13. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.

Людині, яка потрапила під напругу, необхідно негайно, до прибуття лікаря, надати першу допомогу, попередньо звільнивши її від дії електричного струму. Але у всіх випадках ураження електричним струмом необхідно викликати лікаря незалежно від стану потерпілого. Врятування потерпілого при ураженні електричним струмом в основному залежить від швидкості звільнення його від дії струму і надання першої медичної допомоги.

Перш за все, необхідно звільнити потерпілого від дії електричного струму (Рис. 19). Це можна досягнути вимиканням електричного кола за допомогою вимикача (рубильника) чи шляхом викручування запобіжника на щитку.

У випадку віддаленості вимикача від місця пригоди можна перерізати проводи чи перерубати їх (кожен провід окремо) сокирою чи іншим ріжучим інструментом з сухою ручкою з ізолюючого матеріалу. Якщо ручка металева, то для уникнення контакту особи, яка надає допомогу, з колом електричного струму, необхідно обгорнути ручку чистою сухою шовковою, вовняною, бавовняною чи прогумованою тканиною. При неможливості швидкого розриву кола електричного струму необхідно відтягнути потерпілого від проводу або ж відкинути сухою палицею обірваний кінець проводу від потерпілого.

Необхідно пам’ятати, що потерпілий сам є провідником електричного струму. Тому особі, яка надає йому допомогу, необхідно вжити заходів, щоб самій не опинитись під напругою, а саме: надіти калоші, гумові рукавиці чи обгорнути руки сухою тканиною, підкласти собі під ноги ізолюючий предмет – суху дошку, гумовий килимок, чи, у крайньому випадку, згорнути сухий одяг. Відтягуючи потерпілого від проводу необхідно тримати його за одяг, до відкритих частин тіла доторкатись не можна.

Рис. 19. Звільнення потерпілого від дії електричного струму: а – відкидання проводу дерев’яною палицею; б – відтягування за одяг; в – перерубування проводів сокирою.

Якщо людина потрапила під напругу вище 1000 В, такі заходи недостатні. Необхідно відразу звернутись до спеціалістів, які негайно вимкнуть напругу. Якщо потерпілий знаходиться при свідомості, можна сприяти його звільненню від проводу порадою: “Підскоч !”

Коли звільнення від доторкання з колом електричного струму пов’язано з небезпекою падіння з висоти, необхідно вжити заходів, щоб уберегти потерпілого від забиття при падінні.

При від’єднанні потерпілого від струмопровідних частин рекомендується діяти однією рукою.

Заходи першої допомоги залежать від стану потерпілого після звільнення від струму. Визначення стану потерпілого повинно бути проведено швидко, протягом 15…20 секунд. Для визначення цього стану необхідно:

1. Негайно покласти потерпілого на спину.

2. Розкрити одяг, який утруднює дихання.

3. Перевірити за підніманням грудної клітки, чи він дихає.

4. Перевірити наявність пульсу (на променевій артерії біля зап’ястя чи на сонній артерії

на шиї).

5. Перевірити стан зіниць (вузькі чи широкі). Широкі нерухомі зіниці вказують на

відсутність кровообігу мозку.

Якщо потерпілий при свідомості, але до цього був непритомним чи тривалий час перебував під дією електричного струму, то йому необхідно забезпечити повний спокій до прибуття лікаря і подальший нагляд протягом 2…3 годин. У випадку неможливості швидко викликати лікаря необхідно терміново доставити потерпілого у лікувальний заклад за допомогою транспортних засобів чи носилок. При тяжкому стані чи непритомності потрібно викликати лікаря (швидку допомогу) на місце пригоди. Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатись: відсутність тяжких симптомів після ураження не виключає можливості подальшого погіршення його стану.

При відсутності свідомості, але збереження дихання, потерпілого потрібно зручно покласти, створити доступ свіжого повітря, давати нюхати нашатирний спирт, обприскувати водою (не з рота), розтирати і зігрівати тіло.

Якщо потерпілий погано дихає – дуже рідко, поверхнево чи, навпаки, конвульсивно, неначе помирає, або відсутнє дихання необхідно робити штучне дихання (рис. 20, 21, 22, 23, 24).

Найбільш ефективним способом штучного дихання є: вдування повітря з легень (із рота) особи, яка надає допомогу, в рот чи ніс особи, яку оживляють – “з рота в рот” або “з рота в ніс”.

Потерпілого кладуть на спину на рівну, тверду поверхню, відкинувши голову назад, для чого під плечі необхідно підкласти валик або будь-який згорток. Якщо поверхня холодна, під його спину доцільно покласти підстилку (ковдру, пальто тощо). Якнайшвидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів, землі тощо, розстебнути комір, пояс, верхній одяг – все, що може заважати диханню, і здійснювати штучне дихання.

Рис. 20. Положення голови Рис. 21. Очищення рота й Рис. 22. Виконання штучного

потерпілого під час виконання глотки. дихання способом “рот в рот”.

штучного дихання.

Рис. 23. Висування нижньої щелепи Рис. 24. Висування нижньої щелепи

двома руками. однією рукою.

Особа, що надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко робить різкий видих йому в рот і відкидається назад, звільняючи рот або ніс потерпілого для вільного виходу повітря з легень потерпілого. Можна вдувати повітря в ніс потерпілого, затискаючи йому при цьому рот долонею своєї руки. Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад, грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. З гігієнічною метою рекомендується рот (ніс) потерпілого прикрити носовиком, бинтом, шматком чистої тканини, косинкою тощо.

Вдування повітря роблять кожні 5…6 секунд, що відповідає частоті дихання 10…12 разів за 1 хвилину. Штучне дихання припиняють, якщо у потерпілого відновиться ритмічне дихання.

Зовнішній масаж серця проводять, якщо у потерпілого не прощупується пульс, тобто зупинилось серце. Для цього потерпілого кладуть на спину на тверду, рівну поверхню, звільняють грудну клітку від одежі. Особа, що надає допомогу, розміщується збоку (зліва чи справа) від потерпілого. Визначивши положення нижньої третини грудей, потрібно покласти на неї верхній край долоні (подушечку) розігнутої до відказу руки, а потім поверх руки покласти другу руку і починає ритмічно натискати на нижній край грудної клітки з частотою 60 разів на хвилину. Натискати на грудну клітку потрібно різкими поштовхами з такою силою, щоб грудна клітка зміщувалась вниз (до спини) в сторону хребта на 3…5 см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а потім натискають. Серце стискається, і з його порожнини витискається кров у кровоносні судини. Результат масажу визначають при появі пульсу на великих артеріях, рожевіє шкіра обличчя і губ, з’являються самостійні вдихи, звужуються зіниці очей.

Клінічна смерть – це такий стан організму, за якого відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тканинах. У перші 5…7 хвилин клінічної смерті незворотні явища в тканинах ще відсутні. Після цього терміну першими починають відмирати клітини головного мозку, і клінічна смерть переходить у біологічну.

Для виведення організму потерпілого із стану клінічної смерті і при інших нещасних випадках необхідно проводити одночасно штучне дихання та зовнішній масаж серця. Це бажано виконувати двом особам, змінюючи одна одну через кожні 5…10 хвилин для зменшення втоми або одна особа проводить штучне дихання, а друга – зовнішній масаж серця. Після 2…3 глибоких вдувань повітря в рот (чи ніс) потерпілого робиться 15 натискань на грудну клітку, після чого цей цикл повторюється.

При оживленні потерпілого ні в якому разі не слід втрачати пильності. Навіть коли відбулося відновлення самостійного дихання і серцебиття, не слід забувати про можливість повторної зупинки серця або дихання. Щоб їх не пропустити, необхідно стежити за зіницями, кольором шкіри і дихання, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу, не слід лякатися, коли у потерпілого з’являється блювота. Це свідчить, що відбулось оживлення організму.