
- •1.Оцінка фінансового стану підприємств на базі методів експрес-діагностики
- •1.1. Класифікація методів та прийомів оцінки фінансового стану
- •1.2. Дослідження фінансового стану підприємств на основі методів експрес-діагностики
- •Оцінка вірогідності банкрутства підприємства для моделі
- •Оцінка фінансового стану підприємства за універсальною дискримінантною функцією
- •Оцінка вірогідності загрози банкрутства підприємства за значенням показника фінансування важколіквідних активів
- •Інтегральні оцінки фінансового стану зат „х- вінзавод”, отримані за допомогою різних моделей експрес-діагностики
- •2.Багатовимірне оцінювання фінансового стану підприємств000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
- •2.1. Порівняльна оцінка фінансового стану підприємств на базі функцій відстаней та схожості
- •1. Відбір чинників-симптомів латентного показника і формування
- •2. Розділення чинників-симптомів на стимулятори і дестимулятори
- •3. Визначення статистичних ваг fk відібраних чинників-симптомів
- •4. Стандартизація чинників-симптомів і перехід до матриці z
- •5. Визначення рейтингового числа відносно еталону
- •6. Визначення рейтингу за допомогою відстаней до антиеталона
- •2.2. Розпізнавання фінансового стану нових підприємств методами дискримінації
Оцінка вірогідності банкрутства підприємства для моделі
„Z–рахунку” Альтмана
Значення Z-рахунку |
Вірогідність настання банкрутства |
Z < 1,8 |
дуже висока |
1,8 < Z < 2,7 |
висока |
2,7 < Z < 2,9 |
можлива |
2,9 < Z |
дуже низька |
Вітчизняні фахівці рекомендують у сучасних умовах застосовувати в Україні тест, запропонований Альтманом у 1983 р., який має вигляд:
Z83 = 3,107К1 + 0,995К2 + 0,42К3 + 0,847К4 + 0,717К5,
де К1 - частка нерозподіленого прибутку в активах підприємства;
К2 - відношення обсягу продаж до активів підприємства;
К3 - відношення власного капіталу до залученого;
К4 - відношення прибутку від реалізації до активів підприємства;
К5 - частка оборотного капіталу в активах підприємства.
Граничне значення Z83 складає 1,23. Тобто фінансовий стан підприємств, для яких Z83 < 1,23, вважається незадовільним, і, навпаки, при Z83 > 1,23 фінансова діяльність об’єктів господарювання є досить успішною.
Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства, розроблений Р.С. Сайфуліним, Г.Г. Кадіковим, передбачає визначення наступного рейтингового числа :
R = 2Кзаб. + 0,1Кпоточн.лікв. + 0,08Кінт. + 0,45Кмен. + Рвл.к.,
де Кзаб. – коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кзаб. > 0,1):
Кзаб.= (Власний капітал – Необоротні активи)/(Оборотні активи +
Витрати майбутніх періодів)
Кінт. – коефіцієнт інтенсивності обороту авансованого капіталу (Кінт. > 2,5):
,
Кмен. – коефіцієнт менеджменту, який знаходиться за формулою:
.
При повній відповідності значень фінансових коефіцієнтів мінімальним нормативним рівням рейтингове число буде дорівнювати 1. Фінансовий стан підприємства з рейтинговою оцінкою, яка менше 1, характеризується як незадовільний.
Проте, аналізуючи складові даного показника, можна сказати, що не для всіх підприємств з R > 1 розрахункові значення коефіцієнтів відповідають загальноприйнятим нормативам.
У зарубіжних країнах для експрес-діагностики фінансового стану підприємств досить часто використовується тест Лису, який визначає ймовірність банкрутства і має вигляд:
ZЛ = 0,063К1 + 0,092К2 + 0,051К3 + 0,001К4,
де К1 – відношення оборотних активів до суми всіх активів;
К2 - відношення прибутку від реалізації до суми активів підприємства;
К3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;
К4 - відношення власного капіталу до залученого.
Критичне значення тесту Лису ZЛ складає 0,037. Розрахункові значення, що знаходяться зліва від 0,037, сигналізують про високу вірогідність банкрутства підприємства, і навпаки.
У 1977 р. британські вчені Таффлер і Тішоу запропонували прогнозну чотирьохфакторну модель, при розробці якої вони використовували наступний підхід: за допомогою персонального комп’ютера на першій стадії обчислювалися 80 фінансових коефіцієнтів (співвідношень) за даними збанкрутілих і платоспроможних компаній. Потім, на основі статистичних методів, будувалася модель платоспроможності, визначаючи окремі співвідношення, які найкращим чином розрізняють дві групи компаній за їхніми коефіцієнтами.
Ключовими фінансовими співвідношеннями, що вимірювали діяльність корпорації, були такі показники, як прибутковість, відповідність оборотного капіталу, фінансовий ризик і ліквідність. Об'єднуючи ці коефіцієнти і зводячи їх відповідним чином воєдино, модель платоспроможності віддзеркалює картину фінансового стану корпорації.
Модель Таффлера-Тішоу має такий вигляд :
ZТ = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4,
де К1 – відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань;
К2 - відношення оборотних активів до зобов’язань;
К3 – відношення короткострокових зобов’язань до суми активів;
К4 - відношення виручки до суми активів.
Якщо ZТ > 0,3 – фірма має довгострокові перспективи, при ZТ < 0,3 існує ймовірність банкрутства.
В економічній літературі та в зарубіжній практиці відома також модель Спрінгейта , а саме:
ZС = 1,03A + 3,07B + 0,66C + 0,4D ,
де А - частка оборотного капіталу в активах підприємства;
В - питома вага прибутку до сплати податків в активах підприємства;
С - частка прибутку до сплати податків у короткостроковій за боргова-ності;
D - обсяг продажу, поділений на загальну вартість активів.
Вважається, що точність прогнозування банкрутства за означеною моделлю становить приблизно 92 %, але з часом цей показник зменшується. Критичним значенням моделі Спрінгейта ZС є величина 0,862.
При ZС < 0,862 підприємство вважається потенційним банкрутом. Якщо ZС > 0,862, то фінансовий стан суб’єкта господарювання задовільний.
Згідно з декількома методиками прогнозування банкрутства побудовано універсальну дискримінантну функцію :
ZУ = 1,5Х1 + 0,08Х2 + 10Х3 + 5Х4 + 0,3Х5 + 0,1Х6 ,
де Х1 - коефіцієнт Бівера;
Х2 - відношення валюти балансу до зобов’язань;
Х3 - частка нерозподіленого прибутку в активах підприємства;
Х4 - коефіцієнт менеджменту;
Х5 - частка виробничих запасів у виручці від реалізації;
Х6 - відношення обсягу продаж до активів підприємства.
Таблиця 13.2