Методи проведення грошово-кредитної політики

Адміністративні методи управління грошово-кредитним ринком характерні тим, що органи державного управління безпосередньо втручаються в економічні процеси

Ринкові методи грошово-кредитної політики – це регулювання кредитного ринку шляхом застосування ринкових механізмів без втручання державних органів управління

Змішані методи проведення грошово-кредитної політики використовуються в країнах, які стали на шлях економічних перетворень (постсоціалістичні країни)

У практичній діяльності органів регулювання та нагляду за фінансовим сектором виділяють три моделі: секторну, на основі завдань і модель єдиного нагляду.

Секторна модель заснована на чіткому розподілі завдань і функцій наглядових органів за діяльністю окремих секторів – банківського, страхового та фондового (інвестиційного). В країнах ЄС застосовано секторну модель регулювання та нагляду за фінансовим сектором у 12 країнах: Греції, Іспанії, Італії, Кіпрі, Литві, Люксембурзі, Португалії, Словенії, Фінляндії, Франції, Болгарії та Румунії.

Відповідно до другої моделі обов’язки наглядових органів розподілено на основі завдань, а функції нагляду – на пруденційний нагляд за діяльністю фінансових посередників і на регулювання бізнесу у фінансовому секторі. Цю модель можна розглядати як перехідну від секторної до моделі єдиного нагляду. У странах ЄС її застосовано у 4 країнах: Італії, Нідерландах, франції та Португалії.

За умови використання третьої моделі відбувається концентрація всіх наглядових функцій у єдиному наглядовому органі. Це спостерігається у 15 країнах ЄС: Австрії, Бельгії, Данії, Естонії, Ірландії, Латвії, Мальті, Німеччині, Об’єднаному Королівстві, Польщі, Словаччині, Угорщині, Чехії, Швейцарії, Швеції.

При цьому кількість наглядових органів у країнах ЄС налічується:

• Один (Австрія, Бельгія, Данія, Естонія, Ірландія, Латвія, Мальта, Німеччина, Об’єднане Королівство, Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія, Швеція, Швейцарія );

• Два (Люксембург, Нідерланди, Фінляндія, Болгарія);

• Три (Греція, Іспанія, Литва, Португалія, Словенія);

• Чотири (Італія, Кіпр, Франція, Румунія).

Центробанки несуть відповідальність за ухвалення остаточного рішення у сфері банківського нагляду у таких 14 країнах ЄС: Австрії, Греції, Іспанії, Італії, Кіпрі, Литві, Німеччині, Нідерландах, Португалії, Словаччині, Словенії, Угорщині, Чехії, Болгарії, Румунії.

Законодавством України відповідальність за стан справ на ринках фінансових послуг відповідних органів та посадових осіб цих органів.

Досить часто вживання заходів безпосередньо зачіпає певні політичні чи приватні інтереси (ухвалення рішення про обмеження діяльності, ліквідацію банку або його рекапіталізацію).

Причиною існування цих недоліків є недостатність інституційної незалежності, під якою розуміють відокремленість регуляторного органу від впливу виконавчої та законодавчої гілок влади.

Інституційна незалежність складається з трьох елементів:

1. гарантії керівництву органу від необґрунтованого звільнення;

2. наявності в структурі органу комісії експертів;

3. відкритості та прозорості ухвалення рішень.