Дослiд 16.1. Отримання метиламiну з ацетамiду
Реактиви та матеріали: |
ацетамiд, бромна вода, етиловий спирт, хлороформ, 0,1Н і концентрований розчини NаOH |
Обладнання: |
газовiдвiдна трубка, пробiрки |
Увага! Дослiд проводять у витяжнiй шафi.
У пробiрку з газовiдвiдною трубкою вносять декiлька кристалiв ацетамiду, 4 краплi води i 2 краплi брому. Сумiш обережно розмiшують, охолоджують водою i краплями додають концентрований розчин лугу до знебарвлення брому.
Потiм додають стiльки ж крапель 0,1Н розчину NаОН. Кiнець газовiдвiдної трубки занурюють у пробiрку з водою, яка охолоджується льодом, а пробiрку з сумiшшю пiдiгрiвають в полум'ї пальника. З'являється характерний для метиламiну запах сирої риби та амiаку.
Хiмiзм процесу:
ефір ізоціанової кислоти
CH3 - N =½= C = O + H2O ® CH3 - NH2 + CO2
Розпад амiдiв проходить кiлька послiдовних стадiй. Спочатку утворюється похiдне амiду, бромоване по азоту. Пiд впливом надлишку лугу з бромiду утворюється нестiйка натрiєва сiль, яка легко вiдщеплює бром. Ця сiль зазнає одночасно внутрiшньомолекулярного перегрупування з утворенням ефiру iзоцiанової кислоти, який миттєво гiдролiзується з утворенням амiну.
Розчин метиламiну зберiгають для наступного дослiду.
Дослiд 16.2. Властивостi амiнiв жирного ряду
Реактиви та матеріали: |
метиламiн (водний розчин), 1%-ний спиртовий роз-чин фенолфталеїну, хлороформ, їдкий натр (кон-центрований розчин) 0,02Н розчин сульфату мiдi (II), 0,1Н FeCl3, соляна кислота (d=1,19 г/см3), червоний лакмусовий папірець |
Обладнання: |
пробiрки, пiпетки |
1. Дiя iндикаторiв. До отвору газовiдвiдної трубки (пiсля дослiду 16.1) пiдносять вологий червоний папiрець - вiн синiє. В пробiрку вносять 2 краплi водного розчину метиламiну i додають краплю розчину фенолфталеїну. З'являється рожеве забарвлення.
Хiмiзм процесу:
CH3NH2 + HOH ® [CH3NH3]+ OH- « [CH3NH3]+ + OH-
метиламiн гiдроксид iон
метиламонiю метиламонiю
У водних розчинах амiни, подiбно до амiаку, мiстяться у виглядi гiдроксидiв замiщеного амонiю, якi в результатi електролiтичної дисоцiацiї утворюють iон замiщеного амонiю i гiдроксил. Тому воднi розчини амiнiв мають лужну реакцiю.
2. Ізонітрильна реакція. У пробірку поміщають 3 краплі розчину метиламіну, 1 краплю хлороформу, 1 краплю концентрованого розчину лугу та нагрівають суміш. З¢являється характерний, дуже неприємний запах ізонітрилу.
Хімізм процесу:
Ця реакція є специфічною реакцією для відкриття первинних амінів.
Примітка. Оскільки ізонітрил дуже отруйний, після проведення досліду його розкладають. Пробірку з ізонітрилом вміщують у склянку з розведеною сірчаною кислотою. Ізонітрил швидко гідролізується з утворенням солі аміну та мурашиної кислоти:
CH3-N = C + HCl + 2H2O ® [CH3NH3]+Cl- + HCOOH
3. Реакція з розчином сульфату міді. У пробірку вміщують 2 краплі розчину метиламіну та додають 2 краплі сульфату міді (ІІ) - випадає блакитний осад. До реакційної суміші додають краплями надлишок розчину аміну. Осад розчиняється, розчин забарвлюється в інтенсивний фіолетовий колір.
Із розчину солей міді (ІІ) метиламін як дуже сильна основа осаджує гідроксид міді, а надлишок аміну утворює з іонами міді комплексні сполуки, які легко розчиняються у воді.
4. Реакцiя з розчином хлориду заліза. В пробiрку вносять 2-3 краплi розчину метиламiну i додають декiлька крапель розчину хлориду залiза FeCl3. Випадає осад Fe(ОН)3:
3[CH3NH3] OH + FeCl3 ® 3[CH3NH3] Cl + Fe(OH)3
5. Реакцiя газоподiбного метиламiну з концентрованою соляною кислотою.
До отвору газовiдвiдної трубки ─ приладу для отримання метиламiну ─ пiдносять скляну паличку, змочену концентрованою соляною кислотою. Утворюється бiлий осад солянокислої солi метиламiну:
CH3NH2 + HCl ® [ CH3NH3]+ Cl- або CH3NH2 . HCl
хлористий метиламоній солянокислий метиламін
Амiни як похiднi амiаку виявляють основнi властивостi i належать до органiчних основ.