4. Штучне освітлення, його характеристика.

Штучне освітлення – це освітлення приміщень та ділянок відкритого простору, призначених для проходу людей і руху транспорту в темні та перехідні години доби джерелами штучного світла. Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих, адміністративних і побутових приміщеннях, де недостатнє або відсутнє природне освітлення. Штучне освітлення здійснюють за допомогою спеціальних світильників з газорозрядними лампами або лампами розжарювання.

Є такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве і комбіноване.

Загальне освітлення - це освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення; поділяється на загальне рівномірне освітлення, при якому світловий потік рівномірно розподілений по всій площі приміщення без урахування розміщення обладнання, та загальне локалізоване, при якому світловий потік розподілений з урахуванням розташування робочих місць.

Місцеве освітлення – це освітлення, яке створюється світильниками, які концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях.

Комбіноване освітлення поєднує загальне і місцеве освітлення. Комбіноване освітлення використовують для забезпечення високої освітленості на робочих місцях.

Штучне освітлення буває таких видів: робоче, аварійне, охоронне і чергове. Аварійне освітлення поділяється на освітлення безпеки і евакуаційне.

Робоче освітлення - освітлення, яке забезпечує нормовані освітлювальні умови робочого процесу в приміщеннях і в місцях виконання робіт поза будинками.

Охоронне освітлення - освітлення вздовж межі території, що охороняється.

Чергове освітлення - освітлення за відсутності основного робочого процесу.

Освітлення безпеки - освітлення для продовження роботи при аварійному вимиканні робочого освітлення.

Евакуаційне освітлення – освітлення для евакуації людей із приміщення при аварійному вимиканні робочого освітлення.

Норми штучного освітлення робочих поверхонь встановлюються відповідно до ДБН В.2.5-28-06 “Природне і штучне освітлення” в залежності від характеру зорової роботи і розміру об’єкта розпізнання в мм, розряду і під розряду зорової роботи, контрасту об’єкта з фоном і характеристики фону.

В цьому документі вказуються нормовані показники освітлення загально-промислових приміщень і споруд, для основних приміщень громадських, житлових і допоміжних споруд та інших об’єктів. На базі ДБН В.2.-28-06 для сільськогосподарських приміщень і споруд розроблені галузеві норми освітленості.

Джерелами штучного освітлення можуть бути лампи розжарювання та газорозрядні лампи низького і високого тиску.

Лампи розжарювання відносяться до джерел теплового випромінювання. Вони доволі поширені, оскільки зручні в експлуатації, не потребують додаткових пристроїв для вмикання в мережу, дешеві і прості в виготовленні. Але у них є значні недоліки: переважання в спектрі жовтих і червоних променів, що дуже відрізняє склад від сонячного світла, спотворює кольоропередачу; низькі коефіцієнт корисної дії (2…3%) і світлова віддача (11..20 лм/Вт), малий строк служби (до 1000 годин).

Газорозрядні лампи низького тиску (люмінісцентні лампи) і високого тиску (дугові) - це прилади, в яких випромінювання оптичного діапазону спектра виникає в результаті електричного розряду інертних газів, парів металу (ртуті) і їх сумішей. Переваги цих ламп в тому, що вони більш економічні (коефіцієнт корисної дії 20…21%), строк служби 12000 годин і більше, краща світлова віддача (50…70 лм/Вт); можна отримати світловий потік близький до спектру денного світла. Але вони мають і недоліки: наявність пускорегулюючого апарата (ПРА), необхідність утилізації (ртуть) і порівняно велика вартість; проблеми “пуску” із ПРА – “дросель стартер”. Цих недоліків позбавлені люмінесцентні лампи із “електронними ПРА” , але вони “фонять” – електромагнітне випромінювання.

Зараз починають застосовуватися світлодіодні лампи, які мають великі переваги в порівнянні з попередніми лампами. У них більш високий коефіцієнт корисної дії, а строк служби досягає 100000 годин.

Важливе значення має правильний вибір світильників. Світильник – це освітлювальний прилад, який складається із джерела світла і спеціальної арматури для вмикання в мережу, захисту від механічних пошкоджень і навколишнього середовища та перерозподілу світлового потоку. Промисловість випускає велику кількість типів світильників по виконанню, способу установки і розподілу світла.

Метою розрахунку штучного освітлення є визначення потрібної потужності електричних освітлювальних установок для створення у виробничому приміщенні заданої (нормованої) освітленості.

При проектуванні освітлювальних установок необхідно:

● вибрати тип джерела світла;

● вибрати систему та вид освітлення;

● вибрати тип світильника та кількість ламп у світильнику;

● розподілити світильники на плані приміщення та визначити їх кількість;

● визначити норму освітленості на робочому місці.

Для розрахунку штучного освітлення використовують такі методи:

● метод коефіцієнта використання світлового потоку;

● точковий метод;

● метод світних ліній (лінійних ізолюксів);

● метод питомої потужності.