
- •Лінійні обчислювальні процеси
- •Мета роботи
- •2 Основні теоретичні відомості
- •2.1 Початкові відомості про оболонку Delphi
- •2.2 Структура програми
- •2.3 Стандартні типи даних
- •2.3.1 Дані цілого типу
- •2.3.2 Дані дійсного типу
- •2.3.3 Дані символьного типу
- •2.3.4 Дані рядкового тпиу
- •2.3.5 Описування констант і змінних стандартного типу
- •Оператор присвоєння
- •2.5 Арифметичні вирази
- •2.6 Підпрограми
- •2.7 Стандартні підпрограми перетворення типів даних
- •2.8 Структура проекту в Delphi
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторне завдання
Л а б о р а т о р н а р о б о т а № 1
Лінійні обчислювальні процеси
Мета роботи
Набуття навичок у записуванні арифметичних виразів, складанні програм з лiнійною структурою та розробці проекту в середовищі Delphi.
2 Основні теоретичні відомості
2.1 Початкові відомості про оболонку Delphi
Delphi це технологія програмування, де автоматизовано її трудо-містку частину створення інтерфейсних програм з діалоговими вікнами. Оболонка Delphi дає змогу замість повного самостійного написання програми вико-ристовувати великий набір готових візуальних об’єктів, так званих компонентів. Вони зберігаються в бібліотеці VCL (Visual Component Library), а їхні піктограми розміщено на відповідних вкладках палітри компонентів. Компоненти забезпечено набором певних властивостей (назва, колір, розмір тощо), методів (програмних кодів, готових до виконання) та шаблонів підпрограм-відгуків на обробку подій (підпрограм-оброблювачів). Ці події (натиснення клавіші миші, вибір пункту меню тощо) виникають під час виконання програми. Найбільш поширеною є подія OnClick натиснення лівої кнопки миші на об’єкті.
Властивості компонентів обираються на сторінці Properties, а підпро-грами-оброблювачі на сторінці Events у вікні Object Inspector. Наприклад, властивість AutoSize (Автомасштаб) має значення True (істина) без додаткових вказівок. Це означає, що розмір компонента підстроюється під розмір його вмісту. Але можна задати необхідний розмір за допомогою властивостей Width (довжина) і Height (висота), якщо при цьому змінити значення властивості AutoSize на False (хибність).
“Контейнером”, в якому на екрані розміщуються компоненти, слугує форма, яка сама є компонентом з назвою Form. Без додаткових вказівок заголовок компонента збігається з його назвою, до якої додається порядковий номер, починаючи з 1. Але назву можна змінити за допомогою властивості Caption . Базові компоненти, які найчастіше використовуються, містяться на вкладці Standard палітри компонент. Перелічимо деякі з них.
надпис,
який слугує для написання пояснювального
тексту на формі з
Label
використанням
властивостей Caption
і Font
;
кнопка
призначена для відгуку на подію;
Button
однорядковий
редактор, якій слугує для введення та
виведення лише Edit
одного
рядка
тексту;
цей рядок
зберігається у властивості Text.
Як тількі на формі з’являється компонент, Object Inspector відображає інформацію про неї.
Компоненти, їхні методи та підпрограми-оброблювачі розбиті на класи, які утворюють “дерево” класів. Ім’я класу збігається з ім’ям компоненти, на початку якого стоїть літера Т. Наприклад, компонент Form1 належить до класу ТForm1, який, в свою чергу, належить до класу TForm (описує порожнє вікно форми), а всі вони належать до класу TОbject , який є “прабатьком” усіх класів Delphi.
Будь-який компонент, його властивості та методи можуть бути власниками або власністю інших об’єктів. Тому ідентифікатори об’єктів в Delphi будуються за таким правилом: перед їхньою назвою через крапки пишуть назви власників з урахуванням відповідної ієрархії. Наприклад:
ідентифікатор Form2.Label3.Color означає, що розглядається властивість Color (колір) компоненти Label3, яка міститься на формі Form2, тобто належить їй;
ідентифікатор Form3.Memo2.Lines.Add(S) означає, що викорис-товується метод Add(S) (додає рядок S в кінець тексту), який належить властивості Lines, яка в свою чергу, належить компоненту Memo2, розміщеному на формі Form3.
Програмні коди в Delphi – це програми алгоритмічною мовою Object Pascal. Тому розпочнемо вивчати цю мову програмування.