Тема 2.9. Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення виробничих і допоміжних приміщень.

1. Класи шкідливості підприємств за санітарними нормами.

2. Санітарно-захисні зони підприємств.

3. Вимоги до розташування промислового майданчика підприємства.

4. Вимоги до виробничих та допоміжних приміщень.

5. Водопостачання, каналізація, транспортні комунікації.

6. Вимоги охорони праці до розташування виробничого і офісного обладнання

та організації робочих місць.

1. Класи шкідливості підприємств за санітарними нормами.

Підприємства є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами. Залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількості та якісного складу шкідливих виділень їх поділяють на класи.

До І, ІІ та ІІІ класу відносяться в основному підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства по видобутку руди, виробництву будівельних матеріалів.

До ІV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним (в кількості до 10000 тон/рік) та кольоровим (в кількості до 100 тон/рік) литвом, ряд підприємств по виробництву будівельних матеріалів, обробці деревини, багато підприємств текстильної, легкої та харчової промисловості.

До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з термічною обробкою без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.

2. Санітарно-захисні зони підприємств.

Згідно з ДБН А.2.2.1-95 “Державні будівельні норми України” підприємства, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними речовинами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови (населеного пункту) санітарно-захисними зонами. Розмір санітарно-захисних зон залежить від потужності підприємства, технологічного процесу, кількості та якості шкідливих речовин.

Відповідно до класу шкідливості підприємств встановлюються такі розміри санітарно-захисних зон: 1-й клас – 1000 м, 2-й клас – 500 м, 3-й клас – 300 м, 4-й клас – 100 м, 5-й клас – 50 м.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар’єрів від виробничого пилу, газів, шуму. На зовнішній межі санітарної-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрація та рівні шкідливих чинників не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи гранично-допустимих концентрацій і гранично-допустимих рівнів, на межі курортно-реакріаційної зони – 0,8 від гігієнічного нормативу.

3. Вимоги до розташування промислового майданчика підприємства.

Промислові майданчики підприємства, як правило, розміщують на непридатних для сільського господарствах землях. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання, в місцях можливих підтоплень, на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами. Рельєф місцевості повинен забезпечувати природне провітрювання будівель. Каналізаційні і очисні споруди повинні розміщуватись в нижній частині виробничої зони. Орієнтація будівель за сторонами світу повинна максимально забезпечувати природні умови освітлення.

Враховуючи протипожежні вимоги, слід орієнтувати об’єкти з урахуванням троянди вітрів, коли об’єкти підвищеної пожежної небезпеки та населений пункт розташовують з урахуванням пануючого напрямку вітру відносно підприємства.

Управління підприємства слід розташувати з таким розрахунком, щоб доступ розташованих у ньому служб як для власних робітників та службовців, так і для відвідувачів, був можливим без заходу на територію підприємства.

Склади палива треба розміщувати з урахуванням транспортування від місць утворення до споживачів, а технічних матеріалів – також з урахуванням їх постачання. Склади палива та мастильних речовин слід ізолювати від інших будинків і цехів та розташувати на допустимій відстані.

Пожежне депо потрібно розташовувати або на території підприємства, або поза нею, але на відстані не більше 300 м. Від нього повинен бути зручний та вільний проїзд до всіх об’єктів.

Мережа внутрішніх доріг підприємства повинна бути якомога замкнутою, кільцевою і без тупиків. Основні дороги повинні бути завширшки: двосторонні – 6 м, односторонні – 3,5 м.

Територія підприємства повинна бути озеленена, обладнана тротуарами, майданчиками для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10…15% загальної площі підприємства.

Територія підприємства повинна розташовуватися на рівному, дещо підвищеному місці, з добрим продуванням вітрами. Територія населеного пункту не повинна розташовуватися вище території підприємства, оскільки в противному разі зводиться нанівець перевага високих труб для вентиляційних викидів.

Взаємне розміщення підприємств і населених пунктів визначається середньою розою вітрів для теплого періоду року. Викиди мають виноситися від житлових кварталів.