Етапи оцінки впливу внутрішніх та зовнішніх факторів з метою обрання прийнятної для банку стратегії управління ризиком
На першому етапі оцінюється чутливість окремих статей та банківського балансу в цілому до відсоткового ризику.
Індикатором чутливості балансу є показник GAP ( англ. Gap – розрив, дисбаланс).
Для визначення GAP усі активи і пасиви банку поділяються на дві групи – чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін у межах конкретного визначеного часового інтервалу (в довгостроковій перспективі всі активи чи пасиви банку будуть переоцінені чи повернені в банк, тому вони теж стануть свого часу чутливими до зміни відсоткової ставки).
Тому весь час, протягом якого банк планує проаналізувати відсотковий ризик, поділяють на періоди. У межах кожного з періодів структуру балансу вважають фіксованою. Тривалість таких часових інтервалів обирають довільно (наприклад, відповідно до прогнозованих моментів зміни відсоткових ставок на ринку – найчастіше 90 днів). Фіксація структури балансу в межах кожного інтервалу дає змогу аналізувати співвідношення обсягів чутливих активів і зобов’язань, елімінуючи вплив такого параметра, як час.
Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо протягом зафіксованого інтервалу він задовольнятиме принаймні одну з таких умов:
дата перегляду плаваючої відсоткової ставки потрапляє в межі зафіксованого часового інтервалу;
строк погашення настає в цьому інтервалі;
термін проміжної або часткової виплати основної суми настає в зафіксованому інтервалі;
зміна базової ставки (наприклад облікової ставки НБУ), покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов’язання, можлива або очікується протягом цього самого часового інтервалу і не контролюється банком.
Нечутливі активи та зобов’язання – ті, за якими доходи та видатки протягом зафіксованого періоду не залежать від зміни відсоткових ставок на ринку.
Показник GAP визначається як різниця між величиною чутливих активів та чутливих зобов’язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:
,
де
- величина гепу ( у грошовому вираженні)
в періоді
;
- активи, чутливі до зміни відсоткової
ставки в періоді
;
- пасиви,
чутливі до зміни ставки в періоді
.
Управління GAP полягає в тому, що величина та вид (додатний або від’ємний) GAP мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок на ринку згідно з такими правилами:
якщо GAP додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зростатиме, і навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;
якщо GAP від’ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа зменшуватиметься, а з їх зниженням – збільшуватиметься.
Це означає, що для банку важливо, щоб GAP відповідав тому напряму руху ставок, який забезпечить збільшення прибутку, тобто був додатним при підвищення ставок і від’ємним при зниженні. Отже, GAP розглядається як міра відсоткового ризику, на який наражається банк у зафіксованому часовому інтервалі. Незалежно від того, додатний чи від’ємний геп має банк, чим більший розмір (абсолютна величина) гепу, тим вищий рівень відсоткового ризику бере на себе банк і тим більше змінюється його маржа.