Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки

Кафедра економічної теорії

Курсова робота

з економічної теорії

на тему № 27

«Система оподаткування,її економічна роль та проблеми в Україні»

Науковий керівник :

д.е.н.,проф. Сірко А.В.

Студент групи ОПзвн-21

Гунько Ігор

Підпис студента: І. Гунько

Оцінка при захисті:_______

Підписи членів комісії:

Вінниця- 2013

План

• Суть ,функції та основні види податків.

• Специфіка національних моделей системи оподаткування та фактори,що її визначають.

• Необхідність та проблеми реформування податкової системи в Україні.

• Напрямки підвищення ефективності системи оподаткування в Україні.

Вступ

Актуальність теми. Проблема оподаткування в усі часи була надзвичайно актуальною, адже саме податки є тим джерелом

надходження коштів до державної скарбниці, без якого неможливо уявити процвітаючу та стабільну країну. Податки є дуже

складною фінансовою категорією, яка впливає на всі економічні явища та процеси. Можна без перебільшення сказати, що, з

одного боку, податки – це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному

просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту

народу. З другого боку, податки – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі, а їх мобілізація

й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних

груп. Нині податки – це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру,

на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню . Держава не може існувати за рахунок лише

добровільних, благодійних надходжень. Вона повинна мати бюджет із стабільним джерелом надходжень, роль яких

виконують, у першу чергу, податки.

Податкова система має відображати конкретні умови країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, зовнішньої

і внутрішньої політики, традицій народу, географічне положення і безліч інших чинників. У зв’язку з цим склад податкової

системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової

служби можуть значно відрізнятися в різних країнах.

Система оподаткування в Україні, як і будь-яка інша система, має свої недоліки: це і її нестабільність, яка

зумовлюється частими змінами в законодавчих актах, що негативно впливає на розвиток підприємництва в цілому, і надто

громіздка організація системи оподаткування, і надзвичайно ускладнені розрахунки окремих податків.

Проблемами реформування системи оподаткування України займаються відомі українські економісти, але, незважаючи на це, є ще цілий ряд питань, які остаточно не розкриті.

Мета. Так як податки являються одним з основних джерел наповнення державного бюджету,метою даної роботи буде розкриття суті податків,їх впливу на підприємство та суспільство.

Завдання. Дослідження податкової системи України, аналіз її основних недоліків та визначення шляхів їх подолання – основна мета написання цієї роботи.

• Суть ,функції та основні види податків.

Письмові згадки про податки датовані IV тисячоліттям до н.е.. В епоху феодалізму податки вилучались у грошовій та натуральній формі здебільшого з селян та ремісників. Проте їх обсяги навіть за капіталізму до початку XX ст. були відносно невеликими. Так, на початку XX ст. за допомогою податків у розвинутих країнах світу акумулювалося майже 10% національного доходу, а наприкінці цього століття — 50%. 1.1Сутність податків. Податки — економічно доцільне примусове вилучення (привласнення) державою частини необхідного та додаткового продукту з фізичних і юридичних осіб з метою фінансового забезпечення виконуваних державою функцій. Основними принципами оподаткування за сучасних умов є стабільність, зменшення кількості податків, корисність (вилучені кошти повинні здебільшого повернутись платникам податків у формі соціальних виплат), всезагальність та ін. В Україні ці принципи втілюються у практику недостатньо. Структура податків. Сукупність принципів оподаткування, основних видів податків та механізму їх вилучення формує податкову систему. В ній насамперед виділяють прямі та непрямі податки. Так, у Німеччині в 1994 р. їх співвідношення (у %) становило 55:45. Прямі податки (вилучаються державою безпосередньо з доходів і майна фізичних та юридичних осіб) переважають у більшості розвинутих країн світу, хоча їх вилучення складніше. Проте вони є більш справедливими, оскільки встановлюються пропорційно від величини доходів і майна. В Україні переважають непрямі податки (вилучаються державою через ціни на товари і послуги або їх включенням в тарифи). Основними видами податків у розвинутих країнах світу є особистий подохідний податок, податок на додану вартість, податок на прибутки компаній та податок на соціальне страхування. Частка особистого подохідного податку в державних доходах у розвинутих країнах (державах — членах Організації економічного співробітництва і розвитку, куди входять 28 наймогутніших країн) становила у середині 90-х років майже 30%, а в окремих державах (Австралія, Фінляндія, Данія, Німеччина) — 48%. Водночас у Франції та Греції частка цього виду податку — приблизно 12,5%. Вилучення особистого подохідного податку починається із встановлення неоподаткованого мінімуму. До нього у розвинутих країнах світу відносять стандартну знижку для працюючого, а також непрацездатних членів родини, які перебувають на його утриманні. Із заробітної плати типового працівника у деяких розвинутих країнах вилучається від 26 до 35% подохідного податку. Водночас у цих країнах спостерігається зниження максимальної ставки особистого подохідного податку, що приносить найбільшу вигоду крупним капіталістам. У літературі нерідко цей вид податку називають прибутковим. Але заробітну плату, яку переважно оподатковують цим видом податку, не можна вважати прибутком. Тому назва "прибутковий податок" неточна, незважаючи на те, що вона відображена у відповідному законі України. Податок на додану вартість (ПДВ) як універсальний акциз у розвинутих країнах світу змінюється від 14 до 25% від загальної суми податкових надходжень державного бюджету. У більшості розвинутих країн застосовують основну ставку цього податку з подальшим підвищенням або зниженням на певні види товарів і послуг. Так, в країнах ЄС основна ставка ПДВ становить 15%. Податок на прибуток компаній виплачують юридичні особи. Об'єктом оподаткування є прибуток підприємств після виплати відсотків по банківських позичках, облігаціях та інших боргових зобов'язаннях, які були випущені з метою фінансування власної діяльності. Загалом підприємства у розвинутих країнах світу виплачували у 1996 р. майже 30% свого прибутку. В Україні з прибутку підприємств вилучалося понад 80% різних податків, що сприяло поглибленню економічної кризи, зростанню тіньової економіки, хоча ставка податку на прибутки становила 30%. Частка податку на соціальне страхування в середині 90-х років у розвинутих країнах світу становила до 24%. Він виплачується з фонду зарплати підприємцями та найманими працівниками і є обов'язковим страховим внеском по медичному та пенсійному страхуванню. В Україні працівники цей податок не сплачують.

