2. Класифікація і характеристики вібрації.
До людини вібрація передається в момент контакту із вібруючим об’єктом.
За способом передачі на людину вібрації класифікують на загальну, яка передається на тіло людини, що стоїть або сидить, через опорні поверхні (сидіння, підлога), і локальну, яка передається на руки робітника при контакті з вібруючим інструментом. Вібрація сприймається людиною як трясіння. Часто вібрація супроводжується шумом, який чує людина.
Вібрація характеризується такими абсолютними параметрами:
● амплітудою зміщення А, м, - це величина відхилення точки, що коливається, від
положення рівноваги;
● амплітудою швидкості ν, м/с;
● амплітудою прискорення ω, м/с2;
● частотою f, Гц.
Основний відносний параметр вібрації – рівень віброшвидкості, дБ:
Lv
= 20 • lg
,
де ν – середньоквадратичне значення віброшвидкості, м/с;
νо – порогове значення віброшвидкості - 5•10-8 м/с.
З урахуванням джерел виникнення вібрації її класифікують на такі категорії: ● Категорія 1 – транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час руху по місцевості і дорогах.
● Категорія 2 – транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень, промислових майданчиків.
● Категорія 3 – технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.
3. Нормування та контроль параметрів вібрації.
Вібрації діють на організм людини лише при певних їх рівнях. Допустимі рівні вібрації науково - обґрунтовані і наведені в спеціальних санітарних нормах і стандартах ДСН, ДСТУ, ГОСТи ССБП та інші нормативні документи) у вигляді таблиць або графіків на любому робочому місці.
Гігієнічна оцінка вібрації, яка діє на людину у виробничих умовах, здійснюється за допомогою таких методів:
● частотного (спектрального) аналізу її параметрів, що нормується;
● інтегральної оцінки за спектром частот параметрів, що нормуються (оцінка, аналіз та нормування вібрації здійснюється по смугах – октавах);
● дози вібрації.
Параметри вібрації вимірюють приладами, які називають віброметрами (типу НВА-1, ИШВ-1). Основним елементом віброметрів являється п’єзоелектричний датчик.
4. Заходи та засоби захисту від вібрації.
Заходи та засоби щодо захисту від дії вібрації поділяють на технічні, організаційні та лікувально-профілактичні.
До організаційних відносять:
● організаційно-технічні (своєчасний ремонт та обслуговування обладнання, контроль вібрації, дистанційне керування вібронебезпечним обладнанням);
● дотримання режиму праці та відпочинку; заборона залучення до вібраційних робіт осіб віком менше 18 років;
До технічних відносять:
● зниження вібрації в джерелі її виникнення. Досягається шляхом його коструктивних змін: заміна ударних процесів безударними, використання деталей з пластмас, ремінних передач замість ланцюгових та ін.
● зменшення вібрації на шляху розповсюдження від джерела виникнення вібропоглинанням, віброгасінням або віброізоляцією.
Вібропоглинання здійснюють шляхом нанесення на вібруючу поверхню шару пружнов’язких матеріалів (гуми, мастики, пластики) за рахунок чого частина енергії коливань переходить у тепло.
Віброгасіння здійснюється шляхом встановлення вібруючого обладнання на жорсткі масивні віброгасячі фундаменти або залізобетонні плити, по їх периметру встановлюють акустичний шов.
Віброізоляція ослаблює передачу коливань від джерела виникнення на основу, підлогу, сидіння тощо за рахунок встановлення між ними пружних елементів – віброізоляторів (стальні пружини, проклади з гуми, пружинно-пласмасові та пневмогумові конструкції).
● індивідуальний захист. Для захисту ніг від впливу вібрації використовують спеціальне взуття, наколінники; для рук – рукавиці, прокладки, наколотники; для тулуба – пояси, нагрудники, спеціальні костюми.
До лікувально-профілактичних відносяться:
● медичні огляди;
● лікувальні процедури (фізіотерапевтичні процедури, вітаміно - та фітотерапія).