Тема 2.6. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.

1. Характеристика та класифікація електромагнітних випромінювань.

2. Дія електромагнітних випромінювань на організм людини.

3. Нормування електромагнітних випромінювань.

4. Захист від електромагнітних випромінювань.

1. Характеристика та класифікація електромагнітних випромінювань.

Електромагнітні випромінювання (ЕМВ) – це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, що рухаються.

По характеру виникнення ЕМВ класифікують на природні та антропогенні.

Джерела ЕМВ природного походження. Навколо Землі існує електромагнітне поле (ЕМП) напруженістю у середньому 130 В/м, яке зменшується від середніх широт до полюсів та до екватора, а також з віддаленням від земної поверхні, спостерігаються річні, добові та інші варіації цього поля. ЕМП впливали на біологічні об’єкти та зокрема на людину під час усього її існування. Це дало змогу у процесі еволюції пристосуватися до впливу таких полів та виробити захисні механізми, які захищають людину від можливих ушкоджень за рахунок природних чинників. Однак все ж спостерігається кореляція між змінами сонячної активності (викликаними ними змінами ЕМВ) і нервовими, психічними, серцево-судинними захворюваннями людей, а також порушенням умовно-рефлекторної діяльності тварин.

Джерелами ЕМВ антропогенного характеру є промислове електроустаткування, лінії електропередач, високочастотні металургійні установки, радіо та телевізійні передавальні пристрої і засоби персонального радіозв’язку, персональні комп’ютери, мікрофильові печі, телевізори, електроплити, праски, холодильники тощо.

Відомо, що біля провідника, по якому тече струм, виникає одночасно і електричне, і магнітне поля. Якщо струм постійний, то ці поля не залежать одне від одного. При змінному струмі магнітне і електричне поля пов’язані між собою, являючи собою єдине електромагнітне поле (ЕМП). ЕМП можна розглядати як таке, що складається, що складається з двох полів – магнітного і електричного.

Для характеристики ЕМП введено поняття напруженості його складових - електричного поля (Е, В/м) та магнітного поля (Н, А/м). ЕМП має енергію і поширюється у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних хвиль є довжина хвилі, частота коливань та швидкість поширення:

де - довжина хвилі, м;

- швидкість поширення радіохвиль, м/с. = 3•10⁸ м/с;

- період коливання, с;

- частота коливань, Гц.

По діапазону частот ЕМП класифікують так:

● низької частоти (від 0,003 Гц до 30 кГц);

● високої частоти (від 30 кГц до 30 МГц);

● ультрависокої частоти (від 30 МГц до 300 МГц);

● надвисокої частоти (від 300 Гц до 300 ГГц).

Інтенсивність поля в діапазоні частот 30 кГц…300мГц оцінюються напруженістю поля. У діапазоні частот 300 МГц…300 ГГц поле оцінюється поверхневою густиною потоку енергії, одиницею виміру якої є Вт/м².