- •§1. Правове регулювання господарської діяльності у сфері транспорту
- •1.1. Поняття та види транспортної діяльності, транспорту, транспортної системи
- •1.2. Законодавче регулювання господарської діяльності з перевезення вантажу
- •1.3. Договірне оформлення перевезення вантажу
- •1.4. Відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу
- •1.5. Порядок вирішення спорів щодо перевезень вантажу
- •1.6. Правове регулювання господарської діяльності щодо перевезення пасажирів та багажу
- •1.6. Договірне оформлення перевезення пасажирів та багажу
- •§2. Правове регулювання господарської діяльності у галузі зв’язку
- •2.1. Правове регулювання господарської діяльності у сфері телекомунікацій
- •2.1.1. Поняття зв'язку та телекомунікацій
- •2.1.2. Суб'єкти ринку телекомунікацій
- •2.1.3. Правила надання телекомунікаційних послуг
- •2.1.4. Особливості державного регулювання господарської діяльності у сфері телекомунікацій
- •2.1.5. Інформаційна безпека телекомунікацій
- •2.2. Правове регулювання поштового зв'язку
- •2.2.1. Поняття поштового зв'язку та послуги поштового зв'язку
- •2.2.2. Правове становище оператора поштового зв'язку
- •2.2.3. Порядок надання послуг поштового зв'язку
- •2.2.4. Державне регулювання та контроль у сфері поштового зв’язку
- •§3. Особливості господарсько-правового регулювання діяльності телебачення, радіомовлення та засобів масової інформації у мережі «Інтернет»
- •3.1. Особливості господарсько-правового регулювання діяльності телебачення та радіомовлення
- •3.1.1. Поняття телерадіомовлення, телебачення та радіомовлення
- •3.1.2. Суб’єкти інформаційної діяльності у сфері телебачення та радіомовлення
- •3.1.3. Особливості правового регулювання організаційних взаємовідносин власника телерадіоорганізації, її творчого колективу та телерадіожурналістів
- •3.1.4. Державне господарське регулювання телебачення та радіомовлення
- •3.2. Особливості господарсько-правового регулювання діяльності засобів масової інформації у мережі «Інтернет»
- •§ 4. Специфіка господарсько-правового регулювання діяльності друкованих засобів масової інформації
- •4.1. Поняття друкованого засобу масової інформації та діяльності друкованого засобу масової інформації
- •4.2. Правове становище суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації
- •4.3. Державне регулювання діяльності друкованих засобів масової інформації
- •4.4. Відповідальність за порушення законодавства України про друковані засоби масової інформації
3.1.4. Державне господарське регулювання телебачення та радіомовлення
Здійснення господарської діяльності з телерадіомовлення підлягає ліцензуванню, яке здійснюється Національною радою з питань телебаченні і радіомовлення відповідно до порядку та вимог, встановлених Законом України «Про телебачення і радіомовлення» та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» .
Ліцензія на мовлення видається на строк, визначений Національною радою з питань телебачення і радіомовлення відповідно до заяви про видачу ліцензії, але не менш як:
- для ефірного мовлення та багатопрограмного мовлення в багатоканальних телемережах - на 7 років;
- для супутникового, проводового, кабельного мовлення - на 10 років.
Залежно від організаційно-технологічних особливостей розповсюдження програм видаються ліцензії на такі види мовлення, як супутникове, ефірне, кабельне, проводове, багатоканальне12. Ліцензія залежно від території розповсюдження програм передбачає загальнонаціональне мовлення (мовлення не менше ніж на дві третини населення кожної з областей України), регіональне мовлення (мовлення на регіон (область, декілька суміжних областей), але менше ніж на половину областей України), місцеве мовлення (мовлення на один чи кілька суміжних населених пунктів, яке охоплює не більше половини території області), закордонне мовлення - мовлення на територію поза межами державного кордону України.
Видача ліцензій на мовлення здійснюється на конкурсних засадах (за результатами відкритих конкурсів) або без конкурсів (за заявковим принципом). На конкурсних засадах здійснюється видача ліцензій на ефірне мовлення та багатоканальне мовлення з використанням радіочастотного ресурсу (за винятком ефірного мовлення на каналі мовлення багатоканальної ефірної телемережі у випадку, передбаченому у ч. 9 ст. 22 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»). Без конкурсів здійснюється видача ліцензій на супутникове мовлення, кабельне мовлення, проводове мовлення. Відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді з питань телебачення і радіомовлення. Ліцензування діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення здійснюється за реєстраційним принципом.
Крім ліцензування, суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на мовлення, підлягають державній реєстрації як суб'єкти інформаційної діяльності. Телерадіоорганізації, які не мають ліцензій на мовлення, можуть зареєструватися як суб'єкти інформаційної діяльності за власним бажанням. Добровільна реєстрація як суб’єкта інформаційної діяльності встановлена також і для студій-виробників, які не мають ліцензій на мовлення. Державна реєстрація суб'єктів господарювання як суб'єктів інформаційної діяльності здійснюється Національною радою з питань телебачення і радіомовлення шляхом внесення відповідних даних до Державного реєстру телерадіоорганізацій України у триденний строк з дня видачі ліцензії на мовлення.
Відповідно до ч. 11 ст. 39 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» державному регулюванню підлягає розмір абонентної плати за користування універсальною програмною послугою при її розповсюдженні провайдерами у багатоканальних телемережах. Уточнимо, що універсальна програмна послуга – це обов'язкове забезпечення абонентам можливості перегляду пакета програм у складі програм телерадіоорганізацій, які відповідно до ліцензій здійснюють наземне ефірне мовлення на території розташування відповідної багатоканальної телемережі, за винятком випадків застосування абонентами індивідуальних приймальних приладів або систем.
Слід відзначити, що держава законодавчо обмежена у застосуванні фінансових важелів впливу на телерадіоорганізації. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» забороняється будь-яке пряме бюджетне утримання телерадіоорганізацій органами державної влади. Допускається лише оплата за рахунок бюджетних коштів інформаційних послуг, наданих телерадіоорганізаціями органам влади та управління згідно із законодавством України.