2. Дія електромагнітних випромінювань на організм людини.

ЕМП негативно впливають на людей, які безпосередньо працюють із джерелами випромінювань, а також на населення, яке проживає поблизу джерел випромінювання. Установлено, що більша частина населення живе в умовах підвищеної активності ЕМП. Ступінь впливу ЕМВ на організм людини залежить від діапазону частот, інтенсивності впливу відповідних чинників, тривалості опромінення, характеру випромінювання, режиму опромінення, розмірів поверхні тіла, яка опромінюється, та індивідуальних особливостей організму. Внаслідок дії ЕМП можливі як гострі, так і хронічні ураження, порушення в системах і органах, функціональні зсуви в діяльності нервово-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотворної та інших систем.

Звичайно, зміни діяльності нервової та серцево-судинної систем зворотні, і хоча вони накопичуються і посилюються з часом, як правило, зменшуються та зникають при виключенні впливу і поліпшенні умов праці. Тривалий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до стійких порушень і захворювань.

Внаслідок дії на організм людини ЕМВ діапазонів 30кГц…300мГц спостерігається: загальна слабкість, підвищена втомленість, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, болі в області серця. З’являються роздратування, втрата уваги, подовжується тривалість мовно-рухової та зоромоторної реакції, збільшується межа нюхової чутливості. Виникає ряд симптомів, що є свідченням порушення роботи окремих органів – шлунку, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічуються харчові та статеві рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обміну, змінюється склад крові, зафіксовані порушення на клітинному рівні.

ЕМП низькочастотного діапазону (конкретно промислової частоти 50 Гц) викликають у працюючих порушення функціонального стану центральної нервової системи, серцево-судинної системи, спостерігається підвищена стомлюваність, млявість, зниження точності робочих рухів, зміна кров’яного тиску і пульсу, аритмія, головний біль.

3. Нормування електромагнітних випромінювань.

Для попередження професійних захворювань, які виникають у результаті тривалої дії ЕМВ, встановлено гранично допустимі рівні ЕМП, відповідно до ГОСТ 12.1.006-84 CCБП “Електромагнітне поле радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю” наведено у таблиці 7.

Таблиця 7. Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля радіочастотного діапазону

Діапазон частот, Гц	Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля		Допустима щільність потоку енергії, Вт/м2
	за електричною складовою (Е), Вт/м	за магнітною складовою (Н), А/м
60 кГц…3 МГц	50	5	-
3 МГц…30 МГц	20	-	-
30 МГц…50 МГц	10	0,3	-
50 МГц 300 МГц	5	-	-
300 МГц…300 ГГц	-	-	10

Рівні ЕМП необхідно контролювати не рідше 1 разу на 1 рік. Якщо вводиться в дію новий об’єкт або здійснюється реконструкція старих об’єктів, то заміри рівня ЕМВ проводяться перед введенням їх в експлуатацію. Контроль напруженості електричного поля здійснюють приладом типу ПЗ-1.

Крім того, гранично допустимі значення електричного і магнітного полів на робочих місцях визначають виходячи з допустимого енергетичного навантаження і часу дії. Гігієнічні норми часу перебування людини без засобів захисту в електричному полі встановлюють залежно від напруженості цього поля.

За ГОСТ 12.1.002-84 “ ССБП. Електричні поля струмів промислової частоти напруги 400 кВ і вище” опромінення електричним полем регламентується як за величиною напруженості, так і за часом дії. Гранично допустима величина напруженості ЕМП за електричною складовою становить 5 КВ/м. При такій напруженості людина може знаходитись необмежену кількість часу. При напруженості електричного поля 5…10 КВ/м – - 3 години; 10…15 кВ/м – 0,5 години; 15…20 кВ/м – не більше 5 хвилин.

Кожні півроку проводять заміри напруженості електричного поля.