий натр, 2Н розчин.

У пробірку вміщують небагато порошку оксиду міді CuO, 4 краплі розчину амінооцтової кислоти та нагрівають на полум¢ї пальника, збовтуючи вміст пробірки. Пробірку ставлять на деякий час у штатив, щоб опустився надлишок чорного порошку оксиду міді. До відстояного синього розчину приливають 1 краплю розчину їдкого натру. Розчин залишається прозорим.

Для амінокислот характерне утворення мідних солей, пофарбованих у синій колір. a - амінокислоти дають із міддю пофарбовані внутрішні комплексні солі, які дуже стійкі:

Зв¢язок між атомами міді й азоту координаційний за рахунок вільної пари електронів азоту аміногрупи.