11.4 Мережі на основі моделі клієнт/сервер
В локальних мережах з виділеним сервером можуть застосовуватися технології “файл-сервер” і “клієнт-сервер”.
У випадку технології “файл-сервер” опрацювання інформації цілком провадиться на окремих комп'ютерах (робочих станціях), у програмне забезпечення яких входять і прикладні програми опрацювання даних відповідно до призначення робочої станції, і СУБД, використовувані для одержання даних із централізованої БД. Сама база даних знаходиться на окремо виділеному комп'ютері — файлі-сервері (див. рисунок 11.2, а).
Рисунок 11.2 - Схеми опрацювання даних в мережах з виділеним сервером
“Вузьким” місцем технології “файл-сервер” є значне завантаження каналів локальної мережі і збільшення тривалості проведення операцій при зростанні кількості одночасних запитів із різних робочих станцій. Ця проблема значно мірою вирішується шляхом переходу до технології “клієнт-сервер”. Позитивний ефект досягається за рахунок виділення клієнтської і серверної частин мережних програм. Клієнтська частина встановлюється на робочих станціях і дозволяє сформувати запит із указівкою параметрів відбору даних. Серверна частина встановлюється на сервері і здійснює вибірку даних із спільної бази даних відповідно до отриманого запиту. Такий поділ дозволяє значно зменшити кількість переданої по каналах мережі інформації, що прямо впливає на загальну продуктивність системи.
У залежності від складу переданих на сервер функцій, виділяють дві моделі технологічного процесу: модель “товстого” клієнта і модель “тонкого” клієнта.
У моделі “товстого” клієнта в серверну частину, додатково до спільної бази даних, виділені тільки загальні функції управління базою даних (див. рисунок 11.2, б). Іншими словами, серверна частина організована як сукупність спільної бази даних і серверу бази даних.
При усій своїй прогресивності така технологія також виявилася не найкращою. Для ілюстрації цього факту розглянемо процедуру вирішення в бухгалтерських програмах задачі групового нарахування зносу основних засобів. Клієнт послідовно запитує з серверу записи картотеки основних засобів. Картка вибирається сервером бази даних і передається на робочу станцію, де провадиться розрахунок місячного зносу, змінюється сума залишкової вартості, формуються відповідні проводки. Змінені значення картки і відповідних проводок передаються знову на сервер бази даних, який записує їх у БД. Потім ці дії повторюються для наступної картки і т.д. Таким чином, для виконання найпростіших обчислювальних операцій кожна картка цілком передається від серверу до робочої станції і назад, що навряд чи доцільно.
У моделі “тонкого” клієнта дана обставина врахована і канали зв'язку ще більш розвантажені за рахунок відмови від перекачки даних для виконання над ними процедур опрацювання, характерних для більшості робочих станцій. Серверна частина при цьому являє собою сукупність спільної бази даних, серверу бази даних і серверу додатка (рис. рисунок 11.2, в).
Само собою зрозуміло, що при використанні будь-якої із моделей технології “клієнт-сервер” зростає навантаження на комп'ютер, виділений під сервер. Особливо сильно це помітно при використанні моделі “тонкого” клієнта: для серверу потрібно комп'ютер дуже високої продуктивності. Якщо врахувати до того ж і звичайні для будь-якого серверу вимоги високої надійності й ефективності підсистеми введення-виведення, то стає очевидним, що використання звичайних, хоча і потужних, персональних комп'ютерів у якості серверів не завжди прийнятно. Краще використовувати спеціалізовані комп'ютери, призначені саме для цих цілей. Відмінними рисами таких комп'ютерів є застосування двох або більш процесорів, "швидких" дисководів типу SCSI з великою місткістю, а також RAID-систем для підвищення надійності збереження даних. Само собою зрозуміло, що вартість такого сервера значно перевершує вартість звичайного комп'ютера. Проте ці витрати окупаються з лихвою. Не випадково всі сучасні інформаційні системи розробляються з урахуванням застосування технології “клієнт-сервер”.