5. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.

Нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов здійснюється за допомогою комплексу заходів та засобів, які включають будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-технічні та інші заходи колективного захисту. До них відносяться:

● удосконалення технологічних процесів та устаткування;

● раціональне розміщення технологічного устаткування;

● автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами;

● раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря;

● раціоналізація режимів праці та відпочинку;

● застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів;

● використання засобів індивідуального захисту.

6. Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Чисте атмосферне повітря містить 78,1% азоту, 20,95% кисню, 0,93% аргону, неону та інших інертних газів, 0,03% вуглекислого газу, близько 1% водяних парів та інших домішок. Чистота повітря характеризується наявністю в ньому: твердих частинок (пилу); шкідливих парів і газів; тяжких зважених іонів.

Внаслідок виробничої діяльності, у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини. Шкідливими вважаються речовини, які при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничої травми, професійного захворювання або розладів у стані здоров’я.

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки.

Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, аерозолі, через шкіру – переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, або при піднесенні їх до роту забрудненими руками.

Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м²) всмоктувальній поверхні легенів, утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров.

Шкідливі речовини, що потрапили тим чи іншим шляхом в організм, можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинцю, ртуті, марганцю). Шкідливі речовини, потрапивши в організм, розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору – в зубах, марганцю – в печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване “депо” і затримуватися в ньому тривалий час.

У санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та виробничий пил.

Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 ССБП “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” за характером впливу на організм людини поділяються на:

● загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

● подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон);

● сенсибілізуючі, що діють як алерген (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);

● канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні, вуглеводні, азбест, аміносполуки);

● мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);

● такі, що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (свинець, бензол, марганець, нікотин).

Виробничий пил – це тонкодисперсні частинки, які утворюються при різних виробничих процесах – дробленні, розмеленні і обробці твердих тіл, при просіюванні і транспортуванні сипучих матеріалів. Пил у виробничих приміщеннях може бути у вигляді аерозолю або аерогелю.

Аерозоль – найдрібніші частинки, які знаходяться в повітрі у завислому стані. Частинки розміром більше ніж 10^-3 см належать до пилу, а частинки розміром 10^-5…10^-3 см це туман.

Аерогель – це частинки, які осідають на стінах, на виступах приміщень та на різних горизонтальних площинах.

Пил гігієнічно шкідливий з огляду впливу на організм людини. Чим дрібніший пил, тим він небезпечніший для людини. Найбільш небезпечним для людини вважаються частинки розміром від 3 до 10 мкм, які, потрапляючи в легені, при диханні затримуються в них і, накопичившись, можуть стати причиною захворювання. Частинки розміром менше 3 мкм видихаються, а розміром більше 10 мкм затримуються в носі та горлі.

Залежно від дії на організм людини пил поділяють на:

● токсичний, який розчиняється в біологічному середовищі організму і спричиняє отруєння. Наприклад, свинець, миш’як, проникаючи з повітрям в організм людини у вигляді пилу, викликають ураження нервової системи, органів кровопостачання, шлунково-кишкового тракту, що призводить до гострого або хронічного отруєння організму;

● нетоксичний – діє на організм, подразнює шкіру, слизові поверхні, кон’юктиву очей, а проникаючи в легені, викликає професійне захворювання пневмонікоз – органічні зміни в легенях і зниження їх функціональної здатності, що призводить до кисневого голоду всього організму. Пил, що містить діоксид кремнію, викликає силікоз, цементний пил – цементом, вугільний пил – антракоз.

Крім того, запилене повітря – носій мікробів і бактерій, які викликають виникнення інфекційних захворювань.