9. Заходи та засоби попередження забруднення робочої зони.
Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:
● вилучення шкідливих речовин в технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими;
● удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів обробки пилових матеріалів);
● автоматизація, механізація і дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих із шкідливими речовинами;
● герметизація обладнання разом з аспірацією (місцеве відсмоктування);
● нормальне функціонування систем опалення, місцевої та загальнообмінної вентиляції, кондиціювання повітря, очищення та утилізація шкідливих речовин;
● використання засобів індивідуального захисту;
● проведення попередніх і періодичних медоглядів, дотримання правил особистої гігієни та режиму праці і відпочинку, профілактичне харчування;
● систематичний контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони.
10. Вентиляція виробничих приміщень.
Для підтримання в приміщеннях нормальних параметрів повітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам, влаштовують вентиляцію.
Вентиляція – це організований і регульований обмін повітря, який забезпечує видалення з приміщень повітря, забрудненого шкідливими речовинами (гази, пари, пил), а також для поліпшення метеорологічних умов у приміщеннях.
Санітарно-гігієнічне призначення вентиляції полягає в підтриманні в приміщеннях параметрів повітряного середовища, яке б відповідало ДБН 2.04.05-91 “Опалення, вентиляція і кондиціонування повітря”, а також ГОСТ 12.1.005-88 ССБП “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони”.
Технологічне призначення вентиляції полягає в забезпеченні в приміщеннях чистоти, температури, відносної вологості, швидкості руху повітря, виходячи з особливостей технологічного процесу і умов збереження предметів, апаратів, приладів.
За способом подачі в приміщення свіжого повітря і видалення забрудненого є такі види системи вентиляції: природна, механічна і змішана.
Повітрообмін при природній вентиляції відбувається внаслідок різниці температур повітря в приміщенні і зовнішнього повітря, а також в результаті дії вітру.
Різниця температур повітря всередині і зовні приміщення, а відповідно і різниця густин, обумовлює різницю тисків зовнішнього і внутрішнього повітря (тепловий напір), який сприяє надходженню холодного повітря в приміщення і витісненню з нього теплого повітря.
Під дією вітру на навітряних поверхнях будівель виникає надлишковий тиск, а на завітряних сторонах – розрідження. Тому зовнішнє повітря може надходити в приміщення через відкриті виїмки з навітряної сторони будівлі і виходити через отвори на протилежній завітряній стороні і отвори в даху. Величина надлишкового тиску, або розрідження, залежить від швидкості вітру.
Природна вентиляція поділяється на організовану і неорганізовану. При неорганізованій природній вентиляції надходження і видалення повітря відбувається через нещільності і пори зовнішніх огороджень, через вікна, квартирки, спеціальні отвори (провітрювання).
Організований природний повітрообмін (аерація) здійснюється в наперед розрахованих об’ємах і регулюється відповідно до зовнішніх метеорологічних умов.
Аерація застосовується в приміщеннях із значними тепловиділеннями, якщо концентрація пилу і шкідливих газів у припливному повітрі не перевищує 30% ГДК в робочій зоні.
При аерації обмін повітря регулюють за допомогою прорізів (фрамуг або жалюзійних решіток), розташованих у нижній частині будівлі, через які надходить ззовні більш холодне повітря, а тепле забруднене повітря виходить через витяжний аераційний ліхтар на даху будівлі. Для підсилення витяжки на даху будівлі встановлюють на виході дефлектори – пристрої, які створюють тягу при обдуванні їх вітром.
Аерація – це загальнообмінна вентиляція. Вона характеризується кратністю обміну повітря. Кратність обміну повітря (К) – відношення об’єму повітря, яке подається (Vпов), до об’єму приміщення (Vприм):
К
=
,
год-1.
Кратність обміну повітря показує, скільки разів за годину поміняється весь об’єм повітря в даному приміщенні.
Механічна вентиляція – це примусове видалення з приміщень забрудненого повітря і заміна його свіжим за допомогою механічних пристроїв – вентиляторів або ежекторів.
Змішана вентиляція – це поєднання природної і механічної вентиляції.
За характером дії вентиляція може бути загальнообмінна, місцева і комбінована.
Загальнообмінна вентиляція здійснює обмін повітря у всьому приміщенні. При такій вентиляції забезпечується підтримання необхідних параметрів повітряного середовища у всьому об’ємі приміщення.
Місцева вентиляція використовується для видалення забрудненого повітря безпосередньо з місця утворення шкідливих речовин і не допускає їх поширення по всьому приміщенні. Вона може бути припливною і витяжною.
При значному надходженні шкідливих речовин у повітря робочої зони застосовують комбіновану вентиляцію – загальнообмінну і місцеву.
Механічна вентиляція може бути: припливна, витяжна і припливно-витяжна.
Припливна вентиляція тільки нагнітає чисте повітря в приміщення, а витяжна вентиляція тільки видаляє забруднене повітря в атмосферу. У припливно-витяжній вентиляції повітря в приміщення подається припливною вентиляцією, а видаляється витяжною вентиляцією, які працюють одночасно. Найбільшої ефективності припливно-витяжна вентиляція досягає при умові, коли кількість повітря, що подається у приміщення однакова з кількістю повітря, що видаляється або на 10…15% менша від кількості повітря, що видаляється витяжною вентиляцією.