2. За об’єктами вкладення ресурсів:

• реальні (капітальні) інвестиції, які включають вкладення капіталу в об’єкти матеріальних (будинки, споруди, обладнання тощо) і нематеріальні (патенти, ліцензії тощо) необоротних активів, які підлягають нарахуванню амортизації та товарно-матеріальні запаси;

• фінансові інвестиції, що акумулюють вкладення коштів у різні фінансові інструменти (акції, облігації, сертифікати, відкриття депозитних рахунків).

Фінансові інвестиції поділяють на:

а) прямі інвестиції – це господарська операція, яка передбачає внесення активів до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права;

б) портфельні інвестиції – це господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

• іммобілізовані об’єкти інвестицій формуються коштами дебіторської заборгованості, які інвестують господарську діяльність покупців та інших господарюючих систем, через систему розрахунків;

• інноваційні інвестиції – це придбання ліцензій, патентів, програмних продуктів, фінансування наукових розробок, підготовку та перепідготовку фахівців.

3. За періодом інвестування інвестиції поділяють на:

• короткострокові – це вкладення капіталу, як правило, тривалістю не більше одного року (короткострокові депозитні внески, короткострокові фінансові вкладення);

• довгострокові, тривалістю більше як один рік.

4. За характером участі в інвестуванні інвестиції поділяють на:

• інвестиції за участю інвестора, тобто безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта інвестування та вкладанні коштів. Інвестор залучається в усі стадії інвестиційного циклу (передінвестиційні дослідження, проектування й будівництво об’єкта інвестування, а також виробництво кінцевої продукції);

• непрямі інвестиції – це інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або іншими фінансовими посередниками), які акумулюють і розміщують на свій погляд найбільш ефективно фінансові кошти. Такі посередники беруть участь в управлінні об’єктами інвестування, а одержані доходи розподіляють потім серед власників цінних паперів.

5. За формами власності інвестиції поділяють на:

• приватні кошти громадян, а також підприємств недержавних форм власності;

• державні, що фінансуються центральними і місцевими органами влади за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів та позикових коштів, а також державними підприємствами за рахунок власних та залучених коштів;

• змішані (спільні), які передбачають вкладення як приватного, так і державного капіталу в об’єкти інвестування.

6. У регіональному аспекті виділяють наступні інвестиції:

• внутрішні, тобто вкладення суб’єктами господарювання держави в об’єкти інвестування, що знаходяться на її території;

• іноземні – вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядів і неурядових організацій;

• зарубіжні – вкладення коштів в об’єкти інвестування за межами території певної країни.

7. За ступенем ризику інвестиції поділяють на такі види:

• безризикові, які характеризують вкладення коштів у такі об’єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрат капіталу або очікуваного доходу і практично гарантоване отримання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку;

• ризикові, ступінь ризику в яких залежить від впливу ринку на зміни результатів роботи підприємства, строків інвестування та отримання результатів, масштабів проекту, його цілей (створення нової продукції, зменшення витрат виробництва, розширення обсягів продажу тощо).

Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути втрати:

а) всієї суми розрахункового прибутку – допустимий ризик;

б) прибутку і розрахункового доходу в частині амортизаційних відрахувань - критичний ризик;

в) активів, одержаних за рахунок інвестицій – катастрофічний ризик і банкрутство інвестора.

8. За формами відтворення розрізняють інвестиції на:

• формування нових об’єктів господарської діяльності;

• розширення наявних, діючих об’єктів господарювання з метою формування додаткових виробничих комплексів і виробництв, розширення існуючих структурних підрозділів для збільшення виробничих потужностей;

• реконструкція наявних об’єктів господарювання із заміною морально застарілого і фізично зношеного обладнання з метою випуску нової продукції;

• технічне переоснащення – комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, ділянок.

9. За видами обраної підприємствами інвестиційної стратегії виділяють:

• пасивні інвестиції, тобто такі, які підтримують на незмінному рівні показники прибутковості вкладень за рахунок заміни застарілого обладнання;

• активні інвестиції, які забезпечують підвищення конкуренто-спроможності підприємства та його прибутковості порівняно з раніше досягнутими рівнями за рахунок впровадження нової технології, організації випуску продукції, що користується попитом, освоєнням нових ринків збуту.

10. За характером використання ресурсів (капіталу) в інвестицій-ному процесі виділяють:

• первинні інвестиції, які характеризують використання вперше сформованих для інвестиційних цілей капіталу за рахунок як власних, так і позикових фінансових ресурсів;

• реінвестиції, які являють собою використання в інвестиційних цілях чистого прибутку, одержаного та вивільненого в процесі реалізації від попередніх інвестицій;

• деінвестиції, які являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях.

11. За відтворювальною спрямованістю розрізняють:

• валові інвестиції, які характеризують загальний обсяг капіталу, який інвестується у відтворення основних засобів і нематеріальних активів у визначеному періоді;

• реноваційні інвестиції, які характеризують обсяг ресурсів (капіталу), що інвестується в просте відтворення основних засобів і нематеріальних активів, що амортизуються;

• чисті інвестиції, що визначають обсяг капіталу, який інвестується в розширене відтворення основних засобів і нематеріальних активів. В кількісному виразі

Чисті інвестиції = ∑ Валові інвестиції - ∑ Амортизаційні відрахування

Окремим випадком інвестування є вкладання коштів у фінансові інструменти (цінні папери), тобто грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики. Цінні папери визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

В Україні можуть випускатися цінні папери наступних видів:

1. Акція – це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

2. Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

3. Казначейські зобов’язання – це вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення; засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

4. Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

5. Інвестиційний сертифікат – це цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.

6. Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

7. Приватизаційні папери – це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

8. Заставна – це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання – право стягнення на предмет іпотеки.

9. Іпотечні цінні папери – це боргові цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям та які засвідчують право власників у межах одного випуску (щодо емітента) на отримання від емітента належних їм коштів у встановлений строк.

10. Сертифікат фонду операцій з нерухомістю – це цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю.