2.2.4. Державне регулювання та контроль у сфері поштового зв’язку

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про поштовий зв'язок»:

- КМ України відповідно до своїх повноважень забезпечує загальне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку;

- реалізацію державної політики у сфері надання послуг поштового зв'язку здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку (зараз – Міністерство інфраструктури України);

- ефективність функціонування ринку послуг поштового зв'язку забезпечує національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, на основі збалансування інтересів суспільства, операторів та користувачів послуг поштового зв'язку. Саме на цей орган (Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації) покладаються повноваження щодо тарифного регулювання у сфері надання послуг поштового зв'язку з метою стимулювання впровадження операторами новітніх технологій, підвищення якості надання послуг, збільшення обсягів і розширення номенклатури послуг.

§3. Особливості господарсько-правового регулювання діяльності телебачення, радіомовлення та засобів масової інформації у мережі «Інтернет»

3.1. Особливості господарсько-правового регулювання діяльності телебачення та радіомовлення

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України регулюються ГК України, а також спеціальним Законом України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р.¹⁰, який визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови функціонування телебачення і радіомовлення, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

3.1.1. Поняття телерадіомовлення, телебачення та радіомовлення

Телерадіомовленням є створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.

Таким чином, ознаками телерадіомовлення є те, що:

- по змісту воно є креативною діяльністю, пов’язаною із створення специфічних інформаційних продуктів, якими є програми, пакети програм, передачі тощо. Кожен із останніх кваліфікується як аудіовізуальний твір (частина телерадіопрограми, яка є об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників);

- створення та подання споживачеві створених при здійсненні телерадіомовлення продуктів відбувається за допомогою технічних засобів телекомунікацій, що потребує значного обсягу інвестицій у технічну базу телерадіомовлення, а також впровадження у сфері телерадіомовлення інноваційних продуктів з метою зменшення величини відповідних витрат та підвищення якості послуг (та кінцевої ціни) продуктів телерадіомовлення;

- на відміну від телекомунікаційної діяльності у галузі зв’язку (яка забезпечує у основному приватний двосторонній обмін між користувачами індивідуальними повідомленнями) телерадіомовлення акцентоване на публічну інформаційну діяльність, тобто на активне донесення до споживача повідомлень про події, факти, явища, процеси, відомостей про осіб, а також коментарів (думок) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків, на постачання споживачеві фільмів та інших художніх продуктів. Телерадіомовлення супроводжується рекламним та іншим інформаційним впливом на глядача чи слухача, а також на формування у останніх певних ідеологічних установок;

- обсяг продуктів телерадіомовлення, що споживається користувачами, може регулюватися останніми за власним розсудом шляхом вибору програм, що знаходяться у відкритому (публічному) доступі, або ж шляхом отримання бажаного обсягу інформаційного контенту на підставі індивідуального договору, що укладається із провайдером. Такий стан зумовлює гостру конкуренцію у сфері телерадіомовлення, змістом якої є боротьба за глядача (слухача).

Телебачення постачає аудіовіузвальні продукти, радіомовлення – тільки аудіо продукти, що зумовлене технологічними особливостями їх телекомунікаційної бази. Так, у ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телебачення визначається як виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм та передач і їх поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження.