Перша допомога при нещасних випадках
При легких термічних опіках шкіру слід обробити спиртом, а потім змазати гліцерином або вазеліном. При більш сильних опіках спечене місце після обмивання концентрованим розчином перманганату калію та спиртом змащують оливою (мастилом) від опіків.
При опіках кислотами шкіру потрібно промити великою кількістю води, а потім нейтралізувати 1%-ним розчином соди або нашатирного спирту.
При опіках рідким фенолом необхідно розтирати побілілу частину шкіри гліце-рином до тих пір, поки відновиться нормальний колір шкіри, потім промити водою і накласти компрес із вати чи марлі, змоченої гліцерином.
При опіках лугами шкіру промивають водою, а потім нейтралізують 1%-ним розчином борної кислоти.
Аміак майже не діє на шкіру, але при попаданні в очі може викликати сильне пошкодження і навіть сліпоту.
При випадковому попаданні реактивів усередину рекомендується випити велику кількість води. Разом з цим при отруєнні кислотами необхідно випити 2%-ний розчин двовуглекислої соди, лугами - склянку 2%-ної оцтової або лимонної кислоти.
При отруєнні необхідно вивести потерпілого на свіже повітря, зробити штучне дихання та викликати лікаря.
Лабораторна робота 1 методи очистки речовин
В лабораторній практиці найчастіше використовують такі методи очистки речо-вин: перекристалізація і сублімація (для твердих речовин), перегонка (для рідких і твердих речовин), поглинання (для газів).
Перекристалізація
Очистка перекристалізацією базується на зміні розчинності речовин зі зміною температури.
Під розчинністю розуміють вміст (концентрацію) розчиненої речовини в насиченому розчині. Вона виражається у відсотках або грамах розчиненої речовини на 100 г розчинника. Для переходу від першого способу вираження концентрації до другого можна використовувати формули:
а
=
; в =
,
де а - відсоток по масі, тобто число грамів розчиненої речовини в 100 г розчину; в - число грамів розчиненної речовини в 100 г розчинника.
Для процесу перекристалізації велике значення має правильний вибір розчинника. При цьому слід враховувати хімічні властивості речовини, яку необхідно очистити. Речовина повинна слабо розчинятись у вибраному розчиннику на холоді і добре - при нагріванні; домішки повинні мати або добру розчинність у холодному розчиннику, або погану - в гарячому.
Розчинник не повинен реагувати з речовиною, що кристалізується, а має сприяти утворенню стійких кристалів і легко вилучатися з поверхні кристалів при відмиванні й висушуванні. При виборі розчинника слід керуватися правилом: “подібне розчиняється в подібному”. Так, феноли, карбонові кислоти, нижчі спирти й інші речовини, які містять гідроксильну групу, легко розчиняються у воді; вищі складні ефіри - в нижчих, вищі спирти - в нижчих спиртах і т.д. Але це правило правильне тільки для речовин простої будови. Завершальний вибір розчинника можна провести лише дослідним шляхом у пробірках з малою кількістю речовини, яка підлягає очищенню. При цьому відмічають розчинність речовини при нагріванні і на холоді, кристалічну форму осаду, який виділяється, його чистоту тощо.