Аналіз фінансових інвестицій за об’єктами

Показники	Зміна за період, що аналізується		На кінець періоду
	тис.грн.	%	довгострокові		поточні
			тис.грн.	%	тис.грн.	%
1.Фінансові інвестиції за методом участі в капіталі, в тому числі в:
-асоційовані підприємства
-дочірні підприємства
-спільна діяльність
2. Інші фінансові інвестиції в тому числі в:
-частки (паї) у статному капіталі інших підприємств
-акції
-облігації
-інші
Разом		100

Аналіз даних в таблиці 12.8 повинен показати, яку величину в інвестиціях займають фінансові інвестиції і як вони змінилися за обсягами в аналізуємому періоді. Слід також порівняти обсяги та структури вкладень в різні форми інвестування, визначивши пріоритетні напрями для підприємства.

Оцінку розвитку інвестиційної діяльності можна здійснити за показниками співвідношення темпів приросту величини інвестицій за об’єктами активів і одержаних результатів інвестування – чистого доходу, чистого прибутку. Це співвідношення покаже, на скільки процентів змінюється результат інвестування зі зміною величини інвестицій на 1 % .

Таким чином, аналіз показників, які розглянуті у таблиці 12.1 – 12.8, повинен показати, що основним джерелом фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності підприємства повинні бути власні кошти – амортизаційні відрахування, чистий прибуток, внески власників господарювання і безповоротна допомога. Залучені інвестиційні ресурси, які виконують тимчасову роль у забезпеченні господарської діяльності об’єктами активів, потребують повернення за рахунок власних джерел. Якщо для фінансування залучаються позикові кошти, то при введені в дію експлуатації об’єкта вони повинні бути повернені кредитору за рахунок одержуваного прибутку, а це - зменшує його як джерело інвестицій.

Користуючись оприлюдненими інформаційними ресурсами, оцінити вклад і вплив кожного з власних джерел інвестування активів дуже складно. У більшості підприємств власники перерозподіляють чистий прибуток, залишаючи його однією сумою в складі власного капіталу. Ще складніше є питання, пов’язані з амортизацією та спрацюванням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів і довгострокових біологічних активів. Діючі нормативні документи дають можливість самім підприємствам використовувати різні способи нарахування амортизації, на свій розсуд і самостійно переоцінювати основні засоби з урахуванням справедливої вартості об’єкта, методика встановлення якої відрізняється невизначеністю. У таких умовах і сам знос основних засобів перестає бути об’єктивним інструментом оцінки їх стану.

При цьому, частина прибутку відображається під назвою і в формі амортизації. Тому за даними звітності фактично не можливо проаналізувати дійсний стан і тенденції впливу інвестиційної діяльності на розвиток майнового потенціалу підприємства¹.