2 Об’єкти бюджетування

Розглядаючи бюджетування в цілому як систему управління прибутком, не можна забувати про витрати, понесені або заплановані в результаті здійснення господарської діяльності підприємства. Одним з основних шляхів забезпечення зростання прибутку є раціональне використання і зниження витрат на виробництво продукції (собівартість). За розміри витрат на підприємстві несуть відповідальність менеджери різних рівнів (центрів відповідальності). Тому основними об'єктами бюджетування є витрати і центри відповідальності.

Витрати. Витрати – грошовий вираз суми витрат, які використовуються з певною метою.

Витрати – сума витрат, понесених підприємством у момент придбання товарів або послуг.

Інформація про витрати необхідна для контролю, управління, планування, ціноутворення, ухвалення управлінських рішень. У кожному конкретному випадку потрібний певний обсяг інформації про витрати.

Витрати достатньо різноманітні, тому для управління ними дуже важлива їх класифікація.

Мета класифікації витрат в контролінгу – виділити із загальної сукупності релевантну частину (на яку можна вплинути в даний момент). При цьому класифікація витрат повинна бути пов'язана із специфікою конкретних завдань.

Слід зазначити, що основною ознакою класифікації витрат є їх вид. За цією ознакою у вітчизняній господарській практиці витрати групуються за економічними елементами і статтями калькуляції.

Відповідно до економічних елементів виділяють: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

За статтями калькуляції виділяють: сировина і матеріали за вирахуванням відходів, паливо і електроенергія, основна і додаткова заробітна плата, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут.

З погляду управлінського аналізу, який здійснюється службою контролінгу, розрізняють витрати для:

• ухвалення рішення і планування;

• здійснення процесу контролю і регулювання.

Для ухвалення рішення і планування використовується класифікація витрат за категоріями, яка припускає об'єднання витрат з урахуванням конкретного їх призначення і місця виникнення.

Основними ознаками цієї класифікації є:

• зв'язок з обсягами виробництва: постійні, змінні (прогресивні, пропорційні, дегресивні), змішані (постійно-змінні);

• спосіб віднесення на собівартість: прямі й непрямі;

• періодичність вкладення: поточні і одноразові;

• відношення до виробничого процесу: основні і накладні (виробничі та невиробничі);

Витрати праці

Виробничі витрати

Витрати матеріалів

Виробничі накладні витрати

Змінна частина

Постійна частина

Особливі торгівельні умови (знижка)

Невиробничі витрати

Маркетингові, комерційні (загальногосподарчі витрати)

змінна частина

постійна частина

Адміністративно-управлінські витрати

Рисунок 2.1 - Інформаційна модель взаємозв’язку витрат на підприємстві

• час обчислення: фактичні й планові;

• відношення до продукту: загальні (сумарні) і на одиницю продукції;

• відношення до періоду: короткострокові і довгострокові.

Змішані (постійно-змінні) витрати – це витрати, які залежать як від часу, так і від обсягів виробництва (діяльності, експлуатації): на ремонт устаткування, електроенергію, складські витрати, на оренду транспортних засобів, комунальні послуги.

Змішані витрати мають постійну і змінну складові, наприклад, витрати на електроенергію: постійна частина – підтримка організації в робочому стані, змінна частина – ростуть обсяги, росте споживання; плата за телефонні послуги: постійна частина – абонплата, змінна – вартість міжміських розмов.

Витрати по різному реагують на зміну обсягів виробництва. Для характеристики цієї залежності використовується коефіцієнт реагування (К_реаг):

. (2.1)

В залежності від коефіцієнта реагування витрати розподіляються на:

- постійні (К_реаг = 0);

- дегресивні (0 < К_реаг < 1);

- пропорційні (К_реаг = 1);

- прогресивні (К_реаг > 1).

Центри відповідальності та центри витрат: поняття, види. Рішення питань розділення повноважень і взаємин між менеджерами різних рівнів пов'язане з формуванням структури підприємства, яка відображає склад і взаємозв'язок його підрозділів. Для забезпечення ефективного управління повноваження і відповідальність повинні бути чітко визначені і закріплені.

У сучасних організаційних структурах підприємств, що особливо застосовують концепцію контролінгу, виділяють центри відповідальності.

Центр відповідальності – це підрозділ підприємства, де відповідальною особою (менеджером) контролюється поява витрат, отримання прибутку, використання прибутку, що інвестується.

Вибір способу ділення організації на центри відповідальності визначається специфікою конкретного підприємства.

Центри відповідальності класифікуються за наступними принципами:

- обсяг повноважень і відповідальності;

- функції, що виконуються центром.

Відповідно до першого принципу розрізняють центри витрат, центри прибутку, центри інвестицій, центри виручки. Ці центри відрізняються своїми функціями.

Центр витрат здійснює тільки контроль витрат.

Центр прибутку – контроль витрат і доходів.

Центр інвестицій – контроль витрат, доходів і капітальних вкладень.

Центр виручки – керівник відповідає тільки за виручку, але не за витрати.

Оскільки за формування витрат відповідає кожен центр відповідальності, то з'являється можливість визначити види інформації по кожному елементу витрат в межах кожної з сфер відповідальності:

- для кожного центру відповідальності визначається нормативна (планова) величина витрат;

- по центру відповідальності збираються і узагальнюються фактичні відомості про витрати;

- зіставлення планових і фактичних показників дозволяє менеджерові оперативно контролювати і планувати роботу своєї ділянки;

- інформація про результати зіставлення для вищестоящих менеджерів може повною мірою характеризувати роботу даного центру відповідальності.

Для оцінки загальних витрат на одиницю продукції за якийсь період часу необхідно встановити витрати, які відносяться до кожного витратного центру.