Тема 2.2. Повітря робочої зони.

1. Повітряне середовище.

2. Мікроклімат робочої зони.

3. Нормування параметрів мікроклімату.

4. Контроль параметрів мікроклімату.

5. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.

6. Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами.

7. Нормування шкідливих речовин.

8. Контроль за станом повітряного середовища на виробництві.

9. Заходи та засоби попередження забруднення робочої зони.

10. Вентиляція виробничих приміщень.

1. Повітряне середовище.

Повітряне середовище відіграє важливу роль у житті і виробничій діяльності людини. Змінюючись під впливом багатьох чинників, повітряне середовище із сприятливого може стати несприятливим (шкідливим) або навіть небезпечним. Тому забезпечення належних параметрів повітря в робочій зоні є однією з необхідних умов здорової і високопродуктивної праці людини.

Робоча зона – визначений простір, у якому розташовано робочі місця постійного (понад 2 години безперервно) або тимчасового (менше 2 годин) перебування працівників.

Повітряне середовище характеризується мікрокліматом і чистотою повітря.

2. Мікроклімат робочої зони.

Мікроклімат робочої зони характеризується такими показниками:

● температура повітря - t, ^о С;

● відносна вологість повітря – φ, %;

● швидкість руху повітря - v, м/с;

● інтенсивність теплового випромінювання - Q, Вт/м² ( ккал/м² • год);

● барометричний тиск - Р, мм. рт. ст. (Па).

Температура тіла здорової людини підтримується на рівні 36,5…37 ^оС за допомогою підсвідомо діючого механізму терморегуляції. Терморегуляція відбувається такими шляхами: 30% - конвекцією (безпосередньо нагрівання повітря шкірою людини), 45% - випромінюванням, 20% - випаровуванням і 5% - диханням).

Якщо температура навколишнього середовища підвищується до 25 ^оС і вище, а відносна вологість становить більше 75%, тоді теплообмін людини з навколишнім середовищем порушується, підвищується температура тіла. Терморегуляція відбувається на 95% випаровуванням. При перегріві збільшується надходження крові до периферійних кров’яних судин. Внаслідок розширення судин кількість крові і тепловіддача збільшуються. За таких параметрів людина втрачає за зміну 5…8 л рідини, 50…80 г солей, тобто порушується водно-сольовий і вітамінний обмін в організмі людини, виникає слабкість, головний біль, шум у вухах, нудота. Дихання і пульс стають частішими, зростає артеріальний тиск, а потім падає. У важких випадках настає тепловий удар, який класифікується як нещасний випадок. Можливе виникнення судомної хвороби; якщо людина втрачає 20% води, настає смерть.

Робота при низьких температурах може призвести до переохолодження організму людини. Периферійні кров’яні судини звужуються, надходження крові до них і тепловіддача знижуються. Тривала дія знижених температур призводить до появи таких захворювань як радикуліт, ревматизм, інфекційні запалення дихальних шляхів, обмороження. Обмороження теж класифікується як нещасний випадок.

Недостатня вологість повітря (нижче 20%) призводить до підсихання слизових оболонок дихальних шляхів та очей, внаслідок чого зменшується їх захисна здатність протистояти мікробам.

Надмірна вологість повітря (понад 75%) ускладнює процес терморегуляції організму. При високій вологості повітря знижується процес випаровування вологи з поверхні шкіри, а це може спричинити підвищення температури тіла і погіршення самопочуття (головний біль, втрата свідомості, тепловий удар).

Швидкість руху повітря впливає на теплообмін організму з навколишнім середовищем таким чином: при високій температурі збільшення швидкості руху повітря позитивно впливає на організм людини, а при низькій температурі повітря – негативно. Дуже низькі швидкості повітря, менше 0,2 м/с, негативно впливають на самопочуття людини, особливо при виконанні одноманітної, монотонної роботи. Людина швидко втомлюється, втрачає працездатність. Різкі перепади температур, протяги зазвичай супроводжуються простудними захворюваннями.

В окремих умовах виробництва ( наприклад, гарячі цехи), коли температура навколишніх предметів досягає 500 ^оС, на людину можуть діяти невидимі інфрачервоні промені, що випромінюються цими предметами. При подальшому підвищенні температури невидимі інфрачервоні промені стають видимими.

Інфрачервоні промені проникають на певну глибину у тканину організму, затримуються поверхнею шкіри і викликають її нагрівання. При цьому вони можуть спричиняти функціональний розлад центральної нервової системи, зміну складу крові, зниження артеріального тиску та значних втрат вологи. Крім того, тривала дія променевої енергії може спричинити втрату гостроти зору та інші важкі захворювання органів зору.

Електрично заряджені молекули газів називають легкими іонами. Коли іонізована молекула осідає на дрібну частинку пилу або води, то такі іони називають важкими.

Легкі негативні іони проявляють сприятливу і цілющу дію на живі організми; без них живі організми гинуть. Відсутність легких іонів порушує газообмін, а іонізовані молекули кисню підсилюють газообмін. Легкі негативні іони проявляють також антибактеріальну дію. В 1 см³ чистого повітря міститься від 800 до 1000 легких іонів.

Важкі іони, які є зарядженими частинками пилу, кіптяви, диму негативно впливають на живі організми. У закритих приміщеннях концентрація важких іонів підвищена. Зовнішнє повітря, проходячи через вікна та вентиляційні канали, втрачає майже половину легких іонів, а решта осідає на стінах та інших предметах. Тому в закритих приміщеннях залишається незначна кількість легких іонів. Тварини і люди, які перебувають тривалий час у закритих приміщеннях, відчувають аероіонне голодування, яке спричиняє передчасне старіння і хворобливість.

На виробництві показники мікроклімату діють на людину найчастіше сумарно, взаємно посилюючи або ослаблюючи один одного. Наприклад, збільшення швидкості руху повітря посилює ефект низької температури і, навпаки, послаблює дію підвищеної температури на організм людини. Підвищення значення вологості погіршує самопочуття людини, як при зниженій, так і при підвищеній температурі. Таким чином, поєднання метеорологічних параметрів виробничого середовища може бути сприятливим або несприятливим для самопочуття людини.

Умови праці значною мірою залежать від стану виробничого середовища, яке характеризується мікрокліматом. Комфортні параметри виробничого мікроклімату (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря) для кожного конкретного випадку встановлюються в нормативних документах – ГОСТ 12.1.005-88 ССБП “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” та ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми виробничих приміщень”, які регламентують метеорологічні умови виробничого середовища.

Згідно з цим стандартом (ГОСТ 12.1.005-88 ССБП) нормуються оптимальні і допустимі метеорологічні умови на робочому місці.

Оптимальні мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Оптимальне поєднання метеорологічних умов виробничого середовища називають комфортністю.

Згідно з результатами досліджень, людина є працездатною і добре почувається, якщо температура навколишнього повітря не виходить за межі 18…20 ^оС, відносна вологість – 40…60%, швидкість руху повітря – 0,1…0,2 м/с і барометричний тиск – 760 мм рт. ст.