Повніше сутність податків охарактеризують їх функції: за О. Н. Горбуновою

Функції податків, що визначають їхню сутність, є похідними від функцій фінансів і виконують такі самі завдання, але у вужчих межах. Виходячи з цього, функції податків можна згрупувати в два блоки: основні та додаткові. Група основних функцій включає сутнісну функцію податку (фіскальну) і дві загальнофінансові (регулюючу та контрольну). Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс. Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. Крім того, якщо основні функції обов’язкові для всіх видів податків, то додаткові мають відтінок факультативності й не обов’язково представлені у всіх податках.

Основні функції податку.

Найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. fiscus — державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення — насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави цю спрямованість податків вважали єдиною. Однак до кінця

XIX ст. з’явилася нова концепція: податки розглядали як соціальний регулятор, знаряддя реформ, а вже до кінця 30-х рр.

XX ст. — вже і як засіб регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного зростання1.

Регулююча функція слугує своєрідним доповненням попередньої і стосується як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (наприклад непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об’єктивно і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим виробникам чи галузям. Однак податкове регулювання — складніший механізм, що враховує не тільки по

датковий тиск, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т. ін.

Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. З допомогою цієї функції оцінюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює кілька видів функцій.

1. Розподільна функція являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів і т. ін.). Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) за рахунок податків.

Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов’язана із застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.

Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і головну — з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальнюючою функцією податків, з якою пов’язані їх виникнення і розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона має тимчасовий характер, виступає як етапне, реалізуюче насичення бюджету на певний період. Кінцева мета податків — не тільки сформувати бюджет, а й сформувати мету, інтереси в розподілі цих коштів і інших коштів платників, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому разі йдеться про активне нагромадження, що полягало б у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Здійснити це можна шляхом диференціації або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому використанні коштів. Ця функція дуже тісно пов’язана зі стимулюючою, але є більш глобальною й узагальнюючою. Крім того, якщо стимулююча функція пов’язана з процесом, діяльністю платників, то накопичувальна орієнтована на кінцевий результат, визначає мету діяльності і має більш статичний характер.

Роль системи оподаткування виявляється при перерозподілі сукупного доход> суспільства

(корпоративних та індивідуальних доходів) через функції" системи оподаткування:

Через фіскальну функцію

Через регулюючу функцію

І Рівномірний розподіл сум податкових надходжень 'за панками бюджетної

Системи.

Сфери економічної та соціальної діяльності, де може виявлятись роль

Оподаткування:

Загальні кінцеві цілі фіскальної дії системи оподаткування

Досягнення максимально можливого балансу між доходами та видатками

бюджету держави

Вирівнювання регіонального рівня соціального забезпечення громадян та

соціальних гарантій

(Досягнення високого рівня соціальної Інфраструктури в державі та

кожному окремому регіоні соціальних гарантій

Забезпечення потреб науки, освіти культури, охорони здо-Іров'я,оборони

та управління

Вирівнювання Індивідуальних доходів громадян

Стимулювання Індивідуального підприємництва

С гимулювання технологічного оновлення виробництва. Інвестицій,

проведення реструктуризації галузейгоспо-^дарства

Стримування Інфляції

Сприяння створенню нових робочих місць

Розвиток народних промислів, прикладного мистецтва В оподаткуванні

відбувається зіткнення інтересів держави і платника. Вони по-різному

оцінюють роль податків. Тому рівною мірою позитивною для держави і

платника роль системи оподаткування бути не може. Особливо полярні

інтереси держави І платників в умовах кризи економіки І політики. В

періоди кризи представники виконавчої і законодавчої влади повинні

особливо слідкувати за станом податкового регулювання і своєчасно

проводити коригування як системи оподаткування, так і всіх сфер

виробничих відносин